53. Поняття і джерела міжнародного морського права.

ММП - це сукупність норм, що визначають правовий статус морських просторів і регулюють міждержавні відносини в зв'язку з їхнім дослідженням і використанням.

Хоч міжнародне морське право існує з давніх давен (ще в VI-IVст. до н. є. укладались дого­вори між Давнім Римом і Карфагеном про кор­дони і режим мореплавства), тільки з середини XXст. воно почало розвиватись як кон­венційне. До цього часу міжнародне морське право розвивалось як звичаєве. Фактично, міжнародне морське право виникло в результаті конфлікту між двома юристами-міжнародниками XVIIст.: голландським юристом Гуґо Ґроцієм та професором Кембриджського університету Селденом. Селден доводив, що відкрите море слід поділити між державами, в той час як Гуґо Ґроцій стверджував, що воно морського повинно залишатись відкритим.

Велику роль у становленні договірного морського права відігралиЖеневські конвенції ООН по морському праву 1958 р. і 1980 р., що здійснили кодифікацію його норм. Ця робота потім була продовжена в Конвенції ООН з морського права 1982 р., що складається з 17 частин, 320 статей та має 9 додатків. Конвенцію підписали 157 держав, а також ЄС. Україна ратифікувала Конвенцію ООН з морсь­кого права 1982 р. та Угоди про імплементацію Частини XIКонвенції Організації Об'єднаних Націй з морського права 1982 р.

Джерела міжнародного морського права

Конвенція ООН з морського права 1982 р. (набрала сили 16 листопада 1994 р.). Україна бере участь у конвенції з 1999 р.

Конвенція про міжнародні правила попередження зіткнення суден на морі 1972 р.

Міжнародна конвенція з охорони людського життя на морі 1974 р.

Міжнародна конвенція по пошуку і рятуванню на морі 1979 р.

Конвенція про захист Чорного моря від забруднення 1992 р.

Закон України “Про виняткову економічну зону” 1995 р.

Закон “Про континетальний шельф” 1995 р.

Отже, сучасне міжнародне морське право є досить розвине­ною системою взаємопов'язаних і взаємоузгоджених юридич­них норм щодо діяльності держав у Світовому океані.

54. Класифікаціята правовий режим морських просторів

Простори морів і океанів нашої планети з міжнародно-правової точки зору поділяютьсяна

1)простори, що перебувають під суверенітетом різних держав і утворюють їх територію:

- внутрішні морські води

- територіальні води

- прилегла зона.

2) простори, на які не поширюється суверенітет жодної з них:

- Економічна зона

- Континентальний шельф

- Відкрите море

- Міжнародні протоки

- Міжнародні канали

- Міжнародний район морського дна

До складу території кожної держави, щомає морське узбережжя, входять внутрішні морські води.

Внутрішні морські води - водний простір, розташований між береговою лінією і тими вихідними лініями, від яких відраховується ширина територіального моря (лимани, затоки, бухти, губи, історичні води й ін.).

ВМВ - частина території держави і на них поширюється його суверенітет. Держава в національному законодавстві встановлює границі своїх внутрішніх вод з урахуванням норм МП.

Правовий режим внутрішніх водявляє собою сукупність правил заходу у внутрішні води і порти, перебування і виходу з них. Це сфера дії національного законодавства.

Територіальні води - прибережна морська смуга шириною не більш 12 миль, розташована вздовж берега, а також за межами внутрішніх морських вод, називається територіаль­ним морем чи територіальними водами. На цю морську смугу поширюється суверенітет прибережної держа­ви

Міжнародно-правовий режим територіального моря визначається нормами звичайного і договірного міжнародного права. Останні закріплені в Конвенції про територіальне море і прилеглу зону 1958 р. і Конвенції ООН з морського права 1982 р.

територіальне море — це частина державної території прибережної держави

у межах територіального моря діють норми як національного, так і міжнародного права

Прохід повинний бути безупинним і швидким. Разом з тим він може включати зупинку і стоянку на якорі, але лише у випадку нездоланної сили, чи нещастя, або з метою надання допомоги тим, хто терпить нещастя.

Прилегла зона - район відкритого моря, що примикає до територіальних вод прибережної держави, і встановлюється для запобігання порушення визначених правил у межах територіальних вод.Положення про правовий режим прилеглої зониміститься в ст. 24 Конвенції про територіальне море і прилеглу зону 1958 р. і в ст. 33 Конвенції ООН по морському праву 1982 р.

У Конвенції 1958 р. встановлено, що ширина прилеглої зони не може перевищувати 12 морських миль, а в Конвенції 1982 р. — 24 милі.

Українське законодавство не передбачає створення прилеглої зони.

Виняткова економічна зона - район, що знаходиться за межами територіального моря, шириною до 200 миль, у якому тільки прибережна держава має право встановлювати особливий правовий режим, передбачений Конвенцією ООН по морському праву 1982 р.

Континентальний шельф - поверхня і надра морського дна підводних районів, що примикають до берега, але знаходяться за межами територіального моря. Зовнішній кордон КШ не повинен перевищувати 350 мильвід вихідних ліній, від яких виміряється ширина територіального моря.

Відкрите море - морський простір, що простягається за межами територіальних, і внутрішніх вод, право користування яким поширюється на усі без винятку держави.

Правовий статус міжнародних проток і каналів

Міжнародні канали - штучні водяні шляхи, що з'єднують моря й океани, використовувані для морського судноплавства.

Вони знаходяться під суверенітетом тієї держави, по території якого пролягають.

Правовий режим міжнародних каналів визначається нормами міжнародного права і національного законодавства відповідної держави.

Міжнародні протоки - природні вузькості, що з'єднують частини відкритого моря чи виняткової економічної зони і використовувані для міжнародного судноплавства і повітряної навігації.

Для забезпечення свободи судноплавства через такі протоки і польотів над ними даною Конвенцією був введений інститут транзитного проходу.