49. Міжнародно-правова класифікація територій

У широкому сенсі під територією в МП розуміються різні простори земної кулі з його сухопутною і водяною поверхнею, надрами і повітряним простором, а також космічний простір і небесні тіла, що знаходяться в ньому. По основних видах правового режиму вся територія підрозділяється на три типи:

ДЕРЖАВНА ТЕРИТОРІЯ - частина поверхні землі, що знаходиться під суверенітетом держави, тобто належить державі, що здійснює в її межах своє верховенство.

МІЖНАРОДНА ТЕРИТОРІЯ ЗАГАЛЬНОГО КОРИСТУВАННЯ -

простір, на який не поширюється суверенітет чи юрисдикція якої-небудь держави. Це відкрите море і повітряний простір над ним, морське дно за межами континентального шельфу, Антарктика, космічний простір, включаючи Місяць і інші небесні тіла.

КОНТИНЕНТАЛЬНИЙ ШЕЛЬФ - поверхня і надра морського дна підводних районів, що примикають до берега, але знаходяться за межами територіального моря. Прибережна держава здійснює над континентальним шельфом суверенні права з метою розвідки і розробки його природних багатств. Усі держави мають право прокладати підводні кабелі і трубопроводи на континентальному шельфі. (або територія змішаного користування)

Ця класифікація була вперше запропонована Р.В.Деканозовим, але питання про юридичну класифікацію території не є на сьогодні остаточно вирішеним.

Державна територія - це територія, яка перебуває під суверенітетом певної держави, тобто де має місце верховенство влади, повнота влади, самостійність і формальна незалежність влади від будь-якої іншої організації як у даній країні, так і за її межами. Це не тільки простір, у якому здійснюється верховна влада даної держави, але і природне середовище, що включає в себе всі природні компоненти, у тому числі природні ресурси, що використовуються промисловості і сільському господарстві. у звичайній повсякденній діяльності людини. Державна територія, зокрема земля з її надрами, не може використовуватися іноземними державами, юридичними чи фізичними особами в промислових цілях без згоди територіального суверена.

Таке панування держави над своєю територією називається територіальним верховенством.

Територіальне верховенство - це повна і виключна влада держави в межах своєї території. Кожна держава в силу свого суверенітету встановлює визначений правопорядок у межах своєї території і використовує цю територію, включаючи її різні матеріальні компоненти, відповідно до своїх законів і правил. Кожна держава вільна у використанні своєї території тільки доти, поки цим не наноситься збиток іншим державам.

50. Склад та юридична природа державної території.

сухопутна територія (материкова частина, острови, анклави, квазі)

Анклав - частина сухопутної території держави, цілком охоплена територією іншої держави чи держав.

Квазі державна територія – повітряні і морські судна у відкритому морі і повітряному просторі, простір над ними, підводні трубопроводи, кабелі, надводні споруди у відкритому морі, космічні об’єкти і т.п.

водна територія (територіальні води, внутрішні води, архіпелажні води) – це національні води, що знаходяться в межах кордонів даної держави.

повітряний простір – це весь простір над сушею і водами держави, включно із територіальними водами.

Надра – це надра суші та нац. територіальних вод на технічно доступній глибині. В Кодексі України “Про надра” 1994р.визначаються як частина земної кори, що розташована під поверхнею суші та дном водоймищ і простягається до глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння (ст..1).

У рамках даної територіальної категорії можуть існувати певні визначені види правових режимів:

кондомініум – спільне володіння двох, або більше держав певною територією, на яку поширюється їх суверенітет. Це компромісна міра для задоволення домагань декількох держав на право володіння визначеною територією. Н: з 1906 по 1980 р. англо-французьке колоніальне співволодіння Нові Гібриди - Республіка Вануату).

сервітут - обмеження територіального верховенства держави, що накладається міжнародним договором, на користь іншої держави чи групи держав. Не є загальновизнаним.

оренда - тимчасове використання однією державою територіальної ділянки іншої держави для цілей, що не суперечать основним принципам МП і не пов'язані із встановленням політичного панування цієї держави на даній території. Конституція України, п.14 Розділ ХV “Перехідні положення”: “Використання існуючих військових баз на території України для тимчасового перебування іноземних військових формувань можливе на умовах оренди в порядку, визначеному міжнародними договорами України, ратифікованими Верховною Радою України”.

Державна територія загального користування - (Шпіцберген, архіпелаг - суверенна частина Королівства Норвегії, а з іншої, відповідно до Паризького договору по Шпіцбергену 1920 р., на ньому діє режим загального користування.