19. Поняття та види адміністративного арешту майна.

Адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

• Повним арештом майна визнається заборона платнику податків на реалізацію прав розпорядження або користування його майном. У цьому випадку ризик, пов'язаний із втратою функціональних чи споживчих якостей такого майна, покладається на орган, який прийняв рішення про таку заборону.

• Умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов'язковому попередньому отриманні дозволу керівника відповідного контролюючого органу на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном. Зазначений дозвіл може бути виданий керівником контролюючого органу, якщо за висновком податкового керуючого здійснення платником податків окремої операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення.

20. Підстави для застосування адміністративного арешту майна.

• Платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі;

• Фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон;

• Платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки, або від допуску посадових осіб контролюючого органу;

• Відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, а також у разі відсутності зареєстрованих реєстраторів розрахункових операцій (РРО);

• Відсутня реєстрація особи як платника податків у контролюючому органі, або коли платник податків, що має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам;

• Платник податків відмовляється від перевірки стану збереження майна, що перебуває у податковій заставі;

• Платник податків не допускає податкового керуючого до складання опису майна, яке передається в податкову заставу.

• У разі відмови платника податків від проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, або ненадання для перевірки документів, їх копій.

21. Порядок застосування арешту товарів, які знаходяться в обігу з порушенням правил, визначених митним законодавством чи законодавством з питань оподаткування акцизним податком, та товарів, якщо їх власника не встановлено.

Порядок застосування адміністративного арешту майна платника податків затверджено наказом Міністерства доходів і зборів України від 10 жовтня 2013 року № 568.

Арешт майна може бути також застосований до товарів, які виготовляються, зберігаються, переміщуються або реалізуються з порушенням правил, визначених митним законодавством України чи законодавством з питань оподаткування акцизним податком, та товарів, у тому числі валютних цінностей, які продаються з порушенням порядку, визначеного законодавством, якщо їх власника не встановлено.

У цьому випадку службові (посадові) особи контролюючих органів або інших правоохоронних органів відповідно до їх повноважень тимчасово затримують таке майно із складенням протоколу, який повинен містити відомості про причини такого затримання з посиланням на порушення конкретної законодавчої норми; опис майна, його родових ознак і кількості; відомості про особу (особи), в якої було вилучено такі товари (за їх наявності).

Протокол складається у двох примірниках, що підлягають:

надсиланню керівнику органу доходів і зборів, на території якого було проведено таке затримання майна;

врученню особі, у якої вилучено таке майно.

Керівник підрозділу правоохоронного органу, у підпорядкуванні якого перебуває службова (посадова) особа, яка склала протокол про тимчасове затримання майна, зобов'язаний невідкладно поінформувати керівника контролюючого органу (його заступника), на території якого здійснено таке затримання, з обов'язковим врученням примірника протоколу.

На підставі відомостей, зазначених у протоколі, керівник контролюючого органу (його заступник) приймає рішення про накладення арешту на таке майно або відмову в ньому шляхом неприйняття такого рішення.

Рішення про накладення арешту на майно повинне бути прийняте до 24 години робочого дня, що настає за днем складення протоколу про тимчасове затримання майна, але коли контролюючий орган закінчує роботу раніше, то такий строк закінчується на час такого закінчення роботи. У разі якщо рішення про арешт майна не приймається протягом зазначеного строку, майно вважається звільненим з-під режиму тимчасового затримання.

У разі якщо рішення про арешт майна не приймається протягом зазначеного строку, майно вважається звільненим з-під режиму тимчасового затримання, а посадові чи службові особи, які перешкоджають такому звільненню, несуть відповідальність відповідно до закону. При цьому таке звільнення з-під режиму тимчасового затримання майна не потребує документального оформлення.

При накладенні арешту на майно у випадках, визначених пунктом 6.1 цього розділу, рішення керівника органу доходів і зборів (його заступника) невідкладно вручається особі (особам, зазначеним у пункті 4.3 розділу IV цього Порядку), зазначеній у протоколі про тимчасове затримання майна, без виконання положень пункту 4.3 розділу IV цього Порядку.

У разі якщо місцезнаходження осіб, зазначених у протоколі про тимчасове затримання майна, не виявлено або коли майно було затримано, а осіб, яким воно належить на праві власності чи інших правах, не встановлено, рішення про арешт майна приймається керівником органу доходів і зборів (його заступником) без вручення його особам, зазначеним у пункті 4.3 розділу IV цього Порядку.

Складені службовими (посадовими) особами протоколи про тимчасове затримання майна реєструються в журналі реєстрації протоколів тимчасового затримання майна (додаток 6) відповідного органу доходів і зборів, на території якого здійснено таке затримання.