Розділ Двадцять дев’ятий

І хоча на той момент із фінансами було трошки туговато він вирішив що все-таки як і обіцяв купить їй мішку за гроші які були відкладені на новий комп’ютерний стіл. ….

І от коли настав останній день коли у нього була змога побачити її перед тим як вона поїде додому на канікули, він після обіду відпросився із роботи, прийшов додому переодягнувся і пішов на ринок за подарунком. Було декілька варіантів якого ж саме мішку купити і після того як опри ділився якого ж все таки купляти вирушив до її гуртожитку. Коли уже майже прийшов дістав телефон і зателефонував до коханої і попросив через 5 хвилин вийти до прохідної, у нього немов би було відчуття що вмовляти її не прийдеться, та це і не дивно, адже це останній день коли у них є змога побачитись перед канікулами, які замість звичайних двох місяців через євро 2012 будуть тривати аж три місяці. І вона погодилась вийти, адже також хотіла його побачити, а можливо і через те що він сказав що не піде поки її не побачить а по скільки надворі був дощ то у нього промокли всі ноги.

І от він уже чекаю коли ж вийде його кохана, руки у нього тремтіли так ніби він зараз має стрибати із парашутом але без самого парашута. Коли вона вийшла на її обличчі була її чарівна посмішка, на запитання навіщо приїхав? Він відповів чи не пригадує вона що він їй обіцяв приблизно місяць назад можливо трошки більше, проте не пригадувалось нічого, тай це і не дивно так як вона тоді не сприйняла всерйоз його слова, і тоді він пригадав той випадок і вручив великий пакет у якому був мішка, проте вона відмовилась приймати такий подарунок, і як він не вмовляв її мішку вона не брала, говорила ну хто вона йому така щоб він робив їй такі подарунки?вони розмовляли більше години, він все ще просив її пробачити його і повернутись, та вона все не погоджувалась, вони домовились що вечері разом підуть іще на концерт який був у той день на центральні площі, а поки що він з’їздить додому переодягнеться в суху одежу.

Тоді він її іще запитав чи вона навіть не хоче подивитись що саме там в пакеті, вона відповіла що і так знає що там мішка, так вішка відповів він але який саме? Ну їй же звісно стало цікаво і коли вона взяла в руки що подивитись він сховав свої руки за спину і сказав що він уже у неї а назад його не прийме,і на прохання забрати його, сказав що якщо вона так сильно його не хоче то віддасть у вечері коли вони будуть іти на концерт а зараз він не візьме його, можливо вона іще передумає за тих декілька годин і не захоче повертати) вона розуміла що він назад мішку не прийме, що вона мусить його взяти, тай і мішка такий хороший )))) і тоді вони попрощались до вечора.

Розділ Тридцятий

Прийшовши додому переодягнувся, хотів поїсти проте в рот нічого не лізло було не до того. В голові була думка лише про одне, він прекрасно розумів що у вечері він востаннє побачить кохану перед тим як вона поїде на три місяці додому. Проте також розумів що в цей вечір вона не повернеться до нього, так вона пробачила його, проте іще не настільки щоб повернутись і дати іще один шанс, що їй потрібен час щоб зважити і добре обдумати і що можливо коли вона повернеться після канікул, захоче щоб він був завжди поряд. Вечері зустрівшись вони не пішли на концерт так як була погана погода, тай і не до концерту їм було адже це останні декілька годин. Весь вечір вони простояли біля прохідної гуртожитку розмовляючи, вони стояли і обнімались і якщо після обіду вона це робила тому що це він її обняв і просто не відпускав то у вечері і сама хотіла його обняти, йому було дуже важко говорити, проте він погоджувався із тим що поки що не в змозі її повернути, і що неважно що вона уже скаже в той вечір все рівно цього літа вони не зможуть проводити вечори разом, що якщо їй потрібен час щоб все обдумати він дасть їй його. Сказав що буде чекати вересня і що можливо тоді все змінитися. Говорив те що якщо не буде із нею то не буде ні з ким… вона ж просила його так не говорити, що все буде добре… він так як і раніше просив дозволу хоча б інколи подзвонити щоб взнати як у неї справи чи все гаразд, проте як і раніше у відповідь чув що їм краще не спілкуватись , при наймі поки що…

Під час розмови він раптово замовк, і після декількох секунд мовчання просто поцілував її точніше спробував поцілувати але вона відвернулась, і сказала що їм не варто цього робити…

Коли вони були разом час завжди пролітав дуже швидко, проте цього вечора він пролітав дуже швидко і три години розмови здавались трьома хвилинами, і чи м ближче підходив час прощатись тим міцніше вони обнімали один одного на прощання він спробував іще раз поцілувати Кохану, спочатку вона не хотіла відповідати взаємністю проте, через декілька секунд не витримала і їхні губи зійшлись у палкому поцілунку, у тому поцілунку було щось більше ніж поцілунок, у нього іще не було такого відчуття як тоді… те що він відчував не можливо передати словами… так як це був найкращий подарунок за два роки і водночас болючий так як довший час вони не зможуть бачитись і спілкуватись. У них обох текли сльози, вони не хотілись прощатись… ще трішки поговорили і попрощались на прощання він іще раз її поцілував і сказав «прощай…»

І вийшов із гуртожитку, на душі був невимовний біль, і як йому хотілось обернутись і подивитись пішла вона чи стоїть і проводжає його поглядом крізь вікно, розумів що краще цього не робити, так буде легше перенести розлуку на три місяці, і зі злості він зім’яв пусту бутилу з під соку так ніби вона була не з пластику а з паперу. Ідучи на зупинку він ледве стримував сльози, а коли він сів на маршрутку на душі було таке відчуття що їде не додому а на оборот кудись далеко від дому…

Приїхавши додому все думав про кохану… тої ночі заснути він так і не зміг.