Розділ Двадцять шостий

Наближались першотравневі свята а це означало вихідні. Вихідні яких він не любив адже на вихідних він не бачився із коханою, а ці вихідні мали бути в два рази довшими. Проте він не засмучувався адже всього лиш чотири дні літом він зможе бачити її лише якраз на вихідний так що чотири дні то не так уже й і багато.

Вечері вони здзвонились по телефону, і телефонна розмова йому не сподобалась він навіть подумував над тим щоб образитись на неї, не те щоб справді образитись а так понарошку, щоб показати їй що він відчуває, що вона поступає не правильно. Та вона зробила так само. І якщо він на наступний день навіть і близько не пам’ятав про те що було вчора після розмови то вона не хотіла щоб він так як завжди зустрів на зупинці і провів до гуртожитку коли вона приїде на навчання. Проте він же знав коли вона прижає і все ж таки був там коли вона приїхала. Після того як він допоміг їй віднести сумку у гуртожиток вони пішли гуляти у парк. Він не міг упізнати кохану. Її немовби підмінили, не та усмішка, не той погляд, не та поведінка, під час прогулянки вона заявила що не хоче більше із ним зустрічатись, що немає дальше смислу продовжувати стосунки, він не міг повірити у почуте. Вона сказала що її думка про нього змінилась, що не такого чоловіка вона хоче бачити поруч із собою все життя, що як хлопець то він дуже і дуже хороший,але як чоловік він їй не підходить… вона не буде із ним щаслива… вони ще довго ходили по парку і він старався виправити ситуацію, проте у нього це не виходило. Вона говорила що більше його не кохає, принаймі так як і раніше.

У суботу коли вона була дома він зробив ще одну дурницю, створивши в контактах сторінку із іншим іменем, і долучився до неї в друзі, придумавши невеличку байку нібито тільки-но приїхав із закордону щоб пояснити відсутність друзів і фотографій, він хотів після переписки із нею показати їй що їй приємно із ним спілкуватись із ним, хоч вона і не знала що то він. Вона ж його неправильно зрозуміла подумала що він її обманює і образилась іще більше і коли він просив у неї останній шанс вона сказала що думала дати йому той останній шанс, але після того все остаточно скінчено, що її мама була права і тепер жаліє що не слухалась її раніше. Вечері вона як завжди приїхала у Тернопіль, і йому вдалось вмовити її піти на прогулянку і як він не просив у неї пробачення і не старався врятувати їхні стосунки результату не було ніякого.

У понеділок він вийшов із робити по швидше по дорозі до коханої він заїхав у квітковий магазин де купив букет квітів. Знаючи що не так просто йому буде вмовити її вийти до нього, а на вахті щоб пройти потрібно щоб вони обоє залишили свої документи, проте так як він у гуртожитку бував чуть не кожен день, то не було проблеми пройти без її перепустки, проте коли він був у неї на поверсі і подзвонив вона сказала що не вийде і не відчинить дверей… він же заявив що нікуди не піде поки не поговорить із нею, після півгодинного очікування і прохання вийти із кімнати вона вийшла на декілька хвилин, після короткої розмови яка нічого не дала сказала щоб він уже ішов додому, проте квітів не хотіла брати і коли вона заходила у кімнату він через поріг поклав їх на стіл проте вони відразу ж вилетіли з кімнати і двері зачинились, він пробував іще дзвонити поте телефон уже був вимкнений, залишивши квіти за клямкою дверей і ледве стримуючи сльози пішов додому…

PS: Далі буде