Тема 2. Природа конфліктів

2.1 Визначення і ознаки конфлікту

2.2 Функції конфлікту

2.3 Типологія конфлікту

2.1 Конфлікти є закономірним явищем, що притаманне будь-якому суспільству. В значній мірі стабільність залежить від правильної організації процесу управління. Нині конфлікти вивчає відносно молода наука конфліктологія, яка виділилася в самостійний напрям в кінці 50-х років XX століття.

Вивчення конфліктів має сьогодні більш практичну спрямованість: вивчаються засоби і способи розв’язання конфліктів. Ведуться пошуки ефективних конкретних методик, за допомогою яких можна було б попереджати виникнення конфліктів, зменшувати їх гостроту і т.п. Велику роль у виникненні і розв’язанні конфліктів відіграє психологічний чинник. Це пояснюється тим, що конфлікти завжди пов'язані із зіткненням інтересів і поглядів людей. Ці питання вивчає психологія конфлікту, яка концентрує увагу на аналізі міжособових і внутрішньоособистісних суперечностей. Об'єктивні передумови виникнення конфліктів в управлінні організацією пов’язані з координацією роботи людей, які мають різні інтереси, погляди, характери, темпераменти тощо.

Нині існує багато визначень конфлікту:

- конфлікт визначається як боротьба за цінності і претензії на певний статус, владу, ресурси, боротьба, в якій цілями противників є нейтралізація, нанесення шкоди, або знищення один одного (М.Козер);

- конфлікт – це явище, яке виникає тоді, коли цілі однієї групи можуть бути досягнуті таким чином, що роблять неможливим для інших груп реалізацію їх власних цілей (П. Коен);

- конфлікт – це крайнє загострення соціальних протиріч, яке знаходить відображення в зіткненні різних соціальних спільностей - класів, націй, держав, соціальних груп, інститутів і т.п., зумовлених протилежністю або істотною різницею їх інтересів, цілей, тенденцій розвитку (Е.М.Бабосов).

- конфлікт визначається як внутрішньо сконструйоване бачення ситуації. У кожного учасника своє уявлення про реальність;

- вияв протиборства, тобто активного зіткнення тенденцій, оцінок, принципів, думок, характерів, еталонів поведінки;

- реакція на несприятливі ситуації, що травмують особистість, на перешкоди у досягненні яких-небудь цілей;

- з точки зору психологічного стану протидіючих сторін конфлікт постає водночас і як захист, і як реакція у відповідь;

- з інструментальної точки зору конфлікт виступає як один із засобів самоутвердження;

- в технічному плані конфлікт - один із крайніх засобів регулювання міжособистісних стосунків і т.д.

Під умовами конфлікту, як правило, розуміють обставини чи фактори, що визначають його характеристики і можливість його виникнення. Під предметом конфлікту розуміють реально існуючу чи уявну проблему. Кожна з сторін конфлікту зацікавлена в розв’язанні цієї проблеми на свою користь. Предмет конфлікту – основне протиріччя, через яке суб’єкти вступають у протиборство. Це може бути боротьба за цінності, владу тощо. Перш ніж визначати шляхи вирішення конфлікту, слід визначити його предмет. Причини виникнення конфлікту пов’язані з якимись конкретними діями учасників ситуації. Предмет конфлікту – це те, що стає об’єктом несумісних претензій сторін. Предметом конфлікту може бути конкретний об’єкт, конкретна можливість. Об'єкт конфлікту - це конкретна причина, мотивація, матеріальна і духовна цінність, дефіцитний ресурс, володіти, користуватись яким прагнуть всі сторони конфлікту. Щоб стати об'єктом конфлікту певний елемент (матеріальний чи соціальний), повинен находитись на зіткненні інтересів різних соціальних суб'єктів, які намагаються одноособово контролювати його. Об'єкт є неділимим, як об'єктивно (він один), так і суб'єктивно (ніхто не хоче відмовитись від нього, поміняти на інший, хоча б і такий самий).

Об’єкти ділять на три основні види:

1) об’єкти, які не можуть бути розділені на частини і володіти ними спільно з кимсь неможливо. Наприклад, посада;

2) об’єкти, які не можуть бути розділені в рівних пропорціях між учасниками конфлікту;

3) об’єкти, якими учасники конфлікту можуть володіти спільно. Це ситуація „надуманого конфлікту”.

Визначити предмет і об’єкт в кожному конкретному випадку досить складно. Суб’єкти і учасники конфлікту можуть скривати, маскувати дійсні мотиви протиборства. Іноді сам суб’єкт конфлікту не в повній мірі усвідомлює реальні мотиви протиборства.

Успішне вирішення конфлікту вимагає врахування інтересів всіх учасників конфлікту. Потрібно мати на увазі не тільки безпосередніх учасників – тих, між ким відбувається конфліктна взаємодія, але і інших осіб, чиї інтереси можуть бути зачіпатись даною ситуацією і чиї позиції можуть впливати на результат конфлікту.

Не всі учасники конфлікту, в широкому значенні слова, являються тими, хто знаходиться в безпосередньому протистоянні. Учасником конфлікту може бути будь-яка людина, соціальна група, яка приймає в ньому участь. Але вони не обов'язково розуміють цілі і завдання конфліктного протистояння. Учасником конфлікту можна стати і випадково - просто людина попала в зону конфлікту, хоча свого інтересу в ньому і не має, а також не може вплинути на його протікання. Що ж стосується суб'єктів конфліктів - то це ті, які здійснюють активні дії один проти одного, вони можуть створити конфлікту ситуацію і впливати на хід конфлікту. Іноді суб'єкти конфлікту знаходяться ніби в тіні, провокують конфлікт, направляють його в вигідному для себе руслі.

При всій різноманітності конфліктних ситуацій в організації поведінка суб'єктів в них має ряд типових особливостей:

- в стані конфлікту відбувається значний емоційний підйом. В психологічному плані конфлікт для його учасників завжди супроводжується негативним емоціональним станом, негативним відношенням один до одного. Якщо суб'єкти конфлікту протидіють, але не відчувають неприємних емоцій або, навпаки, відчувають, але не проявляють це зовнішньо, такі ситуації можна охарактеризувати як передконфліктну;

- суб'єкт конфлікту усвідомлює факт своєї участі в конфлікті;

- особливості поведінки суб'єкта в конфліктній ситуації багато в чому залежать від його власних характеристик. Можливі три основні моделі поведінки в конфлікті і відповідно типи суб'єктів. Перший тип - деструктивний. Це тип суб'єкта схильного до розв'язання конфлікту і його загострення аж до використання фізичної сили. Другий тип - конформний. Для нього характерна пасивність, схильність до поступок, підкорення. І третій тип – конструктивний - шукає можливості домовитись, легко вступає в переговори і т.п.

Конфлікти можуть бути функціональними і дисфункціональними. Перші сприяють функціонуванню системи, а другі – навпаки – ведуть до дестабілізації, руйнування системи.

Конфлікти, які направлені на вирішення протиріч, що стали причиною конфлікту, - є конструктивними; ті конфлікти, які поглиблюють протиріччя – деструктивні.

2.2 В теорії конфлікту виділяють позитивні і негативні функції конфлікту.

Виділяють декілька основних критерії, у відповідності до яких функції і наслідки конфлікту можуть оцінюватись як позитивні або як негативні.

Конфлікт оцінюється як позитивний тоді, коли він:

• функціональний, сприяє розвитку соціальної системи (суспільства, організації);

• конструктивний, в результаті якого вирішені існуючі протиріччя;

• суб’єктивно-позитивний, коли конфлікт оцінюється як позитивний тільки тією стороною, яка отримала певну вигоду, досягла своєї мети;

• цінністно-позитивний, коли конфлікт оцінюється не з точки зору вигоди-невигоди або перемоги-програшу, а з точки зору значимості самої конфліктної дії;

- емоціонально-позитивний, коли конфлікт допомагає зняти психологічне напруження.

Аналогічним чином, лише з приставкою „не” можна перерахувати конфлікти, які оцінюються негативно.

Головними позитивними функціями конфлікту є наступні:

- конфлікт виявляє і розв’язує протиріччя, що виникли між людьми. Своєчасно виявлений і розв’язаний конфлікт може попередити більш серйозні конфлікти, що ведуть до тяжких наслідків;

- у відкритому суспільстві конфлікт виконує функцію стабілізації і інтеграції внутрішньогрупових і між групових стосунків, знижує соціальну напругу;

- конфлікт збільшує інтенсивність зв’язків, стимулює соціальні процеси, придає суспільству динамічність, сприяє інноваціям, суспільному прогресу;

- в стані конфлікту люди більш чітко усвідомлюють як свої, так і інтереси тих, хто протистоїть їм;

- конфлікт сприяє отриманню інформації про соціальне середовище;

- конфлікт сприяє розробці і прийняттю назрілих управлінських рішень, виробляє в учасників конфлікту вміння і навики захисту своїх інтересів;

- конфлікт не дає системі, що склалася, застити, він примушує її змінюватись і розвиватись, відкриває дорогу інноваціям, здатним її удосконалити;

- він відіграє інформаційну і об'єднуючу роль, оскільки в ході конфлікту його учасники краще взнають один одного;

- конфлікт сприяє структуризації соціальних груп, створенню організацій, об'єднанню колективів однодумців;

- він знімає «синдром покірності», стимулює активність людей;

- він стимулює розвиток особи, зростання у людей відчуття відповідальності, усвідомлення ними своєї значущості;

- в критичних ситуаціях, що виникають в ході конфлікту, виявляються непомітні до цього риси людей, створюються умови для оцінки людей по їх моральних якостях – стійкості, мужності і т. д., необхідні для висунення і формування лідерів;

- розв'язання конфлікту знімає приховану напруженість і дає їй вихід тощо.

Негативними функціями конфлікту в є:

- погіршення соціального клімату;

- неадекватне сприйняття і нерозуміння конфліктуючими сторонами один одного;

- зменшення співпраці між конфліктуючими сторонами в ході конфлікту і після нього;

- дух конфронтації, що примушує людей прагнути перемоги за будь-яку ціну;

- матеріальні і емоційні втрати на вирішення конфлікту.

- приводить до безпорядку, нестабільності;

- боротьба може вестись з використання насильницьких методів;

- виникає загроза життю і здоров’ю людей тощо.

Крім перерахований виділяють і інші функції конфлікту:

- духовна функція - конфлікти можуть грати роль стимулятора змін в духовній сфері;

- сигнальна функція - конфлікт показує певний стан суспільства.

- інформаційна - близька до попередньої, але більш широка. В конфліктах виявляються інтереси учасників конфліктів.

- демаскуюча і маскуюча функції конфлікту – з одного боку, конфлікти виявляються, а значить можуть контролюватися, а з іншого боку - одні конфлікти можуть приховувати інші.

Отже, позитивну роль конфлікт відіграє, коли приводить до розрядки напруженості між антагоністами, прогресивним змінам в суспільстві, формуванню соціальної рівноваги і негативну функцію конфлікт виконує, коли приводить до розколу суспільство, відкидає його назад в розвитку і т.д.

2.3 Важливим є питання типології конфліктів. Для класифікації конфліктів вибирають різні параметри:

- за характером протиріччя, яке лежить в основі конфліктів, виділяють конфлікти антагоністичні і неантагоністичні, внутрішні і зовнішні;

- по формі прояву - приховані і явні, згладжені і гострі;

- по сфері, де в якій виникають конфлікти - в сфері ділових відносин, в сфері неофіційних міжособових стосунків;

- по тому, хто приймає участь у конфлікті - конфлікт між окремими членами колективу, між групою і кимсь, хто не є членом групи, між керівником і підлеглими; розрізнюють внутрішньоособистісним, міжособовий і міжгруповий конфлікт, внутрішньогруповий конфлікт. Ці типи конфліктів будуть детально розглянуті в наступних лекціях;

- по змісту конфліктів - розходження оцінок і думок, взаємна антипатія, ображене самолюбство, заздрість, ревність.

Конфлікти можуть класифікуватись в залежності від часу дії - затяжні і короткочасні.

По масштабам дії - загальнонаціональні, регіональні, локальні.

У межах функціонального аналізу класифікація конфліктів будується за принципом їх доцільності - недоцільності: закономірні, неминучі, необхідні та вимушені, функціонально невиправдані.

З точки зору цілей, які відстоюють протидіючі сторони конфлікту розподіляються на особисті, групові, суспільні.

Розрізнюють також конфлікти відкриті і приховані; конфлікти, учасники яких переслідують особисті, групові або ж суспільні цілі.

У залежності від емоційного стану людей конфлікти бувають з високим, помірним емоційним напруженням і без емоційного напруження.

На етапі виникнення конфлікту можна говорити про стихійні і заплановані конфлікти (останні поділяються на спровоковані і ініціативні).

На етапі існування і розвитку конфлікту можна розрізнювати короткочасні, тривалі і затяжні (що зайшли в тупик) конфлікти.

Па етапі усунення можна виділяти керовані, слабо керовані і некеровані (стихійні) конфлікти.

На етапі загасання конфлікти можуть бути спонтанно що припиняються, що припиняються під впливом засобів, знайдених самими конфліктуючими сторонами, і конфлікти, які вирішуються тільки при втручанні зовнішніх сил (наприклад, керівників).

Таким чином, конфлікт це складне, багатостороннє явище в системі людських відносин, тому видів конфлікту може бути дуже багато.

Резюме:

1. Існує багато визначень конфлікту. Найчастіше конфлікт визначається як боротьба за цінності і претензії на певний статус, владу, ресурси, боротьба, в якій цілями противників є нейтралізація, нанесення шкоди, або знищення один одного (М.Козер); як явище, яке виникає тоді, коли цілі однієї групи можуть бути досягнуті таким чином, що роблять неможливим для інших груп реалізацію їх власних цілей (П. Коен); як крайнє загострення соціальних протиріч, яке знаходить відображення в зіткненні різних соціальних спільностей - класів, націй, держав, соціальних груп, інститутів і т.п., зумовлених протилежністю або істотною різницею їх інтересів, цілей, тенденцій розвитку (Е.М.Бабосов).

2. Під умовами конфлікту, як правило, розуміють обставини чи фактори, що визначають його характеристики і можливість його виникнення.

3. Предметом конфлікту є реально існуюча чи уявна проблема.

4. Об'єкт конфлікту - це конкретна причина, мотивація, матеріальна і духовна цінність, дефіцитний ресурс, володіти, користуватись яким прагнуть всі сторони конфлікту. Об’єкти ділять на три основні види: 1) об’єкти, які не можуть бути розділені на частини і володіти ними спільно з кимсь неможливо. Наприклад, посада; 2) об’єкти, які не можуть бути розділені в рівних пропорціях між учасниками конфлікту; 3) об’єкти, якими учасники конфлікту можуть володіти спільно. Це ситуація „надуманого конфлікту”.

5. Учасником конфлікту може бути будь-яка людина, соціальна група, яка приймає в ньому участь. Учасником конфлікту можна стати випадково. Суб'єктом конфліктів є ті люди, чи групи, які здійснюють активні дії один проти одного.

6. В теорії конфлікту виділяють позитивні і негативні функції конфлікту. Конфлікт оцінюється як позитивний тоді, коли він сприяє розвитку соціальної системи (суспільства, організації); коли в результаті конфлікту вирішуються існуючі протиріччя; коли конфлікт допомагає зняти психологічне напруження тощо.

7. Негативними функціями конфлікту в є: погіршення соціального клімату; зменшення співпраці між конфліктуючими сторонами в ході конфлікту і після нього; загроза життю і здоров’ю людей тощо.

8. Для класифікації конфліктів вибирають різні параметри.