Питання для контролю знань:

1. Природні передумови РПС.*

2. Демографічні передумови РПС.*

3. Економіко – географічні передумови РПС.*

4. Що таке природно – ресурсний район?*

5. Донецько – Придніпровський (Південно - Східний) природно – ресурсний район: націленість природними ресурсами.**

6. Західний природно – ресурсний район: націленість природними ресурсами.**

7. Південно-Західний природно – ресурсний район: націленість природними ресурсами.**

8. Подільський (Західно-Лісостеповий) природно – ресурсний район: націленість природними ресурсами.**

9. Поліський (Північний) природно – ресурсний район: націленість природними ресурсами.**

10. Східно - Лісостеповий природно – ресурсний район: націленість природними ресурсами.**

11. Ступінь впливу природних ресурсів на РПС.**

12. Прикордонне розташування як геоекономічний фактор РПС.*

13. .Приморське розташування як геоекономічний фактор РПС.*

14. Вплив регіоноутворюючих центрів і транзитно –транспортних територій на розташування виробництва.*

15. Характеристика регіонів України за рівнем сприятливості розвитку продуктивних сил.**

Література:

1. Чернюк Л.Г., Клиновий Д.В. Розміщення продуктивних сил України: Навчальний посібник. - К.:ЦУЛ, 2002. – 470с. – розділ 3, 38-56 с.

2. Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка: Навчальний посібник. / Є.П.Качан, Т.Є.Царик, Д.В.Ткач та ін. - К.: Видавничий Дім «Юридична книга», 2005. – 704 с. р. 3, 33 - 43 с.

Т.4 Наукові методи аналізу

розміщення продуктивних сил

1. Економічна оцінка природних ресурсів.

2. Економічна оцінка земельних ресурсів.

3. Методи дослідження продуктивних сил:

а) загальнонаукові;

б) спеціальні;

в) соціологічні.

4. Методи аналізу соціально - економічного розвитку регіонів.

5. Методи прогнозування РПС.

6. Методи районного планування.

1. Економічна оцінка природних ресурсів:

1) кількісна оцінка природних ресурсів;

Природні ресурси оцінюються як предмети праці за наступними критеріями:

- величина запасів;

- якість і умови добування ресурсів;

- сучасні і перспективні умови використання;

- розміщення родовищ відносно місць їх споживання;

- наявність трудових ресурсів та інфраструктури, необхідної для експлуатації ресурсів.

За кількісною оцінкою природні ресурси поділяють на:

а) балансові – такі, що відповідають промисловим вимогам за якістю сировини і умовами експлуатації, їх використання економічно вигідне;

б) позабалансові – такі, що їх експлуатація невигідна за даного рівня розвитку технологій.

В геології виділяють чотири категорії запасів корисних копалин:

А – детально розвідані;

В і С₁ – розвідані більш детально;

С₂ – оцінені приблизно.

Вивчені природні запаси, готові для експлуатації називають промисловими запасами.

2) Економічна оцінка природних ресурсів;

Економічна оцінка полягає у встановленні ринкової ціни ресурсів з врахуванням їх ефективності, відтворюваності і впливу їх розробки на екологічний стан довкілля.

Методи економічної оцінки природних ресурсів:

1 – затратний – оцінка ринкової вартості за величиною витрат на видобуток і використання ресурсу;

Основний недолік цього методу – ресурси кращої якості і більш доступні ресурси мають нижчу оцінку, ніж менш якісні і малодоступні.

2 – результативний – ресурси оцінюють за величиною доходу від їх використання.

Основний недолік цього методу – залежність оцінки ресурсу від рівня розвитку технологій. Незначна часка ефективних ресурсів в собівартості продукції за таким методом оцінки приводить до формування низької ринкової ціни. Значна частка ресурсів в собівартості продукції може означати їх неефективне використання, пов’язане з відсталими технологіями, ринкова оцінка ресурсу при цьому буде завищеною.

3 – затратно – ресурсний – метод поєднує затрати на освоєння природних ресурсів і визначення доходу від їх використання. Економічна оцінка ресурсів за цим методом значно вища.

4 – рентний – оцінка ресурсів за величиною доходів при однакових витратах, при цьому кращі ресурси мають вищу оцінку. Цей метод на сьогодні вважається найдоцільнішим.

5 – відтворювальний – оцінка ресурсу за величиною витрат на відтворення ресурсу на певній території.

Недолік методу: більш рідкісні ресурси мають завищену оцінку.

6 – монопольно – відомчий – це різновид затратного методу, при якому витрати оцінюють не за ринковими цінами, а за методикою, розробленою галузевими міністерствами.

2. Економічна оцінка земельних ресурсів.

В Україні за оцінкою земельних ресурсів на 1995 рік загальна вартість земель становила 122,7 млрд. грн., середня вартість 1 га орної землі – 3734 грн., найвища – на Черкащині – 4727 грн.

Всі дані про обсяги і стан земель, їх якісну оцінку, дані про реєстрацію прав власності, оренду містяться в Державному земельному кадастрі. Його ведуть Державний комітет земельних ресурсів та Комітет з земельних ресурсів.

Якісна оцінка земель – бонітування – визначає найбільш сприятливі землі для вирощування певних культур. Бонітування проводять за стобальною шкалою.

Наприклад, в Тернопільській області 1 га землі – 75 балів;

Сумській – 65 балів;

Київській – 59 балів;

Житомирській – 60 балів;

Луганській – 17 балів;

Донецькій – 18 балів;

Черкаській – 68 балів;

Вінницькій – 79 балів (максимальний бал по Україні);

Закарпатській – 17 балів.

В ринкових умовах ціна землі ( Z ) сільськогосподарського призначення визначається:

Z=%,

де R – рента, річний дохід від використання землі;

Р – банківський процент.

Рента визначається:

R=,

де У – урожайність зернових, ц/га;

Ц – ціна 1 тони зерна;

З – виробничі витрати грн./га;

К – норма рентабельності.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України 1995 року грошова оцінка землі сільськогосподарського призначення визначається:

Ц= R× Т_К,

де R – рента;

Т_К – термін капіталізації (33 роки).

В промисловості, транспорті та зв’язку оцінка землі визначається :

Ц=Р×Т_К×К_ф×К_м×П_д,

де Р – рента;

Т_К – термін капіталізації (33 роки);

К_ф – коефіцієнт функціонального використання (в промисловості 1,2);

К_м – коефіцієнт, що враховує розташування;

П_д – площа ділянки.