4. Економіко-географічні фактори економіки України.

Економіко-географічним положенням є розташування об’єкта по відношенню до джерел природних і трудових ресурсів, ринків збуту продукції, головних економічних та адміністративних центрів.

Основні геоекономічні фактори:

1 – прикордонні території – це території, суміжні з державними кордонами України. Вони в свою чергу поділяються на:

а) південно-західні: Волинська, Львівська, Закарпатська, Івано-Франківська, Чернівецька, Вінницька, Одеська області;

б) північно-східні: Рівненська, Житомирська, Сумська, Харківська, Донецька, Луганська області.

Умови господарювання в цих територіях відрізняються міждержавними господарськими зв’язками, міграцією, особливим режимом перетину і охорони кордонів, соціальними і культурними зв’язками з сусідніми державами. Міжрегіональне співробітництво розвивається з врахуванням близьких закордонних партнерів (Вінницька область – Молдова);

2 – приморські території – це області, частина кордону яких приходиться на берегову лінію Азовсько – Чорноморського басейну: АР Крим, Миколаївська, Одеська, Херсонська, Донецька та Запоріжська області.

Приморське розташування частково пов’язане з високою щільністю населення і значним економічним потенціалом. Воно відкриває виключно позитивні умови розвитку морської торгівлі, транспортних сполучень, портового господарства, створює умови для міжрегіонального і міжнародного співробітництва, лікувально-рекреаційної та туристично - рекреаційної інфраструктури;

3 – регіоноутворюючі центри – це великі міста, міські агломерації з високою концентрацією продуктивних сил. Воно відіграють провідну роль в формуванні природо – економічних регіонів.

Центром економічного і політичного розвитку України є Київ. Але традиційно великий вплив мають також міста: Харків (до 1933 року – столиця УРСР), Львів та Одеса. Обласні центри також мають значний потенціал промислового, науково – дослідницького, інфраструктурного розвитку. Вони концентрують ділову, фінансову активність, науково – дослідницьку діяльність та вони є центрами економічного зростання.

4– транзитно – транспортні регіони – це області, через територію яких здійснюються основні господарські зв’язки, транспортні сполучення та вузли. Враховуючи щільність транспортної мережі та обсяги товаропотоків, можна виділити:

- експортоорієнтовані регіони;

• регіони з розвиненим міжрегіональним транспортним сполученням;

• райони з транспортною спеціалізацією.

Найвищий рівень транспортної спеціалізації мають Одеська та Черкаська області;

високий – Донецька, Закарпатська, Запоріжська, Київська, Харківська, Херсонська, Дніпропетровська області;

найменший - Подільський і Поліський райони.

5 – стратегічно - пріоритетні території – це такі території, розвиток яких є життєво важливим для економіки всієї країни.

До стратегічно - пріоритетних територій в Україні відносять:

• місто Київ та столичний регіон;

• сировинно – промислові комплекси Донбасу і промислового Придніпров′я;

• Харківщина із значним промисловим потенціалом;

• області Карпат, найменше розвинені в соціальному відношенні;

• Причорномор′я, в тому числі Крим.

Таким чином, аналіз природно – економічних умов розміщення продуктивних сил України доводить, що існує комплекс факторів, які свідчать про різноманітність природно – економічного середовища. Різні регіони країни мають різні рівні сприятливості щодо розміщення продуктивних сил. В Україні сформувалися території з різними рівнями сприятливості розміщення продуктивних сил. В цілому для України природно – економічні умови розвитку є сприятливими.

До особливо сприятливих районів відносять найбагатіші на природно – ресурсний потенціал Донецьку, Дніпропетровську, Луганську, Запоріжську області та АР Крим (Донбас і промислове Придніпров′я).

До сприятливих областей відносять такі, що мають сприятливі природні, ландшафтні, агрокліматичні умови, забезпечені природо – ресурсним потенціалом та мають порівняно задовільну екологічну ситуацію: Вінницька, Тернопільська, Хмельницька, Полтавська, Черкаська, Миколаївська, Одеська, Херсонська та Кіровоградська області.

Задовільні передумови розміщення продуктивних сил передбачають дещо гіршу наділеність природо – ресурсним потенціалом, значні екологічні проблеми, менш сприятливі природно – кліматичні умови господарювання: Київська, Волинська, Сумська, Львівська, Івано – Франківська області.

Малосприятливі передумови розміщення продуктивних сил включають найскладнішу екологічну ситуацію, найбідніші природні ресурси з високим рівнем природної небезпеки господарювання: Закарпатська, Рівненська, Чернівецька області.