4. Фактори розміщення продуктивних сил:

- природно – географічний фактор;

Цей фактор відображає залежність територіальної спеціалізації виробництва від націленості природно – кліматичними ресурсами: родовища корисних копалин, енергетичні, водні, лісові, земельні ресурси, кліматичні умови, транспортні сполучення.

- сировинний фактор;

Відомо, що затрати на сировину і матеріали складають значну частку виробничих витрат. Від частки витрат на сировину залежить показник матеріаломісткості. Ступінь матеріаломісткості визначається відношенням суми затрат на сировину до обсягу продукції, яка з неї виробляється. Якщо затрати на сировину складають більше половинив сіх затрат, виробництво вважається матеріаломістким. Якщо відношення сировини до готової продукції перевищує одиницю, виробництво вважають нематеріаломістким.

Матеріаломісткість окремих видів виробництва:

а) низька матеріаломісткість: машинобудування, легка промисловість (м/місткість не перевищує 55%);

б) середня матеріаломісткість: виробництво електроенергії, електронного та транспортного устаткування (м/місткість не перевищує 65% - 68%);

в) висока матеріаломісткість: обробна промисловість, переробка сільськогосподарської продукції, виробництво шкіри та виробів із неї, хімічна та нафтохімічна промисловість, виробництво коксу та продуктів нафтопереробки, виробництво гумових та пластмасових виробів, металургія (м/місткість перевищує 70%).

- паливно - енергетичний фактор;

Типовими ознаками енегомісткості галузі є частка енергетичних затрат в собівартості готової продукції та питомої ваги палива і енергії на її виробництво. В технологічних процесах різних галузей може переважати споживання електроенергії (електромісткі виробництва), палива (паливо місткі виробництва), тепла (тепломісткі виробництва).

Види галузей в залежності від їх енегомісткості:

а) високоенегомісткі – частка паливно–енергетичних затрат складає 30–45%;

б) середньоенегомісткі – частка паливно–енергетичних затрат 15 20%;

в)малоенегомісткі – частка паливно–енергетичних затрат не перевищує 5-6%;

- водний фактор;

В процесі виробництва споживається велика кількість води, що обумовлює значну залежність розміщення виробництва від водного фактора. Найбільш водомісткими є галузі хімії органічного синтезу, чорної металургії, первинної переробки сировини, переробні етапи текстильної промисловості.

Ступінь водомісткості виробництва буває:

1 – низький – витрати води не перевищують 15 м³ на тону продукції: виробництво суперфосфату, соди, чавунного литва, обладнання;

2 – середній - витрати води не перевищують 80 м³ на тону продукції: виробництво алюмінію, глинозему, хімічних волокон і тканин;

3 –високий - витрати води перевищують 15 м³ на тону продукції: очищення і переробка вовни, бавовни, виробництво віскозного шовку, синтетичного каучуку.

- фактор робочої сили (трудовий фактор);

Вплив цього фактора на РПС визначається кількістю затраченої праці на випуск одиниці продукції, кількістю робітників (або робочого часу), необхідного для виробництва певної кількості продукції, кількістю продукції в розрахунку на одного працівника. До показників трудомісткості відносять також частку заробітної плати в собівартості виробленої продукції.

За ступенем трудомісткості виробництва галузі поділяють на три групи:

І – високотрудомісткі – з великими затратами праці при відносно невеликій кількості випущеної продукції;

ІІ – галузі середньої трудомісткості;

ІІІ – нетрудомісткі галузі – з найменшими витратами праці на виробництво одиниці продукції.

- демографічні, соціально-економічні фактори відображають вплив чисельності населення, його зайнятості, щільності його розселення, вікової структури, співвідношення населення міст і сіл, наявності спеціальних і вищих навчальних закладів, тощо.

- споживчий фактор;

До районів споживання тяжіють ті галузі, що зайняті обслуговуванням населення або виробляють малотранспортабельну продукцію. Значення споживчого фактора посилюється фактором робочої сили, оскільки місця зосередження населення є одночасно і місцями концентрації виробництва і місцями споживання виробленої продукції.

- транспортний фактор;

Це один з найвпливовіших факторів РПС. В залежності від величини транспортних витрат залежить віддаленість підприємства від джерела сировини. При цьому визначають витрати сировини і палива на одиницю продукції в натуральних вимірниках (кг, м³). Якщо ці показники перевищують вагу кінцевої продукції, то підприємство доцільно розміщувати поблизу джерела сировини. І навпаки, якщо витрати сировини і палива менші за вагу готової продукції, підприємства можна розташовувати на значній відстані від джерела сировини (мінеральні добрива, макаронні вироби, печиво). Якщо витрати на виробництво готового продукту витрачається стільки ж скільки становить вага самого продукту, підприємства розміщуються з врахуванням інших факторів: наближеність до сировини, споживачів, в місцях концентрації робочої сили).

- фактор науково-технічного прогресу;

Цей фактор проявляється у впливі на РПС науково-технічних відкриттів, їх запровадженні в виробництво. З розвитком і вдосконаленням технологій змінюються витрати сировини, палива і енергії на одиницю продукції. Подібні зміни можуть викликати зміну впливу різних факторів на РПС. Однак, всі нові технології пов’язані із зростанням споживання енергії, що в свою чергу викликає зростання залежності підприємств від сировинних і паливно–енергетичних ресурсів.

- фактор ринкової кон′юнктури;

Цей фактор визначає рух цін, рівня зайнятості, масштабів виробництва. Кон′юнктура ринку складається на основі співвідношення ринкової пропозиції з попитом на товари та послуги. Ріст попиту на продукцію стимулює розвиток виробництва, зниження попиту приводить до скорочення виробництва. Суттєвий вплив на кон′юнктуру ринку здійснює науково-технічний прогрес, під його впливом зростає якість та конкурентоспроможність товарів.

- екологічний фактор;

До середини ХХ сторіччя вплив розташування виробництва на стан навколишнього середовища враховувався мало або зовсім не враховувався. Переважно екстенсивні методи господарювання протягом багатьох сторіч передбачали дедалі більше залучення до господарського обігу нових земельних ділянок, мінеральних і водних ресурсів. Спочатку цей процес відбувався повільно, при цьому екологічна рівновага могла повністю або частково відновлюватися. Сьогодні втручання в природне середовище носить характер загрози глобального масштабу. Екологізація виробництва є невід′ємною частиною діяльності підприємства. Крім того, держава запроваджує заходи екологічної політики на макроекономічному рівні. До таких заходів відносять обов’язкову плату за користування природними ресурсами і плату за забруднення навколишнього середовища.

-геополітичний фактор враховує розташування країни серед інших держав, близькість до світових економічних центрів, морського сполучення, наявність міжнародного транспортного сполучення.