Тема №8. Міжнародно правове регулювання економічного співробітництва.

1. Поняття і суб’єкти міжнародного економічного права (МЕП).

2. Джерела МЕП.

3. Принципи МЕП

4. Міжнародно правове регулювання окремих видів м/н економічного співробітництва.

1.

МЕП, як галузь м/н публічного права сформувалася фактично у кінці 70-х років XX ст. МЕП – це сукупність норм, що регулюють м/н економічні відносини між державами та іншими суб’єктами м/п, зокрема ГАТТ (ВТО) МВФ, Світовий банк, тощо.

Предметом МЕП є м/н економічні двосторонні та багатосторонні відносини між державами та іншими суб’єктами м/н публічного права.

2.

Джерелами МЕП є: з одного боку м/п норми, з іншого внутрішньодержавні акти. Більша частина цих джерел має вигляд резолюцій м/н організацій і конференцій і відповідно мають рекомендаційний характер.

Серед м/н договорів особливе місце займають: Генеральна угода по тарифам і торгівлі 1947 р. та багатосторонні угоди по сировинним товарам, які визначають квоти, ціни, умови поставки.

Важливу роль відіграють двосторонні угоди, серед яких важливе значення мають окремі види спеціальних угод:

1. Торгівельні угоди – закріплюють забов’язання країн підтримувати певний торгівельно-економічний режим у відносинах між державами для їх юридичних і фізичних осіб. Ці договори визначають конкретні області і сфери співробітництва. Передбачається створення змішаних комісій для контролю за дотриманням цих угод. В розвиток цих угод приймають короткострокові та довгострокові програми співробітництва з тих чи інших питань.

2. Угоди з валютно-фінансових питань, якими, як правило, доповнюються торгівельні угоди.

3. Клірінгові угоди, які регулюють взаєморозрахунки при здійсненні співробітництва.

4. Кредитні угоди: умови надання і погашення кредитів, терміни, гарантії.

Серед джерел МЕП певну роль продовжує відігравати м/п звичай.

3.

Спеціальні принципи МЕП мають конвенційний характер і їх дієвість залежить від того, чи включені вони до конкретних економічних угод.

Виділяють такі принципи (режими):

1. Недискримінації – одна держава надає іншій державі, її громадянам та юридичним особам умови для здійснення економічної діяльності не гірше ніж для третьої країни.

2. Режим найбільшого сприяння – країна забов’язується надавати державі, її юр. та фіз. особам тіж самі пільги і умови, що і для третіх країн. Може стосуватись в цілому економічних відносин або якихось конкретних сфер.

3. Національний режим – як правило на принципі взаємності, громадянам та юр. особам певної країни створюються тіж самі умови, як і для юр. та фіз. осіб своєї країни.

4. Принцип взаємної вигоди – вводиться для зміни нерівноправних економічних стосунків між державами.

5. Преференційний режим – як правило, торгівельні або тарифні пільги, щодо сплати мита, які надаються на взаємній основі для якоїсь певної держави або групи держав.

4.

Глобальне регулювання м/н економічного співробітництва здійснюється в рамках ООН через ЕКОСОР.

Торгівля. Діє Генеральна угода про тарифи і торгівлю (ГАТТ), в основі якої лежать принципи найбільшого сприяння та недискримінації. За цією угодою будь-яка митно-тарифна пільга, що надається однією країною іншій в силу принципи найбільшого сприяння автоматично поширюється на всіх учасників угоди. На основі цієї угоди виникла м/н установа ГАТТ з постійним секретарем. Рішення, які приймаються ГАТТ мають договірний характер і юридично обов’язкові для держав учасниць.

В 1994 р. була прийнята новація ГАТТ, за якою в 1996 р. вона перетворилася у Всесвітню Торгівельну Організацію (ВТО).

В 1964 р. була заснована Конференція ООН з торгівлі і розвитку (ЮНКТАД) – завданням якої є сприяння м/н торгівлі і пов’язаного з цим фінансування та створення максимально можливих преференцій для країн, що розвиваються.

ЮНСІТРАЛ – Комісія ООН з права м/н торгівлі, основним завданням якої є сприяння м/н торгівлі шляхом розробки м/н конвенцій та договорів.

Конвенція “Про позовну давність в м/н купівлі-продажу товарів” 1974 р. та Протокол з доповненнями 1980 р.

Конвенція ООН “Про договори м/н купівлі-продажу”.

Регулювання співробітництва в валютно-фінансовій сфері. Здійснюється під егідою двох спеціальних установ ООН: МВФ і Міжнародного Банку Реконструкції та Розвитку (Світовий Банк). Діяльність цих установ має на меті сприяння валютно-фінансовому розвитку країн-учасниць, підтримання національної валюти, надання позик і кредитів на здійснення тих чи інших програм розвитку. Як правило, допомога і кредити цих організацій надається на пених умовах розвитку власної економіки.

Співробітництво в сфері промислового виробництва, транспорту.

Як окрему сферу м/н економічних відносин можна визначити діяльність транснаціональних корпорацій (ТНК) – багатогалузевих і багатонаціональних компаній, представництва яких знаходяться на території різних країн. В рамках ЕКОСОР діє Комісія з питань ТНК.