3 Навчально-методичні поради до практичних занять з соціології модуль 1

3.1 ЗАНЯТТЯ 1 Предмет, структура, функції соціології. Економічна соціологія як наука

План

1 Предмет і об’єкт соціології. Структура і завдання економічної соціології.

2 Соціологія в системі гуманітарних і економічних наук.

3. Функції та категоріальний апарат соціології.

4. Основні соціологічні підходи до вивчення соціологічних явищ.

5. Практикум: Групування і зведення емпіричного матеріалу в таблиці.

Мета заняття: Ознайомлення студентів з структурою і завданням загальної та економічної соціології, а також вироблення практичних навиків щодо групування і зведення емпіричного соціологічного матеріалу в таблиці

Література до вивчення теми

1. Арон Р. Етапи розвитку соціологічної думки. — Київ. — 1995.

2. Гиденс Э. Девять тезисов о будущем социологии (теория и история экономических и социальных институтов и систем). — Москва. — 1993.

3. Городяненко В.Г. Соціологічний практикум: Навчально-методичний посібник. — Київ. — 1999.

4. Дюрин А.В. Экономическая социология. — Минск. — 1997.

5. Дюркгейм Э. Соціологія і соціальні науки // Філософська і соціологічна думка, 1992.

6. Конспект лекцій з нормативного навчального курсу “Соціологія”. — Івано-Франківськ. — 1999.

7. Піча В.М. Соціологія: Навчальний посібник. — Київ. — 2000.

8. Соціологія: Посібник для студентів вищих навчальних закладів. — Київ. — 1999.

9. Ядов В.А. Соціологія повинна стати самостійною наукою //Філософська і соціологічна думка. — 1989.

10. Якуба О.О. Соціологія: Навчальний посібник для студентів. — Харків. — 1996.

Тези до вивчення теми

3.1.1

поняття “соціологія”;

соціологічні підходи до розуміння суспільства і людини;

типи спільнот;

зростання суб’єктивності спільноти;

предмет соціології;

об’єкт соціології;

предмет економічної соціології.

3.1.2

поняття економічна соціологія;

структура економічної соціології;

функції економічної соціології;

поняття людина в економіці;

категорії “соціальна фізика” і “соціальна арифметика”.

3.1.3

пізнавальна функція;

прогностична функція;

функція соціологічного проектування і конструювання;

управлінська функція;

організаційно-технологічна функція.

Риси прикладної соціології

об’єктивізм;

дієвість

гуманізм

єдність соціологічної теорії і практики;

конфіденційність

анонімність.

3.1.4

демографічний;

психологічний;

колективістський;

причетнісний;

культурологічний.

Соціологія – наука про закони становлення, функціонування, розвиток суспільства загалом, а також соціальних груп, спільнот і характер взаємостосунків між людьми в сфері їх спільної життєдіяльності.

Термін “соціологія” введено французьким вченим Огюстом Контом у 1831 році.

Об’єкт соціології – соціальна діяльність, зокрема, соціальна поведінка, індивідів, груп, спільнот, суспільства, соціальні зв’язки між ними і соціальними процесами.

До речі, наукові суперечки щодо предмета соціології не закінчено: скільки соціологів стільки і його визначень. Наведемо узагальнене визначення предмета соціології.

Предмет соціології — це властивості, характерні риси соціальних процесів, а також механізм функціонування соціального життя.

Поняття “соціальне” розкриває характер і природу взаємостосунків людей у сфері їх спільної життєдіяльності.

Поняття “суспільне” використовується для загальної характеристики різних сфер життя.

Структура соціологічного знання має три рівні:

соцієтальний (теоретична соціологія);

теорії середнього рівня (спеціальні соціологічні теорії);

емпіричні соціологічні дослідження.

Теоретична соціологія являє собою загальносоціологічну теорію, яка охоплює найбільш загальні закони і закономірності функціонування і розвитку суспільства, систем суспільств, людства загалом. До теоретичної соціології належить безліч різних теоретичних концепцій щодо розвитку того чи іншого суспільства та людства. Основні з них базуються на таких підходах.

Соціокультурний (або теорія культурно-історичних типів), при якому головним в тенденціях розвитку суспільства визначається існування в ньому різних культур, які проходять певні (специфічні) етапи свого розвитку (теорії М.Данілев-ського, О.Шпенглера, А.Тойнбі та ін.).

Формаційний передбачає єдиний шлях розвитку для всіх народів через зміну суспільно-економічних формацій, які відрізняються засобом виробництва (К.Маркс, Ф.Енгельс, В.Ленін).

Цивілізаційний — відповідно до якого найважливішим фактором розвитку людства є той тип цивілізації, на якому перебуває суспільство в певний історичний період розвитку. Такий період об’єднує чимало концепцій: від теорії індустріального суспільства (О.Конт, У.Ростоу, Р.Арон) до теорії конвергенції (П.Сорокін, Д.Гелбрейт та ін.).

Спеціальні соціологічні теорії (теорії середнього рівня) – це підгалузі соціологічної науки, які пояснюють механізм функціонування і особливості розвитку окремих соціальних систем як самостійних суб’єктів соціальної дії, так і у зв’язку та єдності із суспільством загалом. Нараховується понад 30 різних теорій середнього рівня, наприклад: соціологія освіти, соціологія науки, соціологія культури, економічна соціологія тощо.

Емпіричні соціологічні дослідження — третій сукупний елемент соціологічного знання - являє собою науково обґрунтований процес вимірювання конкретних соціальних процесів на основі тих підходів, принципів, понять, показників, які дають загальна і спеціальна теорії.

Функції соціології. Незважаючи на різні підходи до визначення функції соціології, вважаємо за доцільне назвати дві основні:

гносеологічну – вивчення закономірностей соціального розвитку тенденції зміни різних соціологічних явищ і процесів:

а) теоретико-пізнавальна, завдяки якій накопичуються знання про соціальну реальність, закономірності та механізми реального розвитку суспільства, його окремих систем;

б) світоглядну, яка означає суттєвий вплив соціології на формування світоглядних позицій, громадської думки і суспільної свідомості окремих спільнот і прошарків населення,

практичну – яка визначається ступенем участі соціології в розробці практичних рекомендацій і пропозиції з підвищення ефективності управління різними соціальними процесами. До практичних функцій соціології відносять:

а) інформаційно-діагностична – дослідження соціальних явищ і з метою виявлення причинно-наслідкових зв’язків і відносин, які характеризують його стан, визначають тенденції розвитку;

б) прогностична – свідома перебудова і розвиток суспільного життя неможливий без наукового передбачення і обліку прогнозів у системі управління. В міру розвитку науки і удосконалення соціального управління прогностична функція буде завдавати все більшого впливу на практику;

в) соціального проектування і конструювання – розробляються конкретні організації з оптимальними параметрами її функціонування, включаючи досягнення кінцевої мети організації;

г) управлінська – пов’язана з управлінням, підбором, розміщенням і використання кадрів на всіх рівнях соціальної організації;

д) інструментальна — соціологія виробляє особливе знання для розробки інструментарію, який необхідний для вивчення соціальної реальності;

е) організаційно-технологічна – має яскраво виражений соціально-інженерний характер. Вона пов’язана з розробкою соціальних технологій, спрямована на підвищення ефективності соціальних організацій.

Категорії – це основні поняття, якими оперує соціологія. До них відносять: особистість, соціальна група, соціальний закон, взаємодія, соціальна інтеграція, соціальне життя, соціальний прогрес, соціальна структура, спільнота, соціалізація тощо.

Основні соціологічні підходи до вивчення соціальних процесів за Н.Смелзером:

демографічний – вивчення населення, в тому числі народжуваності, смертності, міграції та еміграції;

психологічний – пояснює поведінку з точки зору її значущості для людей як особистостей. Вивчаються мотиви, думки, навички, соціальні настанови, уявлення людини про саму себе;

колективістський – підхід використовується тоді, коли соціолог вивчає двох або більше людей, які створюють групу або організацію (сім’я, армія, компанія);

причетнісний – суспільне життя розглядається через взаємодію людей один з одним, яка зумовлена їх роллю;

культурологічний – застосовується при аналізі поведінки на підставі таких елементів культури, як моральні правила, норми та спільні цінності.