Система опадкування в Україні.Поняття податку та його види. Податкова політика України.Платники податків. О б єкти оподаткування.
Пода́тки — це встановлені вищим органом законодавчої влади обов'язкові платежі, які сплачують фізичні та юридичні особи до бюджету у розмірах і у терміни, передбачених законодавством.Види податків:1.За формою оподаткування:(прямі,непрямі)2.За об'єктом: (на доходи,на споживання,на майно)3.За рівнем державних структур, що встановлюють податок(загальнодержавні,місцеві)4.Залежно від напрямку використання:(загальні,цільові)Об'єкт оподаткування — обігові кошти з продажу продукції, товарів, робіт і надання послуг. Платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції) що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Податкова політика - це діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування у сфері встановлення та збирання податків і зборів (обов'язкових платежів) (далі - податків), яка реалізується через визначення платників податків та інших обов'язкових платежів, об'єктів оподаткування і ставок податків; видів податків, зборів та інших обов'язкових платежів, що справляються на території України, місцевих податків, зборів та інших обов'язкових платежів; основних принципів надання пільг та звільнення від оподаткування. Податкова політика є основним напрямком здійснення фінансової політики держави. Загальні засади податкової політики викладено в "Основних положеннях податкової політики в Україні", затверджених постановою Верховної Ради України від 4 грудня 1996 р. Згідно з Основними положеннями система оподаткування в Україні має будуватися на певних засадах.
Банківське право як галузь права. Джерела банківського права.
Банківське право - це своєрідна надбудова над цивільним правом. Воно обумовлене цивільним правом, пов'язане з ним, але не збігається з ним.Щоб наочно проілюструвати думку про те, що банківське право - надбудова над цивільним правом, наведемо приклад. Так, зокрема, кредитний договір передбачено Цивільним кодексом РФ. Однак все те, що відноситься до управління пасивними і активними операціями банку і пов'язаними з цим ризиками, регулюється банківськими законами та нормативними актами Банку Росії. У взаємовідносинах з клієнтом кредитна організація керується ГК РФ, і на цій основі виникає відповідне цивільно-правове відношення (горизонтальне). Але при цьому виникає і правовідносини між кредитною організацією та Банком Росії (вертикальне). Адже кредитна організація крім ГК РФ має дотримуватися ще ряд нормативних актів, які встановлені Банком Росії. Ці нормативні акти обов'язкові лише для кредитної організації.Банківське право - це самостійна галузь права, яка має свій, чітко окреслених предмет і свій метод правового регулювання. Банківське право - це форма прояву грошової влади. А грошова влада - це частина громадянського суспільства. Адже основа громадянського суспільства, - власність.У теорії права під юридичними джерелами (формами) права розуміються вихідні від держави або визнані нею офіційно-документальні форми вираження і закріплення норм права, які надають їм юридичного, загальнообов'язкового значення. До джерел банківського права України відносяться: 1. Конституція України. 2. Рішення Конституційного Суду України. 3. Міжнародні договори України. 4. Закони України: - Загальні закони; - Спеціальні закони; 5. Підзаконні нормативно-правові акти: - Постанови Верховної Ради України. - Укази Президента України. - Декрети Кабінету Міністрів України. - Постанови Кабінету Міністрів України. - Постанови Правління Національного банку України. 6. Локальні нормативно-правові акти. 7. Міжнародно-правові звичаї. Конституція — основне джерело банківського права