- •П ередмова
- •Заліковий модуль 1. Макроекономічні індикатори та ринкові механізми Змістовий модуль 1. Макроекономіка як наука
- •1.1. Предмет макроекономіки
- •1.2. Обмеженість ресурсів, вибір і основні проблеми економіки
- •1.3. Економічні цілі суспільства, економічні системи
- •1.4. Кругооборот у закритій приватній економіці
- •1.5. Модель кругообороту закритої економіки за участю держави
- •1.6. Кругооборот у відкритій економіці
- •9. Основним методом макроекономіки є:
- •10. Макроекономічні моделі будуються з метою:
- •Запитання і навчальні завдання
- •Додаткові задачі та питання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Змістовий модуль 2. Макроекономічні показники в системі національних рахунків
- •2.1. Концептуальні принципи системи національних рахунків
- •2.2. Зміст національних рахунків
- •2.3. Класифікація макроекономічних показників
- •2.4. Структура валового випуску за секторами економіки
- •2.5. Способи визначення величини ввп
- •2.6. Методи розрахунку похідних від ввп макроекономічних показників
- •2.7. Система трансфертів в Україні
- •2.8. Макроекономічні показники запасів
- •2.9. Система оцінювання економічних операцій і показників
- •2.10. Суспільний добробут та проблеми його кількісного визначення
- •2.11. Нові макроекономічні показники
- •2.12. Структура національного ринку
- •Запитання і навчальні завдання
- •Додаткові задачі та питання для самоконтролю
- •1. Прокоментуйте наведені нижче твердження. Висловіть власну точку зору:
- •2. Використовуючи дані національних рахунків, розрахуйте: ввп за методом витрат, чвп і національний дохід.
- •Рекомендована лiтература
- •Змістовий модуль 3. Ринок праці
- •3.1. Структура населення та форми зайнятості
- •3.2. Механізм ринку праці
- •3.3. Неокласична та кейнсіанська теорії зайнятості
- •3.4. Безробіття: функції, рівень, форми
- •3.5. Наслідки безробіття, закон Оукена
- •3.6. Вартість робочої сили та державне регулювання заробітної плати
- •Запитання і навчальні завдання
- •Додаткові задачі та питання для самоконтролю
- •Рекомендована лiтература
- •Змістовий модуль 4 товарний ринок
- •4.1. Попит споживачів на товари як прояв їх потреб
- •4.2. Чинники попиту на товари
- •4.3. Класифікація, стандартизація і якість товару
- •4.4. Загальна характеристика товарного ринку
- •4.5. Суб’єкти товарного ринку і його інфраструктури
- •4.6. Кейнсіанська теорія рівноваги товарного ринку
- •4.7. Особливості моделі рівноваги Хікса
- •4.8. Класична модель рівноваги на товарному ринку
- •Запитання і навчальні завдання
- •Додаткові задачі та питання для самоконтролю
- •Рекомендована лiтература
- •Змістовий модуль 5. Грошовий ринок
- •5.1. Сучасні грошово-кредитні системи
- •5.2. Фінансово-кредитні небанківські посередники
- •5.3. Зміст та структура грошової маси
- •5.4. Грошовий ринок
- •5.5. Попит на гроші за класичною теорією
- •5.6. Кейнсіанська концепція попиту на гроші
- •5.7. Сучасні теорії попиту на гроші
- •5.8. Пропозиція грошей та чинники, що її визначають
- •5.9. Мультиплікація депозитів та банківських кредитів
- •5.10. Рівновага на грошовому ринку
- •Запитання і навчальні завдання
- •Додаткові задачі та питання для самоконтролю
- •Рекомендована лiтература
- •Заліковий модуль II. Теорії функціонування і розвитку макроекономічних систем Змістовий модуль 6. Інфляційний механізм
- •6.1. Сутність і вимірювання інфляції
- •6.2.Типи інфляції
- •6.3. Класифікація та ознаки інфляції
- •6.4. Дефляція
- •6.5. Соціально-економічні наслідки інфляції
- •6.6. Інфляція і державні інтереси
- •6.7. Зв’язок інфляції та безробіття. Крива а.Філліпса
- •6.8. Антиінфляційна політика держави та політика зайнятості
- •10. Антиінфляційна стратегія не передбачає:
- •Запитання і навчальні завдання
- •Додаткові задачі та питання для самоконтролю
- •Рекомендована лiтература
- •Змістовий модуль 7. Споживання домогосподарств
- •7.1. Загальна характеристика споживання і заощадження
- •7.2. Функції споживання та заощаджень
- •7.3. Теорія споживання Дж. М.Кейнса
- •7.4. Модель споживання і. Фішера
- •7.5. Модель життєвого циклу ф. Модильяні
- •7.6. Теорія поведінки споживача м. Фрідмена
- •Запитання і навчальні завдання
- •Додаткові задачі та питання для самоконтролю
- •Рекомендована лiтература
- •Змістовий модуль 8. Приватні інвестиції
- •8.1. Сутність та види інвестування
- •8.2. Джерела та чинники інвестицій
- •8.3. Кейнсіанська концепція автономних інвестицій
- •8.4. Неокласична теорія автономних інвестицій
- •8.5. Мультиплікатор інвестицій
- •8.6.Графічний аналіз мультиплікатора інвестицій
- •8.7. Модель «інвестиції – заощадження»
- •8.8. Індуційовані інвестиції, модель акселератора
- •8.9. Інвестиційна привабливість України
- •Запитання і навчальні завдання
- •Додаткові задачі та питання для самоконтролю
- •Рекомендована лiтература
- •Змістовий модуль 9. Сукупні витрати і ввп
- •9.1. Сукупні витрати: зміст та структура
- •9.2. Складові сукупного попиту та його чинники
- •9.3. Крива сукупного попиту ad
- •9.4. Сукупна пропозиція: зміст та крива
- •9.5. Рівновага сукупного попиту та сукупної пропозиції, ефект храповика
- •9.6. Умови рівноважного обсягу виробництва
- •9.7. Відхилення рівноважного ввп в умовах повної зайнятості
- •9.8. Мультиплікатор витрат моделі ad - as
- •9.9. Макроекономічна рівновага на товарному і грошовому ринках
- •9.10. Умови рівноваги трьох ринків за моделлю Хікса - Хансена
- •9.11. Неокласична модель загальної макроекономічної рівноваги (зер)
- •9.12.Кейнсіанська модель загальноекономічної рівноваги
- •9.13. Порівняльна характеристика концепцій зер
- •Порівняльна характеристика моделей зер
- •Запитання і навчальні завдання
- •Додаткові задачі та питання для самоконтролю
- •Рекомендована лiтература
- •Заліковий модуль ііі. Макроекономічна динаміка та державна політика Змістовий модуль 10. Економічна динамика
- •10.1. Зміст, джерела, типи та фактори економічного зростання
- •10.2. Модель економічного зростання є. Домара
- •10.3. Модель економічного розвитку р. Харрода
- •10.4. Неокласична модель економічної динаміки р. Солоу
- •10.5. Вплив на економічну динаміку приросту населення та технологічного прогресу
- •8. Що не впливає на підвищення продуктивності праці?
- •9. Модель Солоу не припускає:
- •10. Що не є аргументом супротивників економічного зростання?
- •Запитання і навчальні завдання
- •Додаткові задачі і питання для самоконтролю
- •Рекомендована лiтература
- •Змістолвий модуль 11. Держава в системі макроекономічного регулювання
- •11.1. Функції, які ринок не виконує
- •11.2. Об’єктивна необхідність втручання держави в економіку
- •11.3. Теорія суспільного вибору
- •11.4. Зміст, цілі та інструменти макроекономічної політики держави
- •11.5. Теорія макроекономічної політики я.Тінбергена
- •11.6. Теорія економічної політики р.Манделла
- •11.7. Ефективність економічної політики держави
- •11.8. Зміст, види та завдання фіскальної політики
- •11.9. Державний бюджет, вплив податкової політики на макроекономічну ситуацію
- •11.10. Державні витрати, їх вплив на економіку
- •11.11. Обмеження державного бюджету, концепції його балансування
- •11.12. Державний борг, його вплив на економіку
- •11.13. Взаємозв’язок грошово-кредитних та фіскальних інструментів державного регулювання економіки
- •11.14. Концепції грошово-кредитної (монетарної) політики, функції нбу
- •11.15. Прямі засоби впливу нбу на пропозицію грошей
- •11.16. Опосередковані засоби монетарної політики
- •11.17. Механізми нбу по стабілізації грошової маси та відсоткової ставки
- •11.18. Державне регулювання підприємництва та інвестиційно-інноваційної діяльності
- •19. Згідно з концепцією мультиплікатора збалансованого бюд-жету, рівне за обсягом скорочення податків і державних закупівель:
- •20. Прямий зв’язок між чистими податковими надходження-ми і реальним чвп:
- •Запитання і навчальні завдання
- •Додаткові задачі та питання для самоконтролю
- •12.2. Залежність іноземних інвестицій від внутрішньої відсоткової ставки
- •12.3. Вплив валютного курсу на обсяг зовнішніх запозичень
- •12.4. Вплив експортно-імпортних операцій на економіку країни
- •12.5. Модель рівноваги Манделла-Флемінга для малої відкритої економіки
- •12.6. Методи визначення та режими валютних курсів
- •12.7. Девальвація національної валюти
- •12.8. Вплив валютного курсу на економічну політику держави
- •1. За останні півстоліття рівень відкритості національних економік:
- •2. Що не є аргументом прихильників протекціонізму?
- •3. До чинників, які сприяли швидкому зростанню міжнародної торгівлі в останні десятиріччя, не належить:
- •Запитання і навчальні завдання
- •Додаткові задачі та питання для самоконтролю
- •Рекомендована лiтература
- •Предметний покажчик
- •Іменний покажчик
- •Література
6.6. Інфляція і державні інтереси
Інфляція впливає не тільки на боргові стосунки домогосподарств, банківського, підприємницького і фінансового секторів, а й на боргові стосунки держави з домогосподарствами і підприємницьким сектором (державний внутрішній борг) та міждержавні боргові стосунки (зовнішній державний борг). Розглянемо вплив інфляції на державний борг.
Є немало прикладів урядової практики, спрямованої на зниження реальної вартості державного боргу через інфляційну політику. Інтересною може бути ситуація, яка спостерігалась в Європі в 20-ті рр.., а в США – в 40-ві рр.. ХХ ст. В ці періоди відсоткові ставки були дуже низькі, а інфляція дуже висока. І тому реальні відсотки, які виплачували уряди за своїми борговими зобов’язаннями, були від’ємними. Реальна вартість непогашеного боргу неухильно знижувалась.
Але масштаби інфляційного зменшення реальної вартості державного боргу дещо обмежені. Причинами обмежених можливостей знецінення державного боргу в сучасних умовах можуть бути:
зростання частки короткострокових боргових зобов’язань держави;
зростання ступеня чутливості (коефіцієнта еластичності) реагування величини відсоткової ставки на рівень інфляції;
надання довгострокових і середньострокових кредитів не в повному обсязі відразу, а траншами, що дає можливості враховувати вплив інфляційних процесів на ціну позики.
Перейдемо до розгляду впливу інфляції на угоди профспілок і уряду, що визначають рівень заробітної плати. Безумовно, інфляція зачіпає інтереси держави – вона втрачає надходження до бюджету. В умовах інфляції відбувається свідоме відстрочення платниками сплати податків до державного бюджету, що дає їм змогу розрахуватись з державою знеціненими грошима. Це явище інфляційного оподаткування в науковій літературі отримало назву «ефекту Олівера - Танзі» (за іменами дослідників Хуліо Олівера та Віто Танзі). Цей ефект проявляється з більшою силою в міру зростання темпу інфляції та відстрочки часу сплати податків.
Але інфляційна ситуація, послаблюючи податковий тягар, зумовлений висвітленими вище причинами, породжує й зворотну тенденцію.
По-перше, інфляція знецінює амортизаційні відраховування і тому знижує стимули до виробничого інвестування.
По-друге, зростання інфляції, зумовлене додатковою грошовою емісією, примушує громадян сплачувати ще один податок, який не передбачений жодним податковим законодавством. Цей податок називають інфляційним.
Інфляційний податок (IT) пов’язаний з утратою вартості (купівельної спроможності) грошей з причини інфляції. Він сплачується тими, хто тримає гроші на руках у формі готівки. Інфляційний податок обчислюється за формулою:
(6.11)
де IT – інфляційний податок;
∆TСЦ – темп приросту інфляції за рік;
– рівень реальних грошових залишків.
Отримувачем інфляційного податку є емітент грошей. За часів феодалізму виключне право чеканки монет мав феодал, що французькою мовою звучить як сеньйор. Дохід, який отримував сеньйор від друкування грошей, отримав назву сеньйораж. Зараз емітентом грошей є держава, яка є отримувачем сеньйоражу (SE). Сеньйораж визначається купівельною спроможністю грошей, випущених в обіг за певний період:
(6.12)
де – пропозиція грошей в t році;
Mt-1 – пропозиція грошей в t – 1 році;
Рсцt – рівень цін в t році.
Якщо , тобто якщо відношення грошової маси до рівня цін залишається незмінним, то інфляційний податок і сеньйораж рівні між собою: IT = SE.
Але, незважаючи на те, що номінальна і реальна вартість грошей не збігається, виготовлення нових грошей пов’язане з певними витратами. Позначимо ці витрати Mc.
Тоді формула сеньйоражу матиме вигляд:
(6.13)
де Mc – витрати на виготовлення нових грошей.
Дохід держави від сеньйоражу ґрунтується на бажанні суб’єктів економіки підтримати на незмінному рівні реальні касові залишки, які інфляція постійно зменшує. За умов збільшення інфляції, держава одержує додаткове джерело доходу до бюджету. Але в міру зростання інфляції попит на реальні касові залишки скорочується, тому що зростають альтернативні витрати на їх утримання.
Пояснюється це тим, що гривні, які ми зберігаємо у своїх гаманцях, не приносять доходу. Якби ми ці гривні витратили на придбання облігацій або поклали на рахунок у банк, ми б на них отримували дохід у вигляді номінального відсотка. Тобто зберігання доходів у альтернативних формах активів, на відміну від грошей, приносить реальний дохід (Dр).
Як відомо, реальна вартість грошей менша за їхню номінальну вартість на величину інфляції. Очікуване знецінення грошей буде дорівнювати (–Pe). Зберігаючи гроші, ми втрачаємо різницю між цими двома сумами: реальним доходом (Dр) та знеціненням грошей (–Pe). Тобто, втрати, пов’язані із зберіганням грошей, дорівнюють:
6.14
А це і є, за рівнянням Фішера, номінальний відсоток:
6.15
Хто ж втрачає більше від інфляційного податку? Щоб відповісти на це питання, необхідно згадати, що еластичність попиту на гроші за доходом, як правило, менша за одиницю. Саме тому інфляційний податок є регресивним. Це означає, що чим бідніші люди, тим більшу частку доходу вони сплачують у формі інфляційного податку.
Тому постає запитання: чи безмежними є можливості поповнення бюджету надходженням від інфляційного податку? Як для будь-якого іншого податку, зростання податкової ставки тільки до певної межі забезпечує зростання податкових надходжень, так і для інфляційного податку існує певна межа зростання інфляції, за якою відбувається скорочення грошових податкових надходжень у вигляді сеньйоражу.
На надходження податків до державного бюджету інфляція впливає негативно і ще з однієї причини. У багатьох країнах світу підприємницькому сектору та домогосподарствам дозволяється із доходу, що підлягає оподаткуванню, вилучати (як витрати) відсоткові платежі. Оскільки в умовах інфляції номінальні відсоткові ставки зростають, то зростають і вилучення із доходу, що підлягає оподаткуванню, а тому і зменшуються фактичні надходження до бюджету.
Говорячи про наслідки інфляції, слід розмежувати її на прогнозовану та непрогнозовану. Витрати передбачуваної інфляції пов’язані зі змінами відносних цін, податковими диспропорціями, втратами часу в зв’язку з необхідністю частіше відвідувати банки з метою зняття певних грошових сум, а також затратами на друкування каталогів, інформаційного забезпечення невпинної зміни цін тощо.
Непрогнозована інфляція чинить на економіку негативний вплив насамперед через перерозподільчі процеси. Ця інфляція приносить вигоду боржникам, а втрати – кредиторам. Оскільки серед трьох основних макроекономічних суб’єктів національного ринку домогосподарства – переважно чисті кредитори, а держава і підприємці – чисті боржники, то непрогнозована інфляція перерозподіляє доходи домогосподарств на користь підприємницького та державного секторів економіки.
Непередбачувана інфляція перерозподіляє доходи за рахунок тих, хто є власником номінальних активів ( доходи від яких фіксуються у номінальному вираженні), на користь тих, хто є власником реальних активів (доходи від яких коригуються згідно з рівнем інфляції). Непередбачувана інфляція сприяє перерозподілу багатства від старшого покоління до молодого, тому що люди похилого віку схильні утримувати більше номінальних активів, ніж молоді.
Висновки:
до передбачуваної (прогнозованої) інфляції можна пристосуватися певною мірою;
чим вищий рівень інфляції, тим вона мінливіша, що посилює невизначеність для суб’єктів економіки і вірогідність перерозподілу доходів між ними;
інфляційні процеси в економіці, спотворюючи інформацію, зумовлюють хибну поведінку економічних суб’єктів. Якщо, приміром, підприємство очікує помірну інфляцію, а насправді вона буде значно вищою, і це виявиться у зростанні загального рівня цін, то усвідомлення такого зростання цін відбудеться самим підприємцем тільки з часом. Підвищення ж цін на свої товари він сприйматиме як зростання попиту і відреагує збільшенням обсягу виробництва. Якщо аналогічно поведуть себе й інші підприємці, це призведе до порушення макроекономічної рівноваги у зв’язку зі спотвореністю інформації.