4.2. Характеристика темпів економічного розвитку країни

Поряд із вивченням рейтингу “Індекс економічних свобод” на практиці дослідження економічного середовища може потребувати проведення аналізу таких двох групи факторів:

1. Темпи економічного розвитку зарубіжної країни.

2. Показники галузевої привабливості закордонних ринків.

Темпи економічного розвитку зарубіжної країни. Для визначення темпів економічного розвитку країни доцільно проаналізувати такі критерії як:

• основні макроекономічні показники розвитку економіки країни (ВВП на душу населення, ВНП на душу населення скоригований на умовах паритету купівельної спроможності тощо);

• поточний та прогнозований рівень доходів населення;

• інвестиційний клімат у країні;

• стабільність національної валюти та рівень інфляції;

• рівень та структура безробіття;

• динаміка оплати праці та її продуктивність тощо.

Одним із найпоширеніших показників економічного розвитку є валовий внутрішній продукт країни в розра­хунку на душу населення. ВВП часто розглядають як критерій економічної активнос­ті та розвитку країни. Він визначається загальною сумою товарів та послуг, вироблених і наданих у країні протягом року. Наприклад, такі країни, як Японія, Швеція, Швейцарія, Сполучені Штати Америки, за цим показником можна вважати найбагатшими, і водночас такі великі держави, як Китай та Індія, перебувають у групі бідних країн (табл. 3.5). У 2010 р. ВВП на душу населення в Японії становив 43 137 дол., тоді як у Китаї – лише 4393 дол., в Індії – 1477 дол., а в Ліберії – 247 дол. У найбіднішій країні світу Бурунді, що знаходиться на сході Африки, ВВП на душу населення становив 192 дол., а в найбагатшій країні Люксембургу – 108 921 дол.

Світовий банк виділяє такі групи країн, відповідно до граничних значень річного ВВП на душу населення (за розрахунками 2008 р.):

• країни з низьки­ми доходами – 975 дол. США і менше (43 країни);

• кра­їни з доходами нижче середніх – від 976 до 3855 дол. США (55 країн);

• країни з доходами вище середніх – від 3856 до 11905 дол. США (46 країн);

• країни з високими доходами – 11 906 дол. США і вище (66 країн).

Класифікація за державними доходами не є достатньою для визначення темпів економічного розвитку, однак більшість країн із низьким та середнім рівнем доходів належить до групи країн, що розвиваються. Водночас, ці макроекономічні показники дають статичну картину розвитку країни, не враховуючи динаміки її розвитку. Наприклад, дані з таблиці свідчать, що Китай є значно біднішою країною, ніж США, але не показують чи збільшується чи звужується розрив між цими країнами. Щоб одержати таку інформа­цію, потрібно порівняти темпи економічного розвитку різних країн за декілька років, що дозволить визначити динаміку їх зростання (табл. 3.5), а також спрогнозувати темпи їх подальшого щорічного розвитку.

Як видно з табл. 3.5, економіка Індії та Китаю, які на сьогодні є бідними країнами, розвивається набагато швидше, ніж економіка багатьох розвинутих країн. З огляду на це, можна зробити висновок, що з часом Індія та Китай також можуть стати розвинутими країнами і привабливим ринком для збуту продукції міжнародних компаній. Тому, враховуючи їхній майбутній потенціал, є сенс починати завойовувати ці зарубіжні ринки уже сьогодні [25].

Таблиця 3.5

Індекс паритету купівельної спроможності та дані ВВП по деяких країнах [27]

	2007 р.			2008 р.			2009 р.			2010 р.
Країни	ВНП на душу нас. (дол. США)	ВНП на душу нас. з урахуванням PPP (дол. США)	Річний приріст ВНП (%)	ВНП на душу нас. (дол. США)	ВНП на душу нас. з урахуванням PPP (дол. США)	Річний приріст ВНП (%)	ВНП на душу нас. (дол. США)	ВНП на душу нас. з урахуванням PPP (дол. США)	Річний приріст ВНП (%)	ВНП на душу нас. (дол. США)	ВНП на душу нас. з урахуванням PPP (дол. США)	Річний приріст ВНП (%)
Люксембург	103 823	66 920	5,2	109 903	52 770	- 0,9	106 252	59 590	-3,6	108 921	63 950	3,5
Норвегія	82 493	54 150	3,1	94 759	59 250	2,1	78 403	55 390	-1,4	84 840	57 100	0,4
Швейцарія	56 501	44 200	3,3	64 327	39 210	1,8	63 525	47 010	-1,9	66 939	48 960	2,6
США	45 955	46 220	2,0	46 350	46 790	0,4	45 745	45 640	-2,7	47 184	47 120	2,9
Швеція	49 553	37 670	2,6	51 950	37 780	- 0,2	43 406	37 830	-5,3	48 832	39 660	5,5
Нідерланди	47 377	40 530	3,5	52 963	40 620	2,1	48 068	39 690	-3,9	47 159	42 610	1,8
Японія	34 284	34 760	2,4	38 455	35 190	- 0,7	39 456	32 880	-6,9	43 139	34 740	5,1
Росія	9113	14 390	8,1	11832	15 460	5,6	8 615	18 260	-7,8	10 440	19 190	4,0
Республіка Білорусь	4667	10 800	8,6	6230	12 120	10,0	5 183	13 090	0,2	5 765	14 250	7,1
Україна	3069	6 840	7,9	3899	7 210	2,1	2 545	1 670	-14,8	3 007	5 560	4,2
Китай	2560	5 430	13,0	3267	6 010	9,0	3 749	6 860	9,2	4 393	7 570	10,3
Шрі-Ланка	1617	4 200	6,8	2013	4 460	6,0	2 035	4 610	3,5	2 375	4 980	8,0
Індія	1046	2 740	9,1	1017	2 930	6,2	1 195	3 260	9,1	1 477	3 560	9,7
Узбекистан	830	2 430	9,5	1023	2 660	9,0	1 182	2 850	8,1	1 384	3 090	8,5
Ліберія	244	280	9,4	317	310	7,1	229	340	4,6	247	340	5,5
Ефіопія	203	780	11,1	222	870	11,3	394	950	8,8	358	1 030	10,1
Бурунді	125	370	3,6	144	380	4,5	163	400	3,5	192	400	3,9

Важливим макроекономічним показником є ВНП на душу населення, який є скоригований на умовах паритету купівельної спроможності (purchasing power parity). Він дозволяє судити про добробут споживачів, а також коректніше порівнювати рівні життя населення у різних зарубіжних країнах. Наприклад, хоча у 2010 р. ВНП на душу населення у Швейцарії становив 66 939 дол. і перевищував цифри по США (47 120 дол.), зважа­ючи на вищу вартість проживання у Швейцарії, фактично громадяни Сполучених Штатів Америки мали змогу купувати більше товарів та послуг, аніж громадяни Швейцарії. Аналіз таких показників дає змогу не лише точніше визначити поточну купівельну спроможність населення зарубіжної країни, а також дозволяє порівняти наскільки швидко дорожчає життя в країні.

Інвестиційний клімат є також важливим чинником, який впливає на вибір того чи іншого зарубіжного ринку. Інвестиційний клімат прийнято трактувати як сукупність політичних, економічних, соціально-культурних, організаційно-правових та географічних чинників певної зарубіжної країни, які визначають її привабливість для вітчизняних та іноземних інвесторів.

Особливий вплив на привабливість інвестиційного клімату в країні створює саме її податкова система, до якої належить: митне оподаткування, внутрішнє оподаткування імпортних товарів, кількісні обмеження, технічні бар’єри, адміністративні формальності, наявність податкових пільг та канікул. Зокрема, прикладами податкових стимулів може бути зниження ставки ПДВ, звільнення від сплати податків на декілька років тощо. . Характеристика податкових пільг, які надають для залучення інвестицій у галузі туризму, подана у табл. 3.6.

Стабільність національної валюти та рівень інфляції є не менш важливим чинником міжнародного економічного середовища. Коливання курсу валюти по відношенню до національної валюти фірми може мати негативний вплив на обсяги реалізації товарів та послуг на зарубіжному ринку. Для прикладу, в умовах світової фінансової кризи румунський лей знецінився на 20%, російський рубль – на 12,3%. польський злотий – на 23%, українська гривня – на 41,9%. Очевидно, що таке коливання валюти мало негативний вплив як для експортерів, так і імпортерів, які втратили значну частку свого ринку. Крім цього, знецінення національної валюти також призвело до зниження купівельної спроможності населення України та зростання рівня інфляційних процесів. Станом на 2008 р. Україна була лідером за найвищими темпами інфляції серед 27 країн ЄС (перевищення коливалися від 2,0 до 12,0 раза) (рис. 3.1.)

Динаміка оплати праці та продуктивність праці є також економічним показником, який необхідно аналізувати при проведенні міжнародної діяльності. Адже розмір заробітної плати в країні дозволить спрогнозувати витрати фірми на оплату праці і визначити ту країну, яка має порівняно високу продуктивність праці.

Рис. 3.1. Рівень інфляції в Україні та деяких країнах ЄС-27 на 2008 р. 1,13

Продуктивність праці та динаміку її зростання в різних країнах світу щорічно оцінює міжнародна організація “The Conference Board”. Рівень продуктивності праці (як сума ВВП на одного зайнятого) в різних країнах зіставляється з відповідним показником, характерним для США. За цими показниками лідирували Катар (де сума ВВП на одного зайнятого була на 55,9 % вища, ніж у США), Люксембург та Норвегія – 119,6 та 104,5%. За оцінками Conference Board, в 2009 – 2010 рр. Україна зайняла одне з останніх місць серед 93 країн. Її продуктивність праці становила лише 17,2% від американського рівня, тоді як, наприклад, у Польщі – 48,2%, Литві – 44,4%, Російській Федерації – 36,4%, Республіці Білорусь – 33,3%, Казахстані – 26,2% (рис. 3.2.).

Рис. 3.2. Продуктивність праці в Україні та деяких країнах світу 10, 13

Рівень продуктивності праці напряму залежить від оплати праці. Протягом останнього десятиліття в Україні прослідковуються відносно високі темпи зростання розміру середньомісячної номінальної заробітної плати, що пов’язано з постійним підвищенням встановленого законодавством рівня мінімальної заробітної плати (з 118,0 грн у 2000 р. до 605 грн у 2008 р.), тобто політичним фактором, а не з підвищенням рівня продуктивності праці, тобто економічним чинником. Водночас, у міждержавних зіставленнях за цим показником Україна також має далеко не найкращі позиції. Так, у 2000 р. у рейтингу 10-ти країн СНД за розміром середньомісячної номінальної заробітної плати Україна посідала 6 місце, тоді як у 2005 р. – 5, а у 2009 р. – 4 місце (табл. 3.7) 10, 13.

Таблиця 3.7