2.9. Ресурси Світового океану

Суша займає менше третини поверхні земної кулі, тому людство все більше звертає свої погляди до просторів Світового океану. І як показали дослідження другої половини XX ст., тут знаходяться такі багатства, які часто перевищують ресурси суші.

Головним багатством океану є величезні запаси води (близько чверті кубічного кілометра на кожного жителя Землі). Ці ресурси є практично невичерпними, і коли людство оволодіє термоядерною і сонячною енергією для дистиляції солоної морської води, можна буде повністю вирішити про­блеми водозабезпечення.

Здавна використовуються біологічні ресурси морів та океанів. Проте серед трьох груп океанічних організмів — планктону*, нектону** і бенто­су*** здебільшого експлуатуються лише запаси нектону (риби і ссавці). їх біомаса складає всього 1% від 35 млрд т біомаси всіх морських організмів і дає змогу отримувати до 100 млн т продукції щорічно. Якщо людство змо­же використовувати всі групи живих організмів, то вилов морепродуктів зросте у кілька разів. Концентрація найбільшої кількості морських органі­змів на континентальному шельфі, особливо на мілководдях (так зв. бан­ках) дає змогу штучно розводити багато видів риб, молюсків, водоростей. Вже зараз марікультура, яка досить інтенсивна лише в країнах Східної і Південно-Східної Азії, дає до 20% всієї продукції моря.

Практично невичерпними є мінеральні ресурси Світового океану, хоч зараз їх експлуатація здебільшого є або технічно неможливою, або еко­номічно неефективною. У кожному км^:і води міститься 35 млн т солей, що складаються із 70 хімічних елементів.

Знайдені ще у минулому столітті англійським науково-дослідним суд­ном "Челленджер" загадкові металеві кульки на дні океану, які отримали назву залізно-марганцевих конкрецій, вже достатньо вивчені і оцінені. Вони встелюють обширні котловини всіх океанів, особливо Тихого. Конкреції є комплексною сировиною для чорної і кольорової металургії, бо, крім залі­за і марганцю, містять сполуки близько 20 кольорових металів. Уже роз­роблені технічні обґрунтування їх видобутку. Але вартість видобування конкрецій вища, ніж експлуатація мінеральних ресурсів на суші. Крім того, повністю не вивчені екологічні наслідки великомасштабного підняття кон­крецій з дна океану, а також юридичні аспекти прав власності на ту чи іншу ділянку океанічного дна.

Широко експлуатуються мінеральні ресурси на шельфі морів та океа­нів. У першу чергу, це стосується запасів нафти і газу у районі Перської та Мексиканської заток, Північного і Каспійського морів.

Енергетичні ресурси океану також величезні і мають різне генетичне походження. Гравітаційна енергія Землі, Місяця і Сонця призводить до виникнення припливно-відпливних явищ. У відкритому океані висота при­пливних хвиль не перевищує одного метра, але у довгих і вузьких зато­ках, особливо східних узбереж материків, вони можуть перевищувати 10 м. Саме в таких затоках у Франції, Великобританії, Росії, США, Ка­наді, Аргентині та багатьох інших країнах можливе будівництво приплив­них електростанцій (ПЕС) із сукупним виробництвом енергії більше одного трлн кВт/год. Але через недосконалість технологій і деякі негативні еколо­гічні наслідки сучасних ПЕС їх широке промислове будівництво можливе лише у майбутньому.

Із тепловою енергією Сонця пов'язаний рух води в океані. Вітри спри­чиняють постійне хвилювання поверхні води і виникнення великих потоків кеанічних течій. Сукупна їх енергія дуже велика, хоч і сильно розсіяна на просторах Світового океану.