2. Природні ресурси. Підходи до їх класифікації.

Перелік природних ресурсів достатньо осяжний і недостатньо визначений. Як вже зазначалось, з'являються все нові види природ­них ресурсів. Взаємодія суспільства з природою стає все складні­шою, і все нові властивості природного середовища підлягають оцінці як природні ресурси.

Існує багато різноманітних класифікацій природних ресурсів, і разом з тим ще нема загальноприйнятого їх поділу. Для економіч­них потреб розрізняють природні ресурси: 1) земельні; 2) водні; 3) мінерально-сировинні; 4) лісові; 5) біологічні — рослинні й тва­ринні; 6) рекреаційні. Останнім часом у зв'язку з формуванням ново­го сектору господарства — природоохоронного до цього переліку додають ще один вид ресурсів — біосферні ресурси. Йдеться про за­повідні й заказні ділянки чистої природи — так звані "біосферні вікна", які відіграють вирішальну роль у збереженні біологічного різноманіття та підтриманні екологічного балансу біосфери. Новим видом природних ресурсів є також екологічний ресурс — здатність ділянки витримати більше чи менше господарське навантаження. Такий ресурс називають "екологічною ємкістю" території.

Природні ресурси за ступенем вичерпності поділяють на неви­черпні й вичерпні. Невичерпними й практично необмеженими є ре­сурси сонячної радіації, енергії вітру, припливів, тепла земних надр і т.д. Такі ресурси не потребують їх відтворення.

Вичерпні ресурси можуть бути поновлюваними або непоновлюваними. Поновлюваними є всі ресурси біосфери, але всі вони потре­бують раціонального й регламентованого використання, яке ком­пенсується їх відповідним поновленням: рекультивація деградованих земель; насадження лісів на місці вирубаних; розведення звірів, риб, молюсків і т.д. Непоновлювані ресурси представлені мінераль­ною сировиною та паливними ресурсами.

Окремо виділяють непоновлювані унікальні природні ресурси — ресурси-феномени. У вітчизняній суспільній географії розроблялись різні класифікації природних ресурсів. Розглянемо деякі з них. І.Я.Блєхцин і В.А.Мінєєв (1981) розробили узагальнену класифіка­цію природних ресурсів:

А — безпосередні джерела існування людей та відтворення насе­лення:

А1 — повітря, вода, продовольство та ін.;

А2 — рекреаційні, оздоровчі, естетичні;

Б — джерела засобів матеріального виробництва, важливіші

фактори його розвитку;

Б1 — природні ресурси, що безпосередньо споживаються матері­альним виробництвом (джерела енергії, сировина, матеріали);

Б2 — природні ресурси, що використовуються в господарській діяльності, але не вилучаються з природного середовища (вода для водного транспорту, територія для розміщення виробництва та роз­селення і т. д.);

С — природні компоненти, що безпосередньо не використову­ються в господарській діяльності, але створюють необхідні ланки в кругообігах речовини й енергії в природі (наприклад, планктон в океанах); це своєрідні "ресурси для ресурсів".

Докладну систематику природних ресурсів розробив М.Ф.Реймерс (1990), який виділив такі групи:

1. енергетичні ресурси;

2. атмосферні газові ресурси;

3. водні ресурси;

4. ресурси літосфери;

5. ресурси рослин-продуцентів;

6. ресурси консументів;

7. ресурси редуцентів;

8. кліматичні ресурси;

9. рекреаційно-антропоекологічні ресурси;

10. пізнавально-інформаційні ресурси;

11. ресурси простору і часу.

Надалі кожна група поділена на підгрупи та види природних ре­сурсів, загальна кількість останніх сягає 74. Розглянемо класифіка­цію природних ресурсів в окремих групах.

Енергетичні ресурси поділені на три підгрупи та 17 видів за такою схемою:

Енергетичні ресурси:

А. Такі, що беруть участь у постійному обігу та потоку енергії: 1) сонячна енергія; 2) космічна енергія (космічні випромінювання); 3) енергія морських припливів і відпливів; 4) геотермальна енергія (тепло земних надр); 5) гравітаційна енергія та енергія тиску (потен­ційна і кінетична енергія повітря, води і гірських порід, у т.ч. енергія різниці тисків, сейсмоенергія та ін.); 6) атмосферна електрика; 7) земний магнетизм; 8) енергія спонтанних хімічних реакцій та при­родного атомного розпаду; 9) біоенергія (всі види енергії, що їх одержують від рослин і тварин — від спалювання дров до одержан­ня технічного спирту і біогазу; 10) вторинні форми енергії (тепло, що виходить від нагрітих тіл, електромагнітні й радіаційні відходи, горючі тверді відходи та ін.).

Б. Депоновані енергетичні ресурси: 11) нафта; 12) природний газ; 13) вугілля; 14) сланці; 15) торф.

В. Штучно активовані джерела енергії: 16) атомна енергія (енер­гія розщеплення атомного ядра); 17) термоядерна енергія (енергія синтезу легких атомних ядер у важкі).

У складі атмосферних газових ресурсів виділені сім різних видів, серед яких: озоновий екран; ресурси окремих газів атмосфери (О₂, СО); фітонциди та інші біогенні летючі речовини, важливі для здо­ров'я людини; важкі та легкі йони атмосфери; а також "анти-ресурс" — газові забруднення, що знецінюють інші газові ресурси.

Водні ресурси включають 10 видів, серед яких атмосферна волога, океанічні (морські) води, континентальні водойми, водотоки, гідро­логічні ресурси (підземні води), ґрунтова волога. Анти-ресурсами у цій групі є рідкі забруднювачі — поверхневі або глибинні (підземні).

Ресурси літосфери поділені на три підгрупи:

А. Грунтово-земельні ресурси, що включають ґрунтовий покрив, гірські (материнські) породи, криогенні субстрати (льодовики, ба­гаторічна мерзлота). Анти-ресурсами даної підгрупи є ґрунтові за­бруднення та ерозія ґрунтів.

Б. Геоморфологічні ресурси, або ресурси рельєфу, що створюють кращі чи гірші умови ведення господарства. Анти-ресурсами у цій підгрупі виступають сейсмічність та сучасні геологічні процеси (зсу­ви, карст та ін.), які погіршують відповідні оцінки земної поверхні.

В. Неенергетичні мінеральні ресурси включають металеві та не­металеві руди, а також нерудні копалини.

Група ресурсів рослин-продуцентів охоплює генетико-видовий склад рослинності, її біомасу, первинну продуктивність, окремі види рослин, що мають господарську цінність. Один з видів природ­них ресурсів цієї групи — здатність рослин очищувати повітря. Ан-тиресурсом у даній групі виступають ботанічні "забруднювачі", інтродуковані рослини, що завдають шкоду господарству.

Ресурси консументів — види рослин і тварин, які живляться за рахунок рослин-продуцентів, охоплюють генетично-видовий склад відповідних рослин і тварин, їх біомасу й вторинну біологічну про­дуктивність. Специфічним ресурсом консументів є здатність тварин поглинати певні хімічні речовини, сприяти опиленню рослин, бути санітарами природи. Антиресурс консументів — ті види рослин і тварин, які спричиняють шкоду для господарства.

Кліматичні ресурси поділяють на природні кліматичні ресурси та видозмінені кліматичні ресурси (клімат міст та ін.). Рекреаційно-антропоекологічні природні ресурси включають ресурси природного середовища як арени життєдіяльності людей, ресурси відпочинку, лікувальні природні ресурси. Антиресурсом є природні осередки ок­ремих захворювань (нестача йоду спричиняє базедову хворобу, ано­мальна кількість фтору — карієс зубів і т.ін.).

До групи пізнавально-інформаційних ресурсів віднесені природ­но-еталонні ресурси (заповідники, заказники і т.д.) та природно-історичні, пізнавально-інформаційні ресурси (археологічні розкоп­ки та ін.). Ресурси простору й часу включають можливості людства використовувати території, акваторії, аероторії, космос, а також той запас часу, який потрібний для розв'язання тих чи інших про­блем людства, зокрема екологічних. Наприклад, територія країни, що охоплює кілька різних часових поясів, дає змогу передавати електричну енергію з "нічних" поясів, де її споживання мале, у "денні" пояси, де електрики споживають багато.

Як бачимо, М.Ф.Реймерс систематизував природні ресурси пере­важно за основними компонентами ландшафтної оболонки. Певний виняток становлять енергетичні ресурси, які утворюють наскрізну по відношенню до компонентів природи групу. І ще одна особ­ливість наведеної систематики: вона охоплює всі потенційні при­родні ресурси, які на даний час власне як ресурси ще не розглядають.

Про складність класифікації природних ресурсів свідчать роз­робки М.Ф.Реймерсом концепції інтегрального ресурсу: кожна тери­торія має свій інтегральний ресурс як сукупність ресурсів різних видів — речовинних, енергетичних, інформаційних, матеріальних, трудових. Ресурсний потенціал території охоплює ресурси просто­ру — території, акваторії, аероторії, біологічні, мінеральні, демо­графічні, цивілізаційно-духовні, матеріально-технічні ресурси. Своєрідним ресурсним потенціалом території виступає її географічне положення та місцеположення — ресурс вигод (чи несприятливості) сусідства, транспортної доступності, природно-географічної відкритості чи захищеності.

Природні ресурси у цій сукупності поділяють на :

• відшкодовані (відновлювані, відтворювані) та невідшкодовані; геологічна розвідка "відшкодовує" використані мінеральні ресурси;

• поновлювані та непоновлювані, тобто здатні чи нездатні до самовідновлення протягом часу, співставного з термінами їх спожи­вання;

• замінні й незамінні (газ як паливо можна замінити вугіллям);

• відновлювані чи невідновлювані (вирубану деревину можна відновити лісопосадками)

• вичерпні та невичерпні; невичерпні природні ресурси не потре­бують їх відтворення чи поновлення, вони "вічні", але не "безмежні", оскільки обмежена сама поверхня Землі;

У системі інтегрального ресурсу М.Ф.Реймерс виділяє ресурси природного середовища (екологічна ємкість території та акваторії), ресурси продовольчі (будь-які продукти харчування аж до синтетич­них харчових добавок), ресурси матеріальні (будівлі, інфраструкту­ра, поголів'я худоби, вироблена продукція та ін.).

Для аналізу умов відтворення природних ресурсів географи роз­робили поняття "циклів". Циклом називають термін (період часу), протягом якого відтворюється комбінація природних умов, що фор­мує певний природний ресурс. Розрізняють цикли біогеохімічні, які представляють кругообіг основних хімічних елементів — кисню, азоту, вуглецю і т.д. в межах географічної оболонки Землі. У вітчиз­няній географії (В.І.Комар) розроблена концепція природно-ресурс­них циклів: кожний ресурс має свій період "кругообігу" від форму­вання до споживання і далі, до наступного відтворення. Зрозуміло, що тривалість циклів різних ресурсів може бути дуже різною — від місяців, сезонів і років до століть і тисячоліть.

Використання природних ресурсів у господарстві утворює так звані технологічні цикли, що охоплюють час від одержання даного ресурсу (розробка корисних копалин, матеріалів, вирощування сільськогосподарської продукції, заготівля деревини , вилов риби і т.д.) до повної його переробки та споживання.