8. Зміст теорії прискорення.

Представники даної теорії розглядають розвиток підприємництва за моделлю США, яке пов’язане з новаторським ризиковим підходом(Синдром силіконової долини). Жодна країна не інвестує так багато коштів у новітні інформаційні технології, як США. США орієнтуються на досягнення світового лідерства у інноваціях за рахунок: великої к-ті патентів, процес них інновацій(оновлення старих галузей) господарства і виникнення нових (вир-во компів, оф.техніки, прог..забезпю, ігор, ефектів)

Соціально-психологічна концепція теорії нововведеньпов»язана із пріоритетом людських відносин в управлінні іннов.діяльністю.

Основне місце у цій концепції: проблеми ролі особистості, поведінка, мотивація, рівень освіти, аналіз соц..-психолог., орг..-соц. Чинників. Основне – виділення групи людей як особливих носіїв інформації.

Представники: барнет, вітте, денісон.

Теорія стимуляторів(вітте)

-можливість високих темпів інновацій

-обєктивність досліджень – перешкоди які виникають при впровадженні нововведень

Варто організовувати роботу: «владних стимуляторів»(адміністрації), «кваліфікованих стимуляторів»(фахівців)- своєрідна творча група, де фіхівці створюють новинки, а вдміни ств.умови для їх впровадження та усунення різних перешкод.

9. Інноваційний потенціал та його оцінка.

Інноваційних потенціал під-ва – його можливість створювати інновації власним силами або купувати їх у зовнішніх постачальників, а також ефективно запроваджувати у практику господарської діяльності.

Інноваційний потенціал:

• науково-технічна складова, яка характеризується можливостями під-ва створювати інновації

• ініціативно-ризикова – характеризується здатністю менеджменту під-ва ризикувати: успішний проект може принести великі прибутки, а не вдалий – збитки.

Через розвиток інноваційного потенціалу іде розвиток організації, її підрозділів і всіх елементів господарської системи.

Розвиток організації розглядається як реакція на зміни у зовнішньому середовищі тому має стратегічний характер.

Від стану іннов.потенціалу залежить вибір та реалізація інноваційної стратегії. Тому його оцінка є необхідною умовою. Іп оцінюється з схемою: Р(ресурси) – Ф(функції) – П(проект)

Завдання оцінки ІП може розглядатись у різних площинах:

1. часткова оцінка готовності організації до реалізації нового проекту

2. інтегральна оцінка поточного стануу організації відносно всіх або групи проектів що вже реалізуються

10. Причини та джерела інноваційних ідей.

Більшість дослідників схиляється до думки, що головними при­чинами і джерелами інноваційних ідей є:

• потреби ринку, попит споживача;

• конкурентна боротьба на ринку, бажання одержати конкурентні пе­реваги та максимізувати прибуток;

• підвищення престижу підприємства;

• пошук вирішення проблем, які виникають під час діяльності фірми;

• наслідування іншим організаціям, які впроваджують нову техноло­гію;

• бажання працівників поліпшити свою майстерність у конкретній ді­яльності;

• реалізація знань творчої особистості;

• поради консультантів у будь-який період реорганізації фірми; науко­ві відкриття, інтернаціоналізація науки;

• винахідництво;

• інтуїтивне уявлення про те, що нововведення може поліпшити діяль­ність організації.

Розглянемо основні з зазначених причин детальніше.

Вимоги суспільства щодо захисту навколишнього середовища зумов­люють розроблення електромобілів, нових типів пакувальних матеріалів, які можна повністю переробити для подальшого використання.

Загальна тенденція до старіння населення надихає на розроблення нових концепцій оздоровлення людини, ведення домашнього господар­ства, індустрії розваг.

Ефективно працювати на вітчизняному ринку вже недостатньо, фір­ма повинна визначити конкурентну перевагу на міжнародному ринку і передусім на рівні тріади - країн Європи, Північної Америки і Японії.

На будь-якому ринку конкуренти намагаються захопити найбільшу його частку. Оскільки фірми контролюють одна одну в досягненні цієї мети, то жодній не вдається заволодіти всім ринком. Цей процес змушує фірми працювати не тільки ефективніше, а й стимулювати нововведення для утримання лідируючої позиції у своїй ніші ринку чи проникати на нові ринки.

Достатньо розвивається і поглиблюється тенденція обміну науковими ідеями між фірмами, активного їх співробітництва з державними лабо­раторіями, створення науково-дослідної бази за кордоном. Як правило, фірми забезпечують прикладні дослідження і виготовлення експеримен­тального зразка, а лабораторії - теоретичні дослідження. Ця взаємодія є причиною і джерелом інноваційних ідей.

Найважливішим джерелом інноваційних ідей серед іншого є творча ді­яльність людей, погляди яких виходять за межі традиційного підходу до ви­рішення проблем. Тобто твор­чість слід розглядати як здатність відійти від штампів, догм і стереотипів мис­лення під час розроблення технологічного процесу, що в результаті дає новий спосіб виробництва існуючого продукту або новий продукт (інновацію).

Генераторами інноваційних ідей є новатори. До цієї категорії нале­жать винахідники, раціоналізатори, люди, які мають здібності, природ­ний хист, обдарованість до певного виду діяльності, що розвивається під впливом певних умов, і бажання виразити своє бачення через створення новини, новації. Головну роль у спонуканні творчої активності новатора відіграють як його внутрішні, так і зовнішні мотиви. При цьому свідома дія особистості завжди спрямована на певну мету, якої вона хоче досягти. Мотив і мета тісно пов'язані між собою. Мотив виступає як причина по­становляння тих чи інших цілей.

Слід зазначити, що взагалі будь-яка дія здебільшого спонукається не одним, а кількома мотивами, які перебувають у певній субординації

- одні відіграють провідну роль і підпорядковують собі інші. Творчій ді­яльності новаторів притаманні свої особливості мотиваційної сфери.

Серед зовнішніх мотивів важливу роль відіграє система управління організацією, яка може пригнічувати талант або сформувати умови для його розквіту, розроблення та запровадження ним творчих ідей у життя. Крім цього, зовнішніми мотивами творчої активності є:попит у сферах споживання і виробництва на нові товари та послуги;досягнення науки і техніки.

Внутрішні мотиви спонукають творчих працівників до задоволення таких особистих потреб, як:самовираження шляхом реалізації свого потенціалу;належність до професійної групи (інженерного корпусу, науковців, винахідників);визнання іншими членами організації, суспільства професіоналізму, компетентності, значущості особистості;матеріальна незалежність і впевненість у майбутньому;забезпечення особистої безпеки.

П. Друкер виокремлює сім джерел інноваційних ідей:

• раптові події для підприємства чи галузі (несподіваний успіх або несподівана зовніш­ня подія, несподівана невдача);

• неконгруентність - невідповідність між реальністю та уявленнями про неї;

• нововведення, що ґрунтуються на потребі технологічного процесу;

• раптові зміни в структурі галузі або ринку; демографічні зміни;

• зміни у сприйманнях, настроях та ціннісних настановах;

• нові знання.

Перші чотири джерела є внутрішніми і стосуються підприємства, а за своєю суттю це скоріше симптоми, що їх можуть відчувати працівни­ки підприємства або галузі. Водночас вони є високонадійними індика­торами змін, які можуть бути проведені з незначними витратами. Слід зазначити, що межі між ними розмиті; більше того, ці джерела часто пере­кривають один одного.