13. Чинники успішності та невдач нововведень.

За сучасних умов орієнтації економіки на підвищення конкурентоспроможності надзвичайно важливого значення набуває активізація інноваційної діяльності, оскільки без цього неможливим є здійснення прогресивних зрушень у країні, суттєве оновлення реального сектора й загалом забезпечення сталого економічного розвитку держави. Але не кожна інноваційна ідея реалізується; значна їх кількість зазнає невдач.

Чинники успішності нововведень1. Наявність джерел творчих ідей.2. Ефективна система відбору та оцінки ідей.3. Орієнтація на потреби ринку.4. Маркетингові переваги над конкурентами.5. Відповідність інноваційної стратегії меті організації.6. Доступ до необхідних ресурсів.

У конкретному середовищі підприємства намагаються першими вийти на ринок з новими продуктами, щоб отримати додаткові прибутки, оскільки з дифузією товару попит на нього зменшиться. Крім того, керівництво зацікавлене у створенні продукції, яка не має аналогів, або значно перевищує за показниками продукцію конкурентів, до того ж в подальшому така продукція повинна стати базовою для модифікацій відповідно до потреб ринку.

Тому ключовими чинниками успіху можна вважати:

1. Переваги товару над товарами конкурентів. Тобто наявність властивостей, які задовольняють потреби споживача краще. Такий товар має краще сприйматись споживачем, що може забезпечуватись відповідною маркетинговою програмою – приваблива упаковка, інформування споживачів, після збутовий сервіс, різноманітні акції.

2. Знання психології споживача, прогнозування його реакції на появу новинок.

3. Висока взаємодія науки і виробництва.

Вказані чинники є суб’єктивними, тобто перебувають під контролем підприємства, а їхній ефект повністю залежить від системи управління підприємством.

Дослідження американських вчених Буза, Аллена і Хемілтона виявили такі основні чинники успіху нововведень:

адаптивність товару до умов ринку;

технологічна перевага товару;

підтримка інновації керівництвом фірми;

використання оцінних процедур;

сприятливе конкурентне середовище;

відповідність організаційної структури.

Тобто, продукт, який пропонується, має відповідати вимогам ринку та можливостям фірми.

Купер запропонував 15 правил успіху нововведень:

1. Унікальний товар, який приносить споживачу додаткові переваги.

2. Потужна маркетингова орієнтація на ринок і клієнта.

3. Глобальна концепція товару, який первісно орієнтований на міжнародний ринок.

4. Інтенсивний первісний аналіз: ще до початку розроблення виділяються відповідні ресурси на всебічне техніко-економічне обґрунтування.

5. Точне формулювання концепції: перелік конкретних завдань, вибір цільового ринку, набору властивостей і позиціювання товару.

6. Структурований план освоєння: перехід від наміченого позиціювання до плану операційного маркетингу в термінах ціни, збуту і комунікації.

7. Міжфункціональна координація: НДДКР – виробництво –маркетинг.

8. Підтримка керівництва: спеціальна структура підтримки інновації, ресурси і правильне сприйняття процесу.

9. Використання синергії: реалізувати сильні сторони, використовуючи технологічний і комерційний синергзім.

10. Привабливість ринків.

11. Попередній відбір: успіх і провал можна передбачити.

12. Контроль за перебігом розроблення.

13. Доступ до ресурсів: необхідно мати певні кадрові, фінансові і технічні ресурси.

14. Чинник часу: швидкий вихід на ринок.

15. Багатоступінчаста процедура: корисно розробляти поетапно.

Більшість аналітиків гадають, що в подальшому відсоток невдалих нововведень зростатиме, бо цьому сприятиме ряд чинників.

Чинники, що сприятимуть невдачам інновацій:

скорочення життєвого циклу товарів;

зростання витрат на дослідження новацій;

глобалізація конкуренції;

збільшення сегментованості ринків;

зростання пропозицій нових товарів;

жорсткість законодавчих актів про охорону навколишнього середовища і захист прав споживачів;

зменшення рентабельності торгових марок підприємств-послідовників;

зволікання з розробленням інновацій.

14. 5.Що може бути фактором інноваційного прискорення в Україні? Обґрунтуйте відповідь.

15. Партнерство бізнесу і держави у вирішенні проблеми розбудови моделі інноваційного розвитку економіки.

16. Які наслідки розбудови моделі інноваційного розвитку економіки України? Обґрунтуйте відповідь.

17. Малі фірми та їх роль у створенні інноваційно-конкурентного середовища.

18. Державна політика у сфері інноваційного малого підприємництва.

19. Орієнтири вибору політичного курсу щодо розвитку інноваційного малого та середнього бізнесу в Україні.

Позитивним зрушенням у секторі вітчизняного інноваційного бізнесу може стати прийняття закону "Про венчурні фонди інноваційного розвитку". На сьогодні існує його проект, де вперше робиться спроба визначити правові засади створення нового фінансового інструменту, який забезпечив би спрямування інвестиційних потоків в інноваційні сектори економіки. Таким інструментом мають стати венчурні фонди інноваційного розвитку.

Розвиток венчурної індустрії України стримують такі негативні чинники: слабка законодавча база, недостатність обсягів інвестиційних ресурсів (згідно з чинним законодавством, фізичні особи та інституційні інвестори не можуть інвестувати у венчурні фонди), слабкість фондового ринку та відсутність гарантій для венчурного інвестора, які б обмежували його ризики, нерозвиненість неформального сектора венчурного бізнесу.

Прийнятий нещодавно Податковий кодекс [9] ще більше ускладнює ситуацію: відсутні положення щодо такого елемента інноваційної інфраструктури, як технологічні парки, порушено взаємодію малих підприємств, які використовують спрощену систему оподаткування, та інших юридичних суб'єктів. Задекларовані податкові пільги для деяких галузей (судно- та авіабудівельних) не вирішують проблеми, оскільки ці галузі є збитковими, тому використовувати прибуток на власний розвиток вони зможуть не скоро. У зв'язку із вищезазначеним, виконання Національної програми сприяння розвитку малого підприємництва в Україні виглядає поки що проблематичним.

Можливості реалізації новаторської функції підприємницьких фірм в Україні досить обмежені не лише через відсутність державних механізмів регулювання та фінансування інноваційного розвитку. У сучасних післякризових умовах вітчизняні високотехнологічні підприємства нерідко не мають змоги навіть отримати звичайний кредит, не говорячи про залучення венчурного капіталу.

Перехід економіки України на інноваційні рельси вимагає стимулювання інноваційних процесів, прискорення просування нововведень в усіх її секторах. І українська наука, і венчурний бізнес потребують розвинутої інфраструктури для розробки та комерціалізації наукових ідей прикладного значення. Створення відповідної інфраструктури потребує таких дій:

- покращення інвестиційного клімату;

- сприяння експорту високотехнологічної продукції;

- зменшення податкового тиску для інноваційних компаній, особливо на початковій стадії розвитку;

- створення зон інноваційного підприємництва; 

- розвиток міжнародних науково-технічних зв'язків через спільну генерацію, обмін і використання нових знань і технологій.  Висновки  1. Інноваційна політика держави має бути спрямована на підвищення ефективності підприємств, діяльність яких орієнтована, у першу чергу, на випуск високотехнологічної продукції. Заходи щодо підтримки, стимулювання інновацій, формування (зміни) відповідної нормативно-правової бази, створення адекватної системи управління на принципах інноваційного менеджменту повинні включати підтримку малого і середнього бізнесу.

2. Для впровадження інноваційного варіанту розвитку економіки починати потрібно, на наш погляд, із визначення економічних пріоритетів держави в інноваційній діяльності, розробки механізмів партнерства з бізнесом в інноваційній сфері.