9. Аналіз Закону України «Про інноваційну діяльність».

  Законодавче забезпечення інноваційної діяльності в Україні насамперед регулюється Законом України "Про інноваційну діяльність" (ВРУ від 04.07.02 №40/IV), де представлені термінологія та основні аспекти державного регулювання в сфері інноваційної діяльності, охарактеризовано правовий режим інноваційних проектів, продуктів, інноваційних підприємств та методологію їх державної реєстрації, а також особливості фінансової підтримки та міжнародного співробітництва в сфері інноваційної діяльності. У Законі України "Про наукову і науково-технічну діяльність" (№1316-IV/2003) визначаються організаційні, правові та фінансові засади функціонування та розвитку науково-технологічної сфери. Закон України "Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні" (№443-IV/2003) створює правову базу для концентрації ресурсів держави на провідних напрямках науково-технологічного оновлення виробництва, забезпечення вітчизняного ринку конкурентною, наукомісткою продукцією та виходу з нею на світовий ринок. У Законі України "Про спеціальний режим діяльності технологічних парків" (№3333-IV/2006) визначено правові та економічні засади запровадження та функціонування спеціального режиму інноваційної діяльності технологічних парків. Також в даній сфері суспільних відносин діють Цивільний Кодекс України (глава IV "Право інтелектуальної власності"), Закони України "Про інвестиційну діяльність" (№1560-12), "Про наукову і науково-технічну експертизу" (№51/95-ВР), "Про власність" (№697-XII), "Про державне регулювання в сфері трансферу технологій" (№143-V), Указ Президента України від 30.12.2005 року №1873/2005 "Про утворення Державного агентства України з інвестицій та інновацій", Указ Президента України від 11.07.2006 року № 606/2006 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 6 квітня 2006 року "Про стан науково-технологічної сфери та заходи щодо забезпечення інноваційного розвитку України ", постанова Верховної Ради України "Про дотримання законодавства щодо розвитку науково-технологічного потенціалу та інноваційної діяльності в Україні" (№1786-VI).  Відповідно до зазначених регіональних пріоритетів інноваційного розвитку в області формується перелік інноваційних проектів, що мають високу ступінь готовності до впровадження. Інформацію про інноваційний проект можна подати на електронну адресу invest@geko.voladm.gov.ua в головне управління економіки згідно форми, що додається.

10. Різновиди бар’єрів, які впливають на інноваційну діяльність суб’єктів підприємництва в Україні та за кордоном.

1. Недостатня компетентність суб’єктів інноваційної діяльності;

• Не усвідомлення визначальної ролі інтелектуальної власності в розвитку економіки першими особами (урядовцями, керівниками наукових організацій і промислових підприємств)

• Переважна кількість науковців не усвідомили важливість комерціалізації і не вміють комерціалізувати результати своїх досліджень

• Похилий вік більшої частини науковців вищої кваліфікації (60-85 років)

• Значна кількість талановитих науковців переорієнтувалась на виконання замовлень іноземних наукових центрів і компаній

• Погіршився якісний склад науковців, які працюють в Академіях і університетах

• Низька ефективність системи підготовки наукових кадрів

• Науковці, як правило, спочатку отримують результати НДР, потім шукають шляхи для їх використання, а не навпаки

• Науковці не володіють достатніми знаннями і уміннями для реалізації інноваційних проектів

• За останнє десятиріччя змінилося співвідношення між фахівцями інженерного і гуманітарного профілю від 80:20 до 20:80

• Нерозуміння науковцями кому і навіщо потрібні результати їх досліджень

2. Недостатнє фінансування інноваційної діяльності;

• Недостатнє стимулювання суб’єктів інноваційної діяльності

• Недостатній за обсягом і нераціональний за напрямами розподіл державного фінансування інноваційних проектів

• Відсутня державна підтримка інноваційного бізнесу

• Низький рівень науково-технічної бази наукових організацій

• Незначний обсяг венчурного капіталу в Україні

• Незначний внесок іноземного капіталу до інноваційної сфери України

• Академія має недостатньо грошей на правову охорону результатів наукових досліджень

3. Недосконала нормативно-правова база інноваційної діяльності;

• Відсутність державної інноваційної політики та стратегічних програм розвитку галузей економіки

• Держава недостатньо стимулює інноваційну діяльність як у фінансовому, так і у організаційному плані

• Неузгодженість законодавчо-нормативної бази, що регулює правовідносини у сфері інноваційної діяльності

• Закони у сфері інноваційної діяльності деякі преференції технопаркам, що фактично не виконуються, і практично не надають преференцій малим інноваційним підприємствам

• Заборона Антимонопольного комітету України на створення великих об’єднань

4. Відсутність ефективної інноваційної інфраструктури;

• Деградація галузевих науково-дослідних інститутів

• Несприятливість виробничої сфери до інновацій

• Ліквідація на промислових підприємствах структурних підрозділів, що відповідали за інноваційну діяльність

• Не сприйняття інновацій державними підприємствами монополістами

• Відсутність економіко-правових механізмів впровадження науково-технічних розробок у виробництво

• Відсутній механізм, що дозволяв би малому інноваційному бізнесу використовувати площі і наукове обладнання університету

• Надмірно складний механізм створення технопарків

• Університети не мають інноваційних підприємств, що займаються виробництвом інноваційної продукції

• Ректори університетів не зацікавлені у створенні інноваційних підприємств

• Відсутність на внутрішньому ринку попиту на інноваційну продукцію

• Неготовність малих і середніх підприємств до сприйняття інновацій

• Більшість академічних Інститутів і університетів мають статус неприбуткової організації, що суттєво зменшує можливість заснування ними інноваційних підприємств

• Більша половина науковців академій і університетів орієнтована на виконання фундаментальних досліджень

• Існує протиріччя між відносно довгим періодом реалізації інноваційного проекту (кілька років) і коротким терміном перебування урядовців при владі (один рік)

• Значна частка ринку інновацій, на який працювали українські науковці, перейшов до Росії у зв’язку з розпадом СРСР

5. Неефективний інноваційний менеджмент.

• Нерозуміння науковцями кому і навіщо потрібні результати його досліджень

• Низька мотивація науковців університетів

• Науковці не зорієнтовані на ринок

• Переважна кількість робіт, що виконуються в академіях і університетах, закінчуються написанням звітів, що непридатні для подальшої розробки

• Відсутність налагоджених контактів науковців у бізнес-середовищі

• Відсутня зрозуміла для науковців схема комерціалізації результатів наукових досліджень

• Спростився доступ до західних технологій, тому часто вигідніше купити за кордоном нову технологію, ніж розробляти самим

• Іноді перспективну розробку блокує структура, для якої ця розробка містить загрозу

• Серед науковців існує інерція мислення: «Держава виділяє гроші а ми за ці гроші створюємо нові знання»

• Небажання державних службовців ризикувати приймаючи управлінські рішення в сфері інноваційної діяльності

• Низька ефективність конкурсів щодо отримання фінансування НДР

• Національна академія наук планує напрями наукових досліджень не орієнтуючись на ринок

• Національна академія наук штучно монополізує результати досліджень

11. Вплив Світової організації торгівлі на інноваційне підприємництво.

12. Вплив непередбачених факторів на інноваційну підприємницьку діяльність.