2. Еволюція поглядів на інновації та інноваційне підприємництво.

Видатниц вчений-економіст Йозеф Шумпетер визначив підприємця як інноватора, рушійну силу економіки та наукового прогресу. Підприєм.на його думку грає визначну роль у розвитку капіталізму, він є креативною особою, що не боїться наражатися на ризик і створити нову систему що відповідатиме сучасним вимогам ринку. Шумпетер розрізняв поняття капіталіста та підприємця, оскільки підприємець, на його думку, є не обов’язково власником бізнесу, капіталу, його основною рисою є особлива поведінка.

Особливу роль у підприємництві він надавав впровадженню інновацій.

Підприємницька функція не може передаватись у спадок на відміну від капіталу та бізнесу.

Шумпетер був переконаний, що й економічне зростання, і сам розвиток капіталізму можна пояснити лише успішною діяльністю новаторів. Саме нові винаходи примножують продуктивні сили та уможливлюють економічний прогрес. Інноваційний потенціал підприємств - це і є внутрішній потенціал розвитку суспільства. Ні поліпшення ситуації на стороні попиту, ні позитивні зрушення на стороні пропозиції, ні заходи державного регулювання в галузі циклічної, фінансової або податкової політики, вважає Шумпетер, не здатні викликати економічне піднесення. Тільки нововведення підприємців можуть давати справжні прибутки, тільки вони стають джерелами нового господарського піднесення, що породжує нову хвилю інновацій. І навпаки, відсутність інноваційного розвитку призводить до застою й занепаду в соціально-економічному та політичному житті.

За Й. Шумпетером виділяють п’ять типів інновацій: - виробництво невідомого споживачам нового продукту з якісно новими властивостями; - впровадження нового засобу виробництва, в основу якого не обов’язково покладено нове наукове відкриття, а може бути застосований новий підхід до комерційного використання продукції; - освоєння нового ринку збуту галуззю промисловості країни, незважаючи на те, чи існував цей ринок раніше, чи ні; - залучення нових джерел сировини та напівфабрикатів незалежно від того, чи існували раніше ці джерела, чи на; - введення нових організаційних та інституціональних форм, наприклад, створення монопольного стану чи послаблення монопольного становища іншого підприємства. Узагальнюючи цю класифікацію, можна стверджувати, що в перших двох пунктах інновація виступає у формі продукту, а в решті – як процес. Це виявляється у практиці господарювання: «інновація – продукт», «інновація - процес», між якими існують тісна взаємодія та взаємозалежність.

3. Теоретичне обґрунтування спрямованості розвитку інноваційного підприємництва.

Орієнтація підприємства на виробництво високих технологій, розвиток інфо, забезпечили розвиненим країнам високі темпи економічного зростання. В останні 2 десятиліття минулого століття до економічного розвитку перейшли усі розвинені країни, що головним чином змінило вигляд їх національних економік. Розвиток інноваційного під-ва змінив характер конкуренції, зокрема виробництво та реалізацію інновац.прод., дозволили провідним фірмам закріпити позиції через розширення ринків збуту своїх товарів через здійснення стратегії мінімізації витрат чи диференціації продукту.

Відбулась переорієнтація фінансових потоків з капіталу(фізичного) на людський капітал, науково-технічну та ринкову інфо, знання, інтелектуальний капітал.