3.4. Текстова частина складального креслення

Текстова частина необхідна для кращого розуміння конструктивної будови виробу, взаємозв'язку його складових частин і принципу роботи. Текстову частину розміщають на вільному полі креслення. Допускається розміщати текст в дві і більше колонок. Ширина колонки не більше 180... 185 мм.

Написи на кресленнях повинні бути короткими і точними, без скоро­чення слів, окрім загальноприйнятих. Текст розміщають паралельно до основного напису креслення.

Текстова частина складального креслення редуктора містить технічну характеристику і технічні вимоги.

В технічній характеристиці вказують: передаточне число редуктора и; обертальний момент на тихохідному валу Т, Н∙м; частоту обертання тихохід­ного вала п, об/хв.

В технічних вимогах вказують: розміри для довідок; вимоги до покриття площини рознімання основи корпуса і кришки редуктора; вимоги до покрит­тя внутрішніх (зовнішніх) необроблених поверхонь; сорт оливи для ма­щення передач редуктора, сорт мастила для змащування підшипників редуктора.

Пункти технічних вимог повинні мати наскрізну нумерацію, кожен пункт запи­сують з нового рядка. Заголовок "Технічні вимоги" не пишуть, якщо на кресленні немає "Технічної характеристики".

При необхіднос­ті вказати технічну характеристику ви­робу, її розміщують окремо від технічних вимог, зі своєю ну­мерацією пунктів на вільному полі крес­лення під заголов­ком "Технічна харак­теристика". Над технічними вимогами в цьому випадку пишуть за­головок "Технічні вимоги". Обидва за­головки не підкрес­люють.

Технічні вимоги розміщують над основним надписом, а технічну характеристику окремо зліва від основ­ного напису. Якщо над основним надписом недостатньо місця, то технічні вимоги починають писати над основним надписом і продовжують зліва від основ­ного напису або повністю записують зліва від основного надпису.

3.5 Розроблення робочих креслень деталей

Робочі креслення деталей в сукупності з технічними вказівками повинні містити всі дані, що визначають форму, розміри, точність, шорсткість повер­хонь, матеріал, термообробку та інші відомості, необхідні для виготовлення деталей відповідної якості і для проведення контролю. Якість виготовлення креслень деталей впливає на терміни, вартість і якість виготовлення деталей і машини в цілому.

Робочі креслення деталей виконують олівцем або засобами машинної графіки на креслярському папері потрібного формату в масштабі. Вони міс­тять: зображення деталі з нанесеними розмірами, граничні відхилення розмі­рів, допуски форми і розміщення, параметри шорсткості поверхонь, технічні вимоги, основний напис, таблицю параметрів зубчастих (черв’ячних) коліс (див. рис. 3.4).

На робочих кресленнях не допускається розміщати технологічні вка­зівки. Як виняток можна вказувати: сумісну обробку, притирання, згинання, розвальцьовування; тип технологічної заготовки (відливка, поковка тощо).

Центрові отвори на кресленнях деталей не вказують і в технічних вимогах ніяких вказівок не наводять, якщо наявність їх конструктивно не обумовлена. Якщо в центровому отворі повинна бути різьба, то на кресленні наводять тільки розміри різьби.

Загальні правила і рекомендації з розробки і виконання робочих крес­лень деталей.

Зображення деталі. Зображення деталі на кресленні повинно містити мінімальну кількість виглядів, розрізів і перерізів, достатніх для виявлення форми деталі і нанесення розмірів. Наприклад, для вала достатньо одного вигляду з відповідними перерізами і виносними зображеннями окремих еле­ментів. Деталі рекомендується показувати в положенні, зручному для читання креслення при її виготовленні, в якому деталь встановлюється на верстаті. Наприклад, деталі, основну обробку яких виконують на токар­ному верстаті (вали, колеса, шківи тощо), розміщують так, щоби їх вісь була паралельною до основного напису креслення. Різець рухається звичайно справа наліво, тому на

кресленні деталь повертають вправо тією стороною, з якої виконується більшість токарних операцій.

Деталь зображають з тими розмірами, шорсткістю та іншими параметра­ми, які вона повинна мати перед складанням.

Лінійні розміри. Правила нанесення розмірів визначені стандартом. Частину цих правил вивчають в курсі машинобудівного креслення. Тут на­водяться правила, які студент повинен засвоїти під час виконання курсового проекту з деталей машин:

1) кількість розмірів на кресленні повинна бути мінімальною, але дос­татньою для виготовлення і контролю деталі. При відсутності якого-небудь розміру деталь стає невизначеною, а її виготовлення неможливим. Розміри можна наносити різними способами, однак при будь-якому способі кількість розмірів, що дійсно необхідна для виготовлення деталі, завжди є постійною;

2) не допускається повторяти розміри одного і того ж елемента на різних зображеннях, в технічних вимогах тощо. Повторення розмірів може бути причиною браку при виготовленні деталей;

3) до довідкових розмірів на робочих кресленнях відносяться: один з розмірів замкнутого ланцюга; розміри, перенесені з креслень виробів-заготовок; розміри елементів, що підлягають сумісній обробці зі спря­женою деталлю;

4) не допускається наносити розміри у вигляді замкнутого ланцюга , за винятком випадків, коли один з розмірів вказано як довідковий;

5) для всіх розмірів на робочому кресленні вказують граничні відхи­лення, інакше вони стають невизначеними для виробництва. Винятком є до­відкові розміри, розміри, що розділяють зони різних ступенів точності, шор­сткості або термообробки однієї і тієї ж поверхні, розміри фасок, галтелей, довжини нарізних частин гвинтів та інших подібних елементів внаслідок низьких вимог до точності цих розмірів;

6) кожен розмір на робочому кресленні деталі повинен допускати його виконання і контроль при виготовленні деталі;

7) розміри слід наносити на тому вигляді креслення деталі, яке відпо­відає його виглядові при спостереженні в процесі оброблення;

8) є три основні способи нанесення розмірів: ланцюговий спосіб (див. рис. 3.5, а) забезпечує точність розміщення кожного наступного елемента відносно попереднього. Однак точність розміщення елементів відносно дея­кої загальної бази А послідовно зменшується. Ланцюговий спосіб застосо­вують, наприклад, для нанесення розмірів міжосьових відстаней отворів для валів в корпусах зубчастих передач, де важливі саме ці відстані; при коорди­натному способі (див. рис. 3.5, б) розміри наносять від одної бази А. Цим забез­-

печується точність віддалей між самими елементами. Комбінований

(див. рис. 3.5, в) складається з ланцюгового і координатного способів. Його використо­вують для зменшення похибок в найбільш точних розмірах;

9) Розміри треба наносити так, щоб в першу чергу забезпечувались конструктивні вимоги, тобто нанесення розмірів повинно узгоджуватися в першу чергу з характером і точністю спряження заданої деталі з іншими.

Шорсткість поверхонь. Стандартом встановлені такі параметри шорсткості поверхонь: R_a - середнє арифметичне відхилення профілю; R_z - висота нерівностей профілю за десятьма точками; R_max - найбільша висота нерівностей профілю; t_p - відносна опорна довжина профілю.

Параметр R_a є основним для деталей в машинобудуванні. Параметр R_z слід призначати на неспряжені оброблені поверхні, а також на поверхні, от­римані виливанням, куванням тощо. Значення шорсткості вказують: для па­раметрів R_a - без символу (наприклад, 0,5); для параметрів R_z - після симво­лу (наприклад, R_z 20) (рис. 3.6, е, с).

Для позначення на кресленнях шорсткості поверхонь застосовують зна­ки, подані на рисунку 3.6. Висоту h приймають рівною висоті розмірних чисел на кресленні, висоту Н- залежно від обсягу запису: H=(1,5...3,0) h.

Якщо вид обробки поверхні конструктор не встановлює, то застосо­вують зображення знака за рисунком 3.6, а. Цей спосіб позначення є переважа­ючим. Для позначення шорсткості поверхні, яка повинна бути створена ви­даленням шару матеріалу , наприклад, точінням, фрезеруванням, шліфуван­ням, травленням тощо, застосовують знак, наведений на рисунку 3.6, б. Для поз­начення шорсткості поверхонь, що не обробляються за цим кресленням, зас­тосовують зображення, наведене на рисунку 3.6, в.

Н а місці прямокутника 1 (див. рис. 3.6, б, г, д ) записують числові значення параметрів R_a або R_z (див. рис. 3.6, е, є); на місці прямокутників 2 (див. рис. 3.6, г, д) - вид обробки поверхні (див.рис. 3.6 ж, з).

Позначення шорсткості поверхні на зображенні деталі розміщують на лі­ніях контуру, на виносних лініях близько від розмірної лінії або на поличках ліній-виносок, якщо не вистачає місця - на розмірній лінії або на її продов­женні. На лінії невидимого контура допускається наносити позначення шорсткості тільки тоді, коли від цієї лінії нанесено розмір.

Позначення шорсткості поверхонь елементів, що повторюються (отво­рів, пазів, зубців тощо), число яких вказано на кресленні, а також позначен­ня шорсткості однієї і тієї ж поверхні наносять один раз, незалежно від чис­ла зображень.

Позначення переважаючої шорсткості, звичайно найбільш грубої, пока­зують у правому верхньому куті поля креслення (див. рис. 3.7, а). Товщина ліній і висота знака, розміщеного в дужках, така ж, як і в зображенні на кресленні, а перед дужкою - в 1,5 рази більша.

Я кщо переважаюче число поверхонь не обробляють за цим кресленням, то шорсткість їх показують у правому верхньому куті поля креслення (див. рис. 3.7, б)

Числові значення параметра шорсткості Rа для посадочних поверхонь отворів і валів приймають за таблицею 3.1, а для інших поверхонь - за таблицею 3.2.

Таблиця 3.1. Значення параметра R_a для отворів і валів

Інтервали розмірів, мм	Отвір			Вал
	Квалітети
	7	8	9	6,7	8	9
	Ra, мкм
Більше 18 до 50	0,8	1,6	3,2	0,8	0,8	1,6
Більше 50 до 120	1,6	1,6	3,2	1,6	3,2	3,2
Більше 120 до 500	1,6	3,2	3,2	1,6	3,2	3,2

Таблиця 3.2. Значення параметра R_a для різних поверхонь

Вид поверхні	Ra, мкм
Торці заплечиків валів для базування: а) підшипників кочення класу точності 0 б) зубчастих, черв’ячних коліс при відношенні довжини отвору до діаметра l/d  0,8 в) зубчастих, черв’ячних коліс при відношенні довжини отвору до діаметра l/d > 0,8	1,6 1,6 3,2
Поверхні валів під металоармовані манжети	0,4
Канавки, фаски, радіуси галтелей на валах	6,3
Поверхні шпонкових пазів на валах: Робоча Неробоча	3,2 6,3
Торці маточин зубчастих, черв’ячних коліс, що базуються по торці заплечиків валів, при відношенні довжини отвору до діаметра l/d  0,8; Торці маточин зубчастих, черв’ячних коліс, що базуються по торці заплечиків валів, при відношенні довжини отвору до діаметра l/d > 0,8	1,6 3,2
Торці маточин зубчастих, черв’ячних коліс, по яким базують підшипники кочення класів точності 0	1,6
Вільні (неробочі) торцеві поверхні зубчастих, черв’ячних коліс, фаски	6,3
Профілі зубів зубчастих, черв’ячних коліс ступенів точності: 6 7 8 9	0,4 0,8 1,6 3,2
Витки черв’яків ступенів точності: 6 7 8 9	0,2 0,4 0,8 1,6
Поверхні виступів зубів коліс, витків черв’яків, зірочок ланцюгових передач	6,3

Продовження таблиці 3.2

Вид поверхні	Ra, мкм
Фаски і виточки на колесах	6,3
Поверхні шпонкових пазів в отворах коліс: робочих неробочих	1,6 3,2
Поверхні шліців на валах. Бокові поверхні: нерухомих з’єднань рухомих з’єднань. Циліндричні центрувальні поверхні Циліндричні не центрувальні поверхні	0,8 1,6 0,8 3,2
Робочі поверхні шківів пасових передач	3,2
Робоча поверхня зубів зірочок ланцюгових передач	3,2
Різьбові отвори під болти, гвинти	3,2
Отвори під болти, гвинти	12,5
Опорні поверхні під головки болтів, гвинтів, гайок	6,3
Площина розйому корпуса і кришки редуктора	1,6
Опорні поверхні лап корпуса редуктора	6,3
Торцеві поверхні отворів під підшипники корпуса і кришки редуктора	3,2