Костянтин Трутовський (1826-1893)
Маляр і графік, який користувався великою популярністю, він був визначним художником-жанристом, належав до реалістично-академічного напрямку. Його вважають послідовником Шевченка, хоч він навіть не був з тим особисто знайомим. Походив із знатної родини Калузької губернії. Після закінчення Петербурзької Академії мистецтв (1845-49) у 1860 р. став академіком, подорожував Україною, жив на Харківщині, де був маєток його матері, куди він часто приїздив. Його цікавила етнографія, він зображував колоритні сцени народних звичаїв, забарвлюючи їх соковитим гумором. Основною темою картин Трутовського було життя і звичаї селян – колядки, ярмарки, сватання, весілля тощо. За прикладом Шевченка розповідав про злиденне і безнадійне життя селян. Художник відображав також поміщицький побут, сатирично висміюючи його. Твори “Весільний викуп”(1881), «Місячна ніч», “Через кладку”, “Жінки відбілюють полотно” мають дещо ідилічний характер. А твори “Мироїд”, “Хворий”, “Збирання недоїмок на селі”, “Рекрутський набір”, “У судді”, “Голод у Курській губернії” свідчать про зростання соціальної загостреності бачення життя автором і передача його на полотнах.
Хоровод у Курській губернії. 1860.
На сіннику. 1872.
Весільний викуп. 1881.
Місячна ніч. 1881.
Це зближує художниками з тематикою творів передвижників. Трутовський також брав участь у виданні Левом Жемчужниковим альбому “Живописна Україна”. Крім того, створив ілюстрації до біографії й поезій Т.Г.Шевченка.
У Хмельницькому художньому музеї є графічний аркуш К.Трутовського “Жанрова сцена”.
Володимир Орловський (1842-1914).
Володимир Донатович Орловський (1842-1914) – типовий представник академічного напряму в живописі. Працював в один час з передвижниками, але до них не долучався. До Академії він потрапив у 1861 р. завдяки клопотанню Т.Шевченка, який написав йому рекомендаційного листа. Після закінчення Академії у 1969 р. отримав пенсійне відрядження закордон (Франція, Німеччина, Італія). Після повернення протягом 1878-1900-х рр. був професором Академії і керівником пейзажної майстерні. Академік живопису. Один з творців українського реалістичного пейзажу, в якому він вирішував основні завдання і проблеми, що хвилювали пейзажистів того часу, питання пленерного живопису. В побудові його пейзажів спостерігаються всі засади академічності: кулісність, трьох-плановість, які він використовує для створення суто українського пейзажу. Проте наряду з романтичним пейзажем він намагається відтворити своєрідні куточки простої природи, вирішуючи завдання, які ставили перед собою барбізонці:
відбити куточок землі, який асоціюється з малою батьківщиною (“Хата”);
Хата.
В. Д. Орловський. Хати в літній день. 1870-і.
створювати етюди на пленері, щоправда, потім на основі їх він писав картини, що барбізонці не робили, тобто все створював на основі спостережень, а потім – чітка композиція;
Вид на Україні. 1883.
улюблена тема – зображення українських селян – відчуття стану природи, світло, повітря, тепло, спека тощо (“Малоросійський пейзаж”, ХОХМ);
Малоросійський пейзаж. Кін. ХІХ ст.
обов’язкова присутність людей (“Жнива”), їхня праця на фоні природи, чим значно розширював кордони жанру пейзажу;
Хліб наливається. 1870 (Хлеба зреют)
Літній день. 1884.
Полудень.
1880
був неперевершеним співцем неба .
Морський пейзаж. 1880-і.
У великих полотнах В.Орловського – ретельне, об’єктивне і аналітичне відтворення мотиву, дещо театралізована композиція, підсилені кольори і світлотіньові контрасти. Сучасники називали Орловського шукачем сонця і повітря. барбізонцем. Його картини викликали захоплення самого Іллі Рєпіна.
Кисловодськ. 1883.
Затишшя. 1890.
Косарі.
Український
пейзаж
Микола Пимоненко (1862-1912).
ПИМОНЕНКО МИКОЛА КОРНИЛОВИЧ [25.2.(9.3).1862-13(26).3.1912)- видатний український художник, академік Петербурзької AM (з 1904). Н. у Києві в сім'ї іконописця. Художню освіту здобув у іконописній школі Києво-Печерської Лаври, в малювальній школі М. Мурашка (1878-82) та Петербурзькій AM (1882-84) у В.Орловського. З 1884 викладав у Київській малювальній школі. В 1900 став співзасновником і викладачем Київського художнього училища. З 1893-експонент, а зі 899-член Товариства передвижників. П. – майстер реалістичного жанрового живопису. Один з перших в українському малярстві зумів поєднати побутовий жанр з поетичним національним пейзажем. П. - автор б. 715 картин і рисунків. Найбільш відомі картини П.: «Весілля в Київській губернії» (1891), «Свати» (1892), «По воду», «Ворожіння», «Проводи рекрутів» (всі - 1893), «Жнива» (1896), «Ярмарок» (1898), «Жертва фанатизму» (1899), «Брід» (1901), «Ревнощі» (1901), «У похід», «Продавщиця полотна» (обидві - 1902), «Біля річки» (1905), «Українська ніч», «Перед грозою» (обидві-1906), «Збирання сіна на Україні» (1907), «Суперниці. Біля колодязя» (1909), «Гопак» (1910), портрети -«Автопортрет», «Портрет батька художника» (1880), «Молодиця». Його учнями були Г. Дядченко, С. Костенко, Ф. Красицький, О. Мурашко та ін.
