Креслярські циркулі

Циркуль - важливий інструмент топографічного й маркшейдерського креслення. Є багато різновидностей його, які залежно від призна­чення або зовнішнього вигляду мають додаткову пояснювальну назву. Вимірювальним циркулем (рис.17) вимірюють і відкладають на плані відрізки прямих ліній. Такий циркуль складається з двох ніжок, з'єднаних шарніром. На кінцях ніжок є гвинти, котрі утримують змінні голки в потрібному положенні.

Ніжки циркуля мають бути однаковими. Хід ніжок циркуля, відре­гульований гвинтом шарніра, має бути легким, плавним, але разом з тим стійким і не пружинити, взятий розхил має залишатися незмінним. Під час роботи циркуль слід тримати правою рукою: одну ніжку циркуля розміщують між безіменним пальцем та мізинцем і утримують ними нерухомо. Великий, вказівний і середній пальці, рухаючи другу ніжку (середнім пальцем вперед, вказівним - назад), регулюють розхил циркуля. При вимірюванні і відкладанні відстаней площина ніжок циркуля має бути перпендикулярною до площини креслення.

Розхил циркуля має не перевищувати 70 - 80°; при більшому розхилі наколи на папері одержують неправильними, а точність вимірювання чи відкладання відрізків зменшується. Не варто відкладати або вимірювати довгі лінії частинами шляхом повторного відкладання (вимірювання) невеликих відрізків, оскільки при цьому одержують результат з недопустимою похибкою. В цих випадках слід скористатися штангенциркулем. Наколом циркуля на плаї позначають пункти, які мають координати, і місце з надходження деяких предметів, які не виражаються в масштабі плану. Нахил роблять ледве помітним, ставлячи ніжку циркуля вертикально. Щоб надкол був чітко видимий, його обводять колом і поруч розміщують відповідний напис (висоту, номер тощо). Щоб запобігти затупленню голок в польових умовах, на циркуль одягають наконечник. Вимірювальний циркуль з наконечником називають польовим циркулем. На наконечнику польового циркуля нанесена шкала з міліметровими поділками, а в його нижній частині закріплена пластинка — викрутка до гвинта шарніра. У ній є отвір, що дає можливість прив'язати наконечник до кільця в головці циркуля і запобігти його втраті.

Рис. 17. Вимірювальний циркуль

Для накреслювання кіл користуються круговим циркулем(рис.18). За своїм зовнішнім виглядом він схожий на вимірювальний циркуль, але відрі­зняється від останнього тим. що одна з його ніжок закінчується рейс­федером.

Рис. 18. Круговий циркуль

Рейсфедер може бути замінений олівцем. Для цього до кругового циркуля додасться спеціальна муфточка-тримач з графітом. Дія зручності накреслення ніжка з рейсфедером (або олівцем) згинається так, що рейсфедер (або олівець) стають перпендикулярними до площини креслення. Крім того, ця ніжка може бути подовжена за допомогою продовжувана в центрі кола розмішують центрик - невеликий металевий кружок з заглибиною у верхній площині. В цю заглибину ставлять ніжку циркуля. Це запобігає грубому проколу креслення при накресленні кола, а тим більше декількох концентричних кіл.

Кронциркуль (рис.19) призначений для накреслення кіл малих діаметрів — від 0,4 до 12 мм з товщиною лінії від 0,1 до 0,6 мм, в машинобудівному кресленні його називають балеринкою.

Рис. 19. Кронциркуль (балеринка)

Кронциркуль - циркуль з падаючою ніжкою. Він являє собою тонкий стержень, який на верхньому кінці має головку і закінчується вістрям (голкою), вставлений в трубку, до якої на пружній пластинці прикріплено трішки зігнутий рейсфедер. Особливим гвинтом можна змінювати відстань між вістрям стержня і кінцем рейсфедера та встановлювати потрібний радіус кола. Робота кронциркулем здійснюється так: вказівний палець ложать на головку стержня, великим і середнім пальцями тримають головку трубки, а разом з нею і рейсфедер у піднятому положенні. Потім вістря стержня ставлять на папір і, тримаючи кронциркуль вертикально, опускають на папір і обертають великим ї середнім пальцями трубку з рейсфедером. Накресливши коло, трубку піднімають і знімають кронциркуль з паперу. Натиск на головку стержня має бути настільки легеньким, щоб на папері сліди надколів були непомітними.

Кронциркуль - циркуль з мікрометричним гвинтом. Він надійно зберігає незмінною величину взятого розхилу, яка установлюється поворотом мікрометричного гвинта.Гранична величина розхилу мікроциркуля невелика і залежить від довжини мікрометричного гвинта. Мікроциркуль служить для відкладання невеликих рівних відрізків і для поділу ліній на рівні частини.

Рис. 20. Мікроциркуль

Щоб поділити лінію на задану кількість рівних частин, виконують арифметичне ділення, одержану величину беруть мікроциркулем на масштабній лінійці і відкладають її на лінії, не роблячи наколів. Якщо відрізки точно вклались на лінії задану кількість разів, то роблять на­коли, відкладаючи відрізки в зворотному напрямку. Якщо ж перша спроба безуспішна, розхил мікроциркуля змінюють в потрібну сторону і продовжують ділити поки не отримають позитивний результат мікроциркуля слід тримати за головку і повертати поперемінне вправо і вліво, опираючи по черзі на одну та другу ніжку, точно по осі лінії.

Готовальня і догляд за інструментами

В процесі виконання робіт з топографічного креслення використо­вують різні креслярські інструменти, які випускаються як поштучно, так і наборам у футлярах. Невеликий плоский футляр, обклеєний всередині бархатом, з набором креслярських інструментів, розміщених кожний в своєму гнізді, називається готовальнею. (рис. 21)

Рис. 21. Готовальня (топографічна)

Готовальні залежно від їх призначення поділяються на: Ш - шкільну (З- або 4-предметні), Т - топографічну, УК - універсально-картографічну, УС 16 - готовальню удосконалену спеціальну та ін.

Для користування в експедиційних умовах кращою готовальнею вважають топографічну де є циркуль польовий, наконечник-викрутка, кронциркуль, наколка, одинарна кривоніжка, подвійна кривоніжка, пенал, рейсфедер.

В стаціонарних умовах для виконання креслярських робіт викори­стовують готовальні УС 16 або УК. Щоб креслярські інструменти тривалий час знаходились в належному стані, необхідно дотримуватися правил їх зберігання та догляду за ними.

Готовальня має знаходитися в сухому місці, оскільки від сирості футляри розклеюються, а інструменти покриваються іржею. Вкладаючи креслярські інструменти в готовальню, їх слід очистити від туші (фарби), насухо протерти, а перед тривалим зберіганням всі металеві частини змастити технічним вазеліном. Не можна зіскрібати засохлу на інструменті туш ножем (бритвою), оскільки подряпини на внутрішньому боці пера рейсфедера, кривоніжки або кронциркуля спричинюють їх непридатність Засохлу туш слід відмочити у воді та видалити м'якою ганчіркою.

В процесі роботи креслярські інструменти тупляться, спрацьовуються і поступово стають непридатними. У кожному інструменті в першу чергу спрацьовується його робоча частина, В циркулях тупляться голки; вони починають ковзати по паперу і дають грубі наколи; у рейсфедера і кривоніжки зточуються кінці стулок і вони не можуть дати тонку рівненьку лінію. Потрібно уважно слідкувати за справністю креслярських інструментів і для того, щоб вони були завжди в робочому стані, їх слід час від часу заточувати.

Заточують інструменти на дрібнозернистому точильному бруску середньої або вище середньої твердості. Чим твердіший метал креслярського інструменту, тіш вищаю має бути твердість точильного бруска Після заточування кожний інструмент шліфують на сухому дрібнозернистому наждачному папері W 00 або 000.

Підвищити якість креслярського пера можна за допомогою шліфу­вання. Для цього перо вставляють в ручку і положивши його спинкою на наждачний папір під кутом не більше 10°, рухають по дузі еліпса — зліва вниз і вверх праворуч, потім назад. Одночасно з рухом зліва праворуч перо повертають навколо осі ручки проти ходу годинникової стрілки, при русі назад, навпаки, за ходом її. Щоб заточити затуплені голки вимірювального циркуля, роблять так: регулюють і закріплюють голки так, щоб вони були однакової довжини і кінці їх при стулених ніжках циркуля щільно сходилися разом та не пружинили при цьому. Потім, тримаючи циркуль правою рукою за його верхню частину біля шарніра, опускають складені разом голки на брусок. При цьому вісь циркуля розташовують під кутом ЗО - 35° до площини бруска і, злегка притискуючи циркуль до бруска вказівним пальцем лівої руки (чим твердіший брусок, тим легший натиск), рівномірно рухають голки, описуючи вісімку; починають з середини, описуючи верхнє коло, при цьому слід поступово повернути циркуль навколо своєї осі на 180° вправо; описуючи нижнє коло, циркуль також поступово повертають на 180° в зворотний бік, тобто вліво; повторивши це декілька разів, голки повертають верхнім боком вниз (на брусок) і повторюють ту ж саму кількість разів.

Залежно від стану голок ці операції слід повторити кілька разів. Після цього перевірити наслідок заточування: чи складені разом голки дають один укол і чи не „прилипають" вони до паперу в процесі від­кладання відрізків.

Якщо голки „прилипають", це свідчить, що вони надто сильно загострені; їх слід злегка затупити і повторити заточування під тупішим кутом.

Заточування одинарного рейсфедера(рис.22) розпадається на дві окремі операції. В першу чергу потрібно зробити стулки однакової довжини і надати їх кінцям правильної овальної форми. Для цього за допомогою регулювального гвинта зводять (без натиску) кінці стулок, ставлять рейсфедер вертикально пером на брусок гвинтом до себе і, не сильно притискуючи перо до бруска, рухають, одночасно нахиляють стулки поперемінне вправо і вліво.

Рух має відбуватися в площині, перпендикулярній до поверхні бруска Корисно змінювати положення рейсфедера: гвинтом від себе і гвинтом до себе. При цьому дотримуватися однакової кількості рухів для вказаних положень.Слід враховувати, що чим більші нахили вліво , тим кінець пера буде гостріший. Нахили в один і в другий бік мають бути рівними між собою, сила натиску однакова й рівномірна. Якщо цих умов не дотримуватися, то одержимо однобоке перо.

Рис. 22. Заточування рейсфедера

Коли кінець пера рейсфедера набуває правильної овальної форми, можна починати другу операцію - власне заточування рейсфедера Спочатку заточують одну стулку рейсфедера (головка регулювального гвинта зверху), потім іншу (головка гвинта внизу); кількість рухів має бути однаковою, натиск постійним і рівномірним як в першому, так і в другому положенні.

Заточування роблять так: щільно без натиску зводять кінці стулок рейсфедера і тримають його так, як і циркуль Заточування проводять рухами пера по дузі півкола — зліва вниз і вверх направо, потім назад; одночасно з рухом зліва направо пальцями правої руки повертають рейсфедер навколо осі проти ходу годинникової стрілки, під час зворотного руху - за ходом,

Величина кута, під яким при заточуванні слід розташовувати вісь рейсфедера до площини точильного бруска, залежить і від форми стулок: вони бувають випуклі, плоскі й комбіновані (одна стулка випукла, друга плоска). Випуклі стулки розміщують під більшим кутом, плоскі - під меншим. Точити слід самий кінчик стулки і лише з її зовнішнього боку.

Подвійний рейсфедер заточують в тій же послідовності, що й оди­нарний. Спочатку зводять докупи стулки кожного рейсфедера, потім самі рейсфедери і в такому вигляді вирівнюють і надають овальної форми стулкам обох рейсфедерів одночасно. Потім, розвівши стулки вільним гвинтом рейсфедери, заточують кожний з них окремо, як одинарний. Закінчивши заточування, зводять стулки рейсфедерів і ставлять подвійний рейсфедер на площину. При цьому ручка рейсфедера має бути перпендикулярною даній площині, а осі обох рейсфедерів мають знаходитись в одній площині.

Деякі подвійні рейсфедери мають круто зігнуті пера Оскільки такі пера за своєю формою близькі до пера кронциркуля, при заточуванні такого подвійного рейсфедера слід враховувати і застосовувати вказів­ки, викладені нижче, відносно заточування кронциркуля

Заточування кронциркуля ускладнене тим, що обидві стулки його пера зігнуті в один бік. Тому точити їх слід кожну під своїм кутом до площини точильного бруска. Перед заточуванням з кронциркуля вий­мають стержень, відкручуючи попередньо головку верхнього кінця трубки. Слід особливо враховувати, що в процесі роботи кронциркулем вісь його пера розташована під кутом до поверхні креслення і, обертаючись, описує зрізаний конус. Надавати овальної форми кінцям стулок слід при такому положенні пера кронциркуля, яке воно займає відносно трубки, знаходячись в робочому положенні, а вісь трубки при цьому має рухатися в площині, перпендикулярній до поверхні бруска.

Заточувати стулки можна як при зведених, так і при розведених кінцях. Послідовність і прийоми заточування ті ж що й для рейсфедерів.

У зібраного після заточування кронциркуля осі стержня й трубки мають співпадати й лежати в одній площині з віссю пера, а кінці стулок - рівномірно дотикатися поверхні паперу.

Заточування кривоніжок одинарної" та подвійно? виконується так само, як і заточування рейсфедерів відповідного типу. Перед заточу­ванням в кривоніжках закріплюють верхню гайку, щоб під час заточування перо і ручка становили одне ціле.