Фарби та пензлі.

Щоб полегшити читання топографічних планів і маркшейдерських креслень, при їх накресленні використовують кольорові туші або фарби. Краще користуватися фарбами.

Фарби складаються з барвника, зв'язувальної речовини і різних домішок. Залежно від зв'язувальної речовини вони поділяються на клейові, олійні і лакові. Для картографічних робіт використовують клейові фарби - акварельні і гуашові фарби, туші, темпера колір фарбі надає барвник за рахунок вибіркового поглинання світла. Найпоширенішими є акварельні фарби, які бувають в плитках (сухі) і в тюбиках (пастоподібні), їх якість залежить від ступеня подрібнення барвника і від якості зв'язувальної речовини. Якісна фарба легко розводиться у воді, не даючи осадку, і рівно однотонно лягає на папір. Неякісна зв'язувальна речовина робить плитку ламкою при зберіганні в сухому місці і м'якою - в умовах сирості.

Основні кольори фарб: червоний, синій і жовтий. Решта є проміжними кольорами, їх можна одержати шляхом змішування основних кольорів. Так, наприклад, при змішуванні фарб червоного і синього кольорів можна одержати фарбу фіолетовою кольору, синього й жовтого - зеленого, червоного й жовтого - оранжевого. Відтінки одержуваних кольорів фарб можуть бути різними залежно від процентного співвідношення змішуваних фарб основних кольорів.

Акварельні фарби відносяться до категорії прозорих фарб. Написи, умовні знаки і взагалі всі лінії креслення, зафарбовані акварельними фарбами, залишаються видимими. Але якщо фарба дуже густо накладена , то вона стає непрозорою.

Акварельні фарби розводять у воді за допомогою пензлів.

Пензлі, які вживають при креслені бувають з одним і двома кінцями. Розрізняють пензлі за номерами: більший номер відповідає більшій товщині пензля. ( рис. 6.1.).

Рис.6.1.Пензлі

При накреслюванні топографічних і маркшейдерських планів досить мати два-три пензлі з одним кінцем для розведення фарб і один -з двома кінцями для забарвлення площ. Пензлі мають бути середніх розмірів № 5,

7 ma 12. Пензель з двома кінцями можна виготовити самому, з'єднавши два пензлі з одним кінцем різних номерів. Після роботи пензель слід ретельно промити в чистій воді або слабкому розчині питної соди і протерти ганчіркою. Зберігати пензель потрібно в коробці, яка щільно закривається, щоб його не пошкодила міль і щоб волоски пензля не заминались

Для перевірки якості пензля його у вертикальному положенні опу­скають у воду і зразу ж виймають. Якісний пензель жадібно вбирає воду, кінчик його стає гострим. Якщо добре намочений пензель струснути, то його волоски не розсипаються і кінчик залишається гострим. кращими для креслярських робіт будуть пензлі колонкові або із тхора, в крайньому випадку, із білки.

2. Креслярські інструменти Лінійки, трикутники, лекала і трафарети

Для вимірювання відрізків і проведення прямих ліній застосовують різноманітні лінійки і трикутники.

Для топографічного креслення найпридатнішими є металева і дерев'яна лінійки. Остання краща зі скошеним пластмасовим краєм, на якому нанесені міліметрові поділки, уздовж другого боку лінійки, посередині, має бути вставлена пластмасова лінійка (рис.7.2.).

Рис. 7.2. Поперечний розріз лінійки

Край лінійки має бути рівним, без щербин, прямолінійним Щербини на ребрі лінійки виразно відчуваються, якщо провести по ньому пальцем.

Прямолінійність ребра лінійки чи трикутника перевіряють так: го­стро заструганим олівцем на папері проводять лінію між двома довільно взятими точками, після цього лінійку через ребро повертають на 180° і по ребру, яке перевіряється, між тими ж точками проводять другу лінію. Якщо ребро лінійки прямолінійне, то лінії збігаються або будуть паралельні одна одній. (рис. 8.2, а).

Сучасні пластмасові лінійки і трикутники досить гнучкі і тому завжди досить щільно прилягають Зо паперу. Найзручнішими є лінійки і трикутники із прозорого пластика

Для перевірки прямого кута трикутника на папері креслять пряму лінію і намічають на ній точку. До цієї точки прикладають прямий кут трикутника так, щоб один з катетів трикутника збігався з накресленою прямою, а уздовж другого катета олівцем креслять лінію. Потім повер­тають трикутник через останній катет на 180 і зміщують прямий кут з точкою, а перший катет з продовженням прямої, повторно креслять уздовж нього лінію. Якщо кут трикутника прямий, то на кресленні лінії збігаються (рис. 8.2, б). За допомогою трикутника і лінійки можна будувати і проводити паралельні прямі і прямі, які перетинаються під прямим кутом. Для цього слід великим пальцем лівої руки притиснути до креслення, а рештою пальців пересувати на потрібну відстань трикутник. При цьому потрібно стежити, щоб трикутник щільно притискався до лінійки, а лінійка залишалася нерухомою. Щоб лінійки і трикутники під час креслення не забруднювали папір, їх варто перед роботою протирати ватним тампоном, змоченим у спирті, або промивати у воді з милом.

Рис. 8.2. Перевірки:

а - лінійки; б - прямого кута трикутника

Для проведення кривих ліній зі змінною кривизною користуються лекалами.

При ньому на кресленні мають бути відмічені олівцем точки, які належать кривій лінії. Спочатку легенько олівцем через ці точки про­водять плавну криву, після чого підбирають край лекала відповідної кривизни і проводять по ній лінію тушшю.

Рис. 9.2. Лекала (а і в) і схема роботи з ними (б)

Трафарети також широко застосовуються в топографічному кресленні, як і лінійки, їх використання значно прискорює і полегшує накреслювання умовних знаків і написів.

Трафарети виготовляють, зазвичай, прямокутної форми з прозорого пластика. Така форма робить можливим розташовувати трафарет на оригіналі карти паралельно до її рамок або до паралелей, а прозорість розміщувати трафарет на потрібному місці.

Рис. 10.2. Трафарет

Трафарет має наскрізні отвори різної форми і розмірів, які можуть бути використані для накреслювання олівцем багатьох умовних знаків, для розграфки написів. Деякі умовні знаки можна зразу накреслювати тушшю,використовуючи перо або рейсфедер. Прорізи виконують трохи більших розмірів, ніж дійсні розміри знаків, щоб при накреслюванні одержати знаки необхідних розмірів.

Для нанесення великої кількості написів однакового розміру реко­мендується при розграфлюванні замість лінійок використовувати са­мостійно виготовлені трафарети шаблони. Виріз виконують з врахуванням товщини загостреного олівця.

Спеціальні лінійки і транспортири

Для проведення паралельних ліній через невеликі проміжки (від, 0,2 мм і більше) з великою точністю використовують пропорційні (синусні) лінійки. Комплект синусних лінійок широко застосовується в топографічному кресленні, оскільки лише за допомогою їх виконується розграфлення олівцем при побудові 1а накресленні різних умовних знаків, написів назв, графірувальні роботи тушшю тощо.

Комплекс синусних лінійок виготовляю)! з металу або пластмаси. Він складається з двох лінійок

Одна лінійка - це прямокутник, на якому нанесений поперечний масштаб і сантиметрові поділки, які для зручності роботи доведені до обох країв лінійки. Друга лінійка — це прямокутний трикутник зі ско­шеним краєм по гіпотенузі і зрізаним гострим кутом (а = 5 44'30"), синус якого дорівнює 0,1.

Рис. 11. Загальний вигляд комплекту синусних лінійок

На трикутній лінійці нанесені поділки через 2 мм. Отже, найменша відстань між паралельними лініями, яка може бути одержана, дорівнює 0,2 мм. Щоб накреслити на креслярському папері дві паралельні лінії, віддалені одна від одної на заданій відстані, трикутну лінійку зі скошеним краєм розташовують на кресленні в заданому напрямі, а знизу щільно до неї приставляють прямокутну лінійку і зміщують штрихи обох лінійок. Обидві лінійки утримують лівою рукою, а правою накреслюють лінію вздовж скошеного краю трикутної лінійки. Залишаючи прямокутну лінійку нерухомою, трикутну лінійку зміщують праворуч на необхідну відстань і накреслюють другу лінію.

Припустимо, що трикутна лінійка була зміщена на 5 см, тоді від­стань між паралельними лініями буде в десять разів меншою, тобто 5 мм.

Отже, щоб накреслити декілька паралельних ліній, відстань між якими дорівнює 3 мм, трикутну лінійку слід переміщувати кожний раз праворуч на 3 см, а прямокутна лінійка весь час має залишатися неру­хомою.

Синусні лінійки, як й інші креслярські інструменти, потребують догляду, правильного поводження і мають зберігатися у футлярах.

Перед початком роботи лінійки протирають сукнинкою або гумкою для чорнила, щоб вони не забруднювали папір креслення.

Треба оберігати ребра лінійок віл ударів об металеві предмети, оскільки при цьому утворюються задирки та вм'ятини, які перешко­джають проведенню рівних ліній.

Для нанесення на планшеті рамок топографічних планів і сіток квадратів користуються спеціальними металевими лінійками — Дробишева та Бізяєва Лизунова (ЛБЛ) (рис.12).

В цих лінійках є вирізи через рівні відстані: в лінійці Дробишева через 10 см, в ЛБЛ - через 8 см. Вирізи мають скошений край по дузі кола, радіус якого дорівнює відстані від нуль-пункта до даного вирізу.

Побудова рамки за допомогою вказаних лінійок базується на влас­тивості прямокутного трикутника (теорема Піфагора). Наприклад, ква­драт зі стороною в 50 см мас діагональ 70,711 см (50²+50³=70,711²) - з врахуванням цих розмірів виготовляють один з типів лінійки Дробишева. Розмір планшетів для топографічних планів масштабу 1:5000 -40*40 см², а для більших масштабів - 50*50 см².

Для побудови квадрата зі сторонами 32, 40 і 48 см використовують ЛБЛ. На одному скошеному краю лінійки нанесені поділки через 2 см і напис 1:50 000, на протилежному - через 2,381 см й напис 1:42 000 (старий масштаб: 1 дюйм - 1 верста); поділка 2,381 см відповідає одному кілометру при масштабі 1:42 000. Користуючись поділками, можна згущати кілометрову сітку на планах. В комплект ЛБЛ входить штангенциркуль, а на лінійці вигравіруваний поперечний масштаб.

Рис. 12. Лінійки : а – Дробишева; б – ЛБЛ

Штангенциркуль(рис.13) призначений для відкладання і вимірювання ліній довжиною від 20 до 600 мм і проведення дуг великих радіусів. Для цього на плоскому, зазвичай, дерев'яному бруску г дві голки, одна з яких закріплена у муфті, яка може пересуватися по бруску.

Щоб виміряти задану відстань, штангенциркуль беруть двома ру­ками біля голок, ставлять кінці голок над поперечним масштабом і пересовуючи праву голку з муфтою, спочатку вимірюють відстань на­ближено і закріплюють зажимним гвинтом муфту з голкою. Потім на­відним гвинтом ставлять ліву голку на потрібну поділку поперечного масштабу. Для цього є спеціальні металеві лінійки, на яких вигравіруваний поперечний масштаб. Замість голки можна вставити олівець або перо-рейсфедер.

Рис. 13. Штангенциркуль

Для вимірювання і побудови кутів користуються транспортиром

(рис.14).

Рис. 14. Транспортир

Побудову і вимірювання кутів більших 180° зручніше виконувати круглим транспортиром. Для виконання маркшейдерських або топографічних креслень застосовують транспортири з діаметрами від 120 До 200 мм. Транспортир має задовольняти такі вимоги: градусні (або пів градусні) поділки мають бути рівними між собою, центр транспортира має суміщатися з серединою нульового (0-180°)діаметра, котрий має бути паралельним зовнішньому краю лінійки транспортира.