2. Наукова дискусія, правила наукової дискусії.

Наукова дискусія є одним з основних видів наукової комунікації, в процесі якої відбувається взаємодія вчених зі своїм професійним оточенням.

Захист наукових положень потребує особливі відповідальності і добросовісності науковця, адже нові знання важко перевірити.

Олександр Федорович Коні говорив наступне: «Человек лет в жизни вообще часто, а в нашей русской жизни и очень часто, трояким образом: он говорит не то, что думает, - это ложь по отношению к другим, он думает не то, что чувствует, - это ложь самому себе, и, наконец, он впадает в ложь, так сказать, в квадрате: говорит не то, что думает, а думает не то, что чувствует».

Наукова доповідь призначається для того, щоб розкрити суть, теоретичне і практичне значення результатів роботи, яка представлена науковій громадськості.

За структурою доповідь поділяється на 3 частини, кожна з яких представляє собою самостійний смисловий блок, хоча між собою всі частини мають бути логічно пов’язані.

Перша частина доповіді в основних моментах вводить слухача в курс проблем. В цій частині можна викласти актуальність теми, сформулювати об’єкт і предмет дослідження; мету і завдання дослідження; обґрунтувати наукову новизну.

Друга частина – коротко описується зміст дослідження.

Заключна частина – наводяться загальні висновки дослідження, його практична значимість.

На виступ відводиться, як правило, 5-10 хв., тому важливо уміти коротко, переконливо доповісти результати, зробити узагальнення.

При підготовці доповіді необхідно враховувати, що на читання 1 стор. тексту, роздрукованої на комп’ютері через 1,5 інтервали, відводиться 3-3,5 хв.

Підготовка тексту доповіді:

І варіант – повний текст доповіді, який може потім опублікувати.

ІІ варіант – скорочений текст – детально представлені методологія, сутність, новизна дослідження, конкретні висновки (4-6 стор.). Цей варіант використовується для усного виступу.

Текст доповіді краще писати на листах формату А 4, залишаючи справа поля – 3 см, де автор робить помітки. Текст треба набирати крупним шрифтом, щоб його можна було читати з кафедри (2 інтервала, pt 14-16). Треба підкреслювати або виділяти ключові слова. Не треба зшивати листи, можна прочитані сторінки відкладати. Можна текст записати на картках або використовувати картки як допоміжні.

Репетиція доповіді. Доповідь необхідно роздрукувати і декілька разів прочитати вголос, намагаючись не просто читати, а звертатися до слухачів. Мова виступу має бути граматично правильною, зрозумілою, переконливою, виразною. Треба визначити теми, інтонацію, наголоси в словах.

Для того, щоб правильно прочитати текст доповіді використовуються такі правила:

1. цифри в тексті треба записувати словами;

2. використовувати слова, які легко вимовляються, прості речення;

3. число підпорядкованих речень треба, по можливості, скорегувати.

Щоб перевірити ступінь готовності автора до наукової доповіді доцільно відповісти собі на такі питання:

1. Чи вільно володіє автор основними ідеями доповіді?

2. Чи правильною є обрана інтонація?

3. Чи чути голос автора в аудиторії?

4. Чи правильно розставлені паузи?

5. Чи є прямою осанка автора?

6. Чи є вільними і легкими рухи, жести, що супроводжують текст?

Інтонація – це звукова форма висловлювання, яка має певну висоту, гучність, тембр, що зорганізується за допомогою темпу, ритму пауз і виражає комунікативні наміри того, хто говорить, його відношення до себе, адресату, зміст промови тощо.

Якщо доповідач промовляє менш 100 слов на хвилину, то його мова є дуже повільною. Оптимальним є темп мови – 120-150 слов на хвилину.

Якщо слухачі ведуть запис, темп мови має бути більш повільними.

Людина добре сприймає ритмічну мову, а ритмічна дезорганізація визиває негативні емоції.