- •Методологія і організація наукових досліджень
- •Передмова
- •Заліковий модуль і. Специфіка наукового пізнання та концептуальні основи наукового дослідження Змістовий модуль 1. Наукове пізнання і категорії наукової творчості
- •Класифікація і функції науки науки
- •Функції науки:
- •Функції юридичної науки
- •2. Специфіка наукової діяльності. Вимоги до наукового дослідження.
- •3. Пріоритетні напрями наукових досліджень в юридичній сфері.
- •4. Проблема істини в юридичній науці.
- •Контрольні питання:
- •Теми рефератів і доповідей
- •Тема 1. Принципи наукового дослідження і основні дослідницькі підходи
- •Філософська методологія юридичної науки.
- •3. Загальнонаукові методи наукового пізнання в правових дослідженнях.
- •Контрольні питання:
- •Теми рефератів і доповідей:
- •Тема 2. Рівні і методи наукового пізнання в правових дослідженнях
- •1. Емпіричні методи наукового дослідження.
- •Емпіричні методи наукового дослідження
- •2. Теоретичні методи дослідження.
- •3. Застосування соціологічних, інформаційних, математичних методів та методів статистичної обробки даних у правових дослідженнях
- •IV. Впровадження одержаних результатів у практику:
- •Контрольні питання:
- •Модуль 2. Організація, основні етапи та форми процесу наукового дослідження
- •Тема 1. Планування та основні етапи науково-дослідного процесу, методологічний апарат наукового дослідження.
- •1. Планування наукового дослідження за обраною тематикою.
- •2. Організація і послідовність проведення наукових досліджень. Алгоритм науково-дослідного процесу.
- •3. Визначення об’єкта і предмета дослідження, актуальності дослідження, мети і завдань дослідження та визначення ступеня наукової новизни запропонованого вирішення проблеми
- •Контрольні питання.
- •Теми рефератів і доповідей
- •Тема 2. .Вивчення теоретичного і практичного стану проблеми наукового дослідження
- •1. Вивчення теоретичного і практичного стану проблеми наукового дослідження
- •3. Розробка практичної частини наукового дослідження проводиться на дослідному стадія науково-дослідного процесу і передбачає:
- •2. Джерельна база дослідження, вибір і обробка інформації
- •Контрольні питання.
- •Теми рефератів і доповідей
- •1. Основні вимоги до оформлення наукових досліджень.
- •2. Основні правила посилання і цитування.
- •3. Облік оформлення, систематизація і класифікація відібраного матеріалу.
- •4. Мова і стиль наукової роботи
- •Стилістичні особливості наукової мови:
- •Контрольні питання:
- •Тема 1. Підготовка і захист магістерської, кандидатської, докторської дисертації
- •Магістерська дисертація, основні вимоги до її оформлення.
- •Підготовка і захист магістерської дисертації.
- •2. Дисертація як форма атестації наукових і науково-педагогічних кадрів. Автореферат дисертації.
- •3. Прилюдний захист дисертацій в спеціалізованих вчених радах.
- •Контрольні питання:
- •Теми рефератів і доповідей:
- •Тема 2. Наукові публікації і методика їх підготовки
- •Наукова публікація: поняття, функції, основні види.
- •2. Методика підготовки та оформлення наукової публікації.
- •Тези наукової доповіді (повідомлення).
- •Методика написання наукової статті
- •3. Загальні вимоги щодо написання наукового твору.
- •Контрольні питання:
- •Теми рефератів і доповідей
- •Тема 3. Особливості наукової комунікації, наукова кореспонденція
- •2. Наукова дискусія, правила наукової дискусії.
- •Недоліки усних виступів:
- •Правила наукової дискусії:
- •3. Наукова кореспонденція.
- •Контрольні питання:
- •Питання до підсумкового контролю знань
- •Література Основна
- •Додаткова
2. Основні правила посилання і цитування.
Цитування має наступні вимоги:
- Текст цитати береться у лапки і наводиться у той граматичній нормі, в якої він дається у першоджерелі із збереженням особливостей авторського написання.
- Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, у лапки не беруться, за , виключенням, коли має місце полеміка. В таких випадках використовується вираз «так званий»;
- Цитування повинно бути повним, без довільного скорочена тексту, що цитується і без використання думки автора.
Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без виправлення тексту, що цитується і позначається крапками. Якщо перед пропущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, він не зберігається.
Науковий етикет потребує точно відтворити текст, що цитується, бо при виправленню тексту змінюється смисл. Допустимі такі відхилення:
1) модернізація орфографії і пунктуації за сучасними правилами, якщо написання слів і розстановка знаків не є індивідуальною особливістю стиля автора;
2) розгортання довільно скорочених слів до повних із заключенням додаткової частини слова у прямі дужки, наприклад: с [казати] т [як
3) зміна відмінку слів та словосполучень, що цитуються для їх підпорядкування синтаксичному строю фрази, до якої включені.
Викривлення цитати можуть виникати, якщо:
- з першоджерела взяті слова, що не визначають суті поглядів автора;
- цитати обмежуються словами, які містять лише частину думки, наприклад, ту яка більше відповідає інтересам автора;
- в цитаті виявляється точка зору не на той предмет, який розглядається у даному контексті.
Можливі інші смислові неточності при цитуванні. При непрямому цитуванні період (передачі думок своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бути виключно точним і при викладанні думок автора і коректним при оцінки того, що цитується, з відповідними посиланнями на першоджерело.
Цитування автора необхідно здійснювати лише по його роботам. Лише у випадку, коли джерело є недоступним, дозволяється скористатися цитатою даного автора, із зазначенням: «Цитується по ...» або «Цит. по: ...».
Цитування не повинно бути ні надто обмеженим, ні надто обширним, що знижує рівень науковості роботи і створює враження компілятивності або наукової не достовірності. Якщо треба позначити відношення автора наукової роботи до окремих слів чи думок тексту, що цитується, то після них у круглих дужках ставиться знак оклику чи знак питання. Якщо у цитаті автору треба виділити певні слова, це спеціально обговорити: після тексту пояснення ставиться крапка, далі - ініціали автора, а весь текст береться у круглі дужки:
(розрядка наша - Н.Д.), (курсив наш - Н.Д.). В
Оформлення цитат пов'язане з правилами написання прописних і строчних букв та використанням розділових знаків текстах, що цитується. Якщо цитата повністю відтворює речення тексту, що цитується, то вона починається з прописної букви у всіх випадках, крім одного - коли ця цитата є
частиною речення автора наукової роботи. Якщо цитата відтворює частину речення, то після лапок «... З прописної букви», або, якщо в середині речення «... зі строчної букви». Якщо цитата органічно входить до складу речення, вона починається зі строчної букви, незалежно від того, як вона починається у першоджерелі.
Кожна цитата повинна мати посилання на першоджерело. Бібліографічний опис першоджерела складається відповідно бібліографічного стандарту. Знак посилання ставиться або перед словом, або в кінці речення. Існує декілька способів зв'язку основного тексту дисертації з описом першоджерел:
- в зарубіжній практиці для цієї мети використовується порядковий номер джерела, указаний в бібліографічному списку [ 15, с.65];
- увітчизняній практиці використовується наступні способи:
- внутритекстові - [15, с.65], або [15], якщо сторінка вказана у списку, або [с. 65], якщо посилання повторні;
- підстрочні посилання:
1) * або цифра;
2) якщо > 4, * - неприйнятна;
3) якщо на один твір дається декілька посилань, повний опис дається лише у першому посиланні, далі « указ. твір», або « там же»;
- затекстові посилання у наукових роботах не використовуються.
У посиланнях можуть використовуватися пояснення: «Див.» «Див. про це», «Див., наприклад» , «Див., зокрема» «Див., так же », «Порівняйте», «Про це детальніше див.».
При оформленні посилань в науково-кваліфікаційних роботах (дипломах, дисертаціях) допускається [єдина] нумерація.