2. Основні правила посилання і цитування.

Цитування має наступні вимоги:

- Текст цитати береться у лапки і наводиться у той граматичній нормі, в якої він дається у першоджерелі із збереженням особливостей авторського написання.

- Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, у лапки не беруться, за , виключенням, коли має місце полеміка. В таких випадках використовується вираз «так званий»;

- Цитування повинно бути повним, без довільного скорочена тексту, що цитується і без використання думки автора.

Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без виправлення тексту, що цитується і позначається крапками. Якщо перед пропущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, він не зберігається.

Науковий етикет потребує точно відтворити текст, що цитується, бо при виправленню тексту змінюється смисл. Допустимі такі відхилення:

1) модернізація орфографії і пунктуації за сучасними правилами, якщо написання слів і розстановка знаків не є індивідуальною особливістю стиля автора;

2) розгортання довільно скорочених слів до повних із заключенням додаткової частини слова у прямі дужки, наприклад: с [казати] т [як

3) зміна відмінку слів та словосполучень, що цитуються для їх підпорядкування синтаксичному строю фрази, до якої включені.

Викривлення цитати можуть виникати, якщо:

- з першоджерела взяті слова, що не визначають суті поглядів автора;

- цитати обмежуються словами, які містять лише частину думки, наприклад, ту яка більше відповідає інтересам автора;

- в цитаті виявляється точка зору не на той предмет, який розглядається у даному контексті.

Можливі інші смислові неточності при цитуванні. При непрямому цитуванні період (передачі думок своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бути виключно точним і при викладанні думок автора і коректним при оцінки того, що цитується, з відповідними посиланнями на першоджерело.

Цитування автора необхідно здійснювати лише по його роботам. Лише у випадку, коли джерело є недоступним, дозволяється скористатися цитатою даного автора, із зазначенням: «Цитується по ...» або «Цит. по: ...».

Цитування не повинно бути ні надто обмеженим, ні надто обширним, що знижує рівень науковості роботи і створює враження компілятивності або наукової не достовірності. Якщо треба позначити відношення автора наукової роботи до окремих слів чи думок тексту, що цитується, то після них у круглих дужках ставиться знак оклику чи знак питання. Якщо у цитаті автору треба виділити певні слова, це спеціально обговорити: після тексту пояснення ставиться крапка, далі - ініціали автора, а весь текст береться у круглі дужки:

(розрядка наша - Н.Д.), (курсив наш - Н.Д.). В

Оформлення цитат пов'язане з правилами написання прописних і строчних букв та використанням розділових знаків текстах, що цитується. Якщо цитата повністю відтворює речення тексту, що цитується, то вона починається з прописної букви у всіх випадках, крім одного - коли ця цитата є

частиною речення автора наукової роботи. Якщо цитата відтворює частину речення, то після лапок «... З прописної букви», або, якщо в середині речення «... зі строчної букви». Якщо цитата органічно входить до складу речення, вона починається зі строчної букви, незалежно від того, як вона починається у першоджерелі.

Кожна цитата повинна мати посилання на першоджерело. Бібліографічний опис першоджерела складається відповідно бібліографічного стандарту. Знак посилання ставиться або перед словом, або в кінці речення. Існує декілька способів зв'язку основного тексту дисертації з описом першоджерел:

- в зарубіжній практиці для цієї мети використовується порядковий номер джерела, указаний в бібліографічному списку [ 15, с.65];

- увітчизняній практиці використовується наступні способи:

- внутритекстові - [15, с.65], або [15], якщо сторінка вказана у списку, або [с. 65], якщо посилання повторні;

- підстрочні посилання:

1) * або цифра;

2) якщо > 4, * - неприйнятна;

3) якщо на один твір дається декілька посилань, повний опис дається лише у першому посиланні, далі « указ. твір», або « там же»;

- затекстові посилання у наукових роботах не використовуються.

У посиланнях можуть використовуватися пояснення: «Див.» «Див. про це», «Див., наприклад» , «Див., зокрема» «Див., так же », «Порівняйте», «Про це детальніше див.».

При оформленні посилань в науково-кваліфікаційних роботах (дипломах, дисертаціях) допускається [єдина] нумерація.