Тема 1. Теорії підприємств і основи підприємництва

ПЗ-01. Підприємництво. Підприємство як суб’єкт господарювання

План заняття

1. Підприємництво як сучасна форма господарювання.

2. Функції і принципи підприємницької діяльності.

3. Організаційно-правові форми підприємницької діяльності.

4. Поняття, цілі й напрямки діяльності підприємств.

5. Правові основи функціонування підприємства.

6. Створення, реєстрація, ліквідація та реорганізація підприємства.

7. Класифікація і структура підприємств.

8. Об’єднання підприємств.

Глосарій

Підприємницька діяльність:

1. Діяльність спрямована на максимізацію прибутку.

2. Ініціативна діяльність громадян, що полягає у виробництві товарів і наданні послуг, спрямована на отримання прибутку.

3. Пряма функція реалізації власності, основна її виробнича функція.

4. Дії спрямовані на зростання капіталу, розвиток виробництва й присвоєння прибутку.

5. Специфічний вид діяльності, спрямований на безперервний пошук змін в існуючих формах життя підприємства і суспільства, постійна реалізація цих змін.

6. Діяльність заснована на підвищеній майновій та особистій відповідальності за ухвалення рішень, їхнє виконання й уміння передбачати й мінімізувати чисельні ризики.

7. Діяльність що має творчий та ініціативний характер.

Класична модель підприємницької діяльності - незмінно орієнтується на найефективніше використання наявних ресурсів підприємства (організації).

Інноваційна модель підприємництва - передбачає активне використання переважно інноваційних організаційно-управлінських, техніко-технологічних і соціально-економічних рішень у сфері різномасштабного бізнесу.

Посередник - фізична чи юридична особа, що репрезентує інтереси виробників або споживачів.

Дистриб’ютор — особа, що купує безпосередньо у виробників та реалізує товари своїм постійним клієнтам.

Дилер — фізична чи юридична особа, що перепродає товари від свого імені та за власний рахунок. 

Комівояжер — особа, що продає товари із доставкою.

Інвестиційні компанії та фонди - здійснюють кругообіг власного й позичкового капіталу у формі інвестування існуючих виробництв, нових технічних та організаційних проектів.

Договір — форма документального закріплення партнерських зв’язків.

Установчий договір - письмовий документ, що засвідчує волевиявлення фізичних чи юридичних осіб щодо заснування нового організаційно-правового утворення для реалізації конкретної підприємницької ідеї.

Підприємницький договір - відображає згоду сторін (партнерів) стосовно безпосереднього здійснення вибраної підприємницької (бізнесової) діяльності у певній організаційно-правовій формі.

Підприємство — складна та динамічна виробнича соціально-економічна система, що включає сукупність елементів і зв’язків між ними. Самостійний господарський статутний суб’єкт, який має права юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідну і комерційну діяльність, спрямовану на досягнення визначених цілей.

Місія - генеральна (головну) мету підприємства; чітко окреслена причина його існування.

Ціль – бажаний стан підприємства у майбутньому в якісному або кількісному виразі.

Закон «Про підприємства в Україні» - регламентує діяльність різних видів підприємств, ухвалено сесією Верховної Ради України 27 березня 1991 р. Пізніше до нього вносились окремі зміни. Цей Закон визначає види та організаційні форми підприємств, правила їхнього створення й ліквідації, механізм здійснення ними підприємницької діяльності; створює однакові правові умови для діяльності підприємств незалежно від форми власності й системи господарювання; забезпечує самостійність підприємств, чітко фіксує їхні права та відповідальність у здійсненні господарської діяльності, регулює відносини з іншими суб’єктами господарювання і державою.

Асоціація — найпростіша форма договірного об’єднання підприємств (фірм, компаній, організацій) з метою постійної координації господарської діяльності. Асоціація не має права втручатися у виробничу та комерційну діяльність будь-якого з її учасників (членів).

Корпорація — договірне об’єднання суб’єктів господарювання на засаді інтеграції їхніх науково-технічних, виробничих та комерційних інтересів, з делегуванням окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників.

Консорціум — тимчасове статутне об’єднання промислового й банківського капіталу для досягнення загальної мети (наприклад здійснення спільного великого господарського проекту). Учасниками консорціуму можуть бути державні і приватні фірми, а також окремі держави (наприклад Міжнародний консорціум супутникового зв’язку).

Концерн — форма статутних об’єднань підприємств (фірм), що характеризується єдністю власності й контролю; об’єднання відбувається найчастіше за принципом диверсифікації, коли один концерн інтегрує підприємства (фірми) різних галузей економіки (промисловість, транспорт, торгівля, наукові організації, банки, страхова справа). Після створення концерну суб’єкти господарювання втрачають свою самостійність, підпорядковуючись потужним фінансовим структурам. За сучасних умов значно розширюється мережа міжнародних концернів.

Картель — договірне об’єднання підприємств (фірм) переважно однієї галузі для здійснення спільної комерційної діяльності — регулювання збуту виготовленої продукції.

Синдикат — організаційна форма існування різновиду картельної угоди, що передбачає реалізацію продукції учасників через створюваний спільний збутовий орган або збутову мережу одного з учасників об’єднання. Так само може здійснюватись закупівля сировини для всіх учасників синдикату. Така форма об’єднання підприємств є характерною для галузей з масовим виробництвом однорідної продукції.

Трест — монополістичне об’єднання підприємств, що раніше належали різним підприємцям, в єдиний виробничо-господарський комплекс. При цьому підприємства повністю втрачають свою юридичну і господарську самостійність, оскільки інтегруються всі напрямки їхньої діяльності.

Холдинг (холдингова компанія) — специфічна організаційна форма об’єднання капіталів: інтегроване товариство, що безпосередньо не займається виробничою діяльністю, а використовує свої кошти для придбання контрольних пакетів акцій інших підприємств, які є учасниками концерну або іншого добровільного об’єднання. Завдяки цьому холдингова компанія здійснює контроль за діяльністю таких підприємств. Об’єднувані у холдингу суб’єкти мають юридичну й господарську самостійність. Проте право вирішення основних питань їхньої діяльності належить холдинговій компанії.

Фінансова група — об’єднання юридично та економічно самостійних підприємств (фірм) різних галузей народного господарства. На відміну від концерну на чолі фінансових груп стають один або кілька банків, які розпоряджаються капіталом підприємств (фірм, компаній), що входять до складу фінансової групи, координують усі сфери їхньої діяльності.

Ринок - царина прояву економічних відносин між людьми, які виникають у процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання. Сфера товарного обігу і зв’язана з ним сукупність товарно-грошових відносин, яка виникає між виробниками (продавцями) та споживачами (покупцями) у процесі купівлі-продажу товарів.

Ринок споживачів — окремих осіб і домашніх господарств, які купують товари чи отримують послуги для особистого споживання.

Ринок виробників — сукупність осіб і підприємств, що закуповують товари для використання їх у виробництві інших товарів та послуг.

Ринок проміжних продавців — сукупність осіб та організацій, які стають власниками товарів для перепродажу або здавання їх в оренду іншим споживачам із зиском для себе.

Міжнародний ринок — зарубіжних покупців, споживачів, виробників, проміжних продавців.

Теми рефератів

1. Актуальні проблеми створення та функціонування підприємств в Україні.

2. Механізми регулювання підприємницької діяльності.

3. Інформаційне забезпечення підприємницької діяльності.

4. Підприємство як відкрита система.

5. Обґрунтування цілей діяльності підприємства.

6. Правова база регулювання діяльності підприємств в Україні.

7. Ринкова інфраструктура: шляхи і методи її вдосконалення.

Питання для самостійного поглибленого вивчення

1.Законодавча база регулювання підприємництва в Україні. Напрямки її вдосконалення.

2.Рівні інтернаціоналізації і форми міжнародної підприємницької діяльності.

3.Порівняльна характеристика різних видів підприємницьких договорів.

4.Переваги і недоліки існуючих форм власності підприємств в Україні.

5.Антимонопольне законодавство України. Напрями його вдосконалення.

Тестові завдання

1. Найбільш поширеними організаційно-правовими формами підприємницької діяльності в Україні є:

а) товариство, акціонерне товариство, картель, синдикат;

б) товариство, акціонерне товариство, одноосібна власність, картель, синдикат;

в) товариство, акціонерне товариство, одноосібна власність;

г) товариство, холдингова компанія, одноосібна власність, трест.

2. Індикативне регулювання банківської сфери передбачає:

а) встановлення вимог і обмежень щодо діяльності банків, визначення процентної політики, регулювання імпорту й експорту капіталу;

б) реєстрацію банків і ліцензування їхньої діяльності , встановлення вимог і обмежень щодо діяльності банків, нагляд за діяльністю банків;

в) визначення процентної політики, регулювання імпорту й експорту капіталу, встановлення кореспондентських відносин;

г) немає вірної відповіді.

3. Адміністративне регулювання банківської сфери передбачає:

а) реєстрацію банків і ліцензування їхньої діяльності, встановлення вимог і обмежень щодо діяльності банків, нагляд за діяльністю банків;

б) встановлення вимог і обмежень щодо діяльності банків, визначення процентної політики, регулювання імпорту й експорту капіталу;

в) визначення процентної політики, регулювання імпорту й експорту капіталу, встановлення кореспондентських відносин;

г) всі відповіді вірні.

4. До зовнішнього середовища підприємства відносяться:

а) постачальники, конкуренти, адміністративно-управлінський персонал, місцеві органи самоврядування;

б) постачальники, конкуренти, споживачі, місцеві органи самоврядування;

в) організація праці, кар’єрні інтереси персоналу, техніко-технологічна база підприємства; організаційна структура;

г) конкуренти, адміністративно-управлінський персонал, техніко-технологічна база підприємства; організаційна структура.

4. До внутрішнього середовища підприємства відносяться:

а) постачальники, конкуренти, адміністративно-управлінський персонал, місцеві органи самоврядування;

б) постачальники, конкуренти, споживачі, місцеві органи самоврядування;

в) техніко-технологічна база підприємства; організаційна структура;

г) організація праці, кар’єрні інтереси персоналу, техніко-технологічна база підприємства; організаційна структура.

4. Комерційна діяльність підприємства включає такі види:

а) виробничу, торгово-посередницьку, торгово-закупівельну;

б) торгово-посередницьку, торгово-закупівельну;

в) торгово-посередницьку, торгово-закупівельну, інноваційну, інвестиційну;

г) немає вірної відповіді.

4. Фінансова діяльність підприємства включає такі види:

а) торгово-посередницьку, торгово-закупівельну, інноваційну, інвестиційну;

б) банківську, страхову, інвестиційну;

в) торгово-посередницьку, торгово-закупівельну, інвестиційну;

г) немає вірної відповіді.

8. Основними цілями підприємницької діяльності є:

а) одержання прибутку від вкладеного в той чи інший об’єкт підприємництва капіталу, фінансових, ресурсних, матеріальних і нематеріальних засобів;

б) задоволення попиту суспільства щодо конкретних потреб його членів;

в) вірні відповіді а і б;

г) немає вірної відповіді.

9. Посередництво – це:

а) вид підприємницької діяльності, за якого підприємець представляє на ринку інтереси виробників і споживачів, а не свої власні;

б) підприємницька діяльність, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб’єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб’єкта, якого він представляє;

в) діяльність, пов’язана з наданням консалтингових послуг;

г) всі відповіді вірні.

10. Агентська діяльність – це:

а) діяльність, пов’язана з наданням консалтингових послуг;

б) підприємницька діяльність, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб’єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб’єкта, якого він представляє;

в) вид підприємницької діяльності, за якого підприємець представляє на ринку інтереси виробників і споживачів, а не свої власні;

г) всі відповіді вірні.

11. Товарна біржа - це:

а) регулярно функціонуючий ринок цінних паперів, що сприяє підвищенню мобільності капіталу;

б) особливий суб’єкт господарювання, який надає послуги в укладенні біржових угод, виявленні попиту і пропозицій на товари, товарних цін, вивчає, упорядковує товарообіг і сприяє пов’язаним з ним торговельним операціям;

в) біржа, де здійснюється купівля-продаж іноземної валюти, золота та інших дорогоцінних металів;

г) немає вірної відповіді.

12. Фондова біржа - це:

а) регулярно функціонуючий ринок цінних паперів, що сприяє підвищенню мобільності капіталу;

б) біржа, де здійснюється купівля-продаж іноземної валюти, золота та інших дорогоцінних металів;

в) особливий суб’єкт господарювання, який надає послуги в укладенні біржових угод, виявленні попиту і пропозицій на товари, товарних цін, вивчає, упорядковує товарообіг і сприяє пов’язаним з ним торговельним операціям;

г) немає вірної відповіді.

13. Валютна біржа – це:

а) особливий суб’єкт господарювання, який надає послуги в укладенні біржових угод, виявленні попиту і пропозицій на товари, товарних цін, вивчає, упорядковує товарообіг і сприяє пов’язаним з ним торговельним операціям;

б) біржа, де здійснюється купівля-продаж іноземної валюти, золота та інших дорогоцінних металів;

в) регулярно функціонуючий ринок цінних паперів, що сприяє підвищенню мобільності капіталу;

г) немає вірної відповіді.

14. Доход, що може отримати акціонер за рахунок частини чистого прибутку звітного року, називається:

а) купоном;

б) премією;

в) дивідендом;

г) депозитом.

15. За індивідуальної форми підприємництва підприємець…

а) поділяє відповідальність з партнерами;

б) поділяє відповідальність з державними органами управління;

в) діє на свій ризик;

г) немає вірної відповіді.