3.2. Національна система оцінки антропогенних викидів та абсорбції парникових газів.

В основі національної системи оцінки антропогенних викидів та адсорбції парникових газів лежить підготовка щорічних інвентаризацій викидів та поглинання парникових газів і розробка національних повідомлень про зміни клімату.

В Україні національні інвентаризації викидів парникових газів розроблювалися чотири рази. Перші дві інвентаризації було здійснено за активної участі Інституту загальної енергетики НАН України. Для останньої інвентаризації було проведено певну діяльність із забезпечення якості. Її результати оприлюднено на веб-сайті Міністерства охорони навколишнього природного середовища для розгляду і рецензування експертами і громадськістю.

3.3. Політика у сфері адаптації до зміни клімату.

Зміна клімату – проблема, яка загрожує майбутньому людства. Першим рішучим кроком у їх вирішені стало підписання Рамкової конвенції ООН про зміну клімату у червні 1992 року в Ріо-де-Жанейро. У багатьох відношеннях Конвенція є безпрецедентною міжнародною угодою, яку на сьогодні ратифіковано 194 країнами.

Наступним кроком у боротьбі світової спільноти з глобальним потеплінням стало прийняття у грудні 1997 року Кіотського протоколу.

Підписавши Кіотський протокол, Україна, як і інші держави, визнала, що державний сектор економіки і приватний бізнес можуть і повинні запобігати глобальному потеплінню.

Базовими аспектами у сфері адаптації до зміни клімату є:

• визначення шляхів досягнення скорочення або обмеження викидів парникових газів;

• створення і стійке функціонування національної системи для оцінки викидів і поглинання парникових газів, національної системи реєстрації;

• розробити програму участі у гнучких механізмах Кіотського протоколу – проектах спільного впровадження та міжнародної торгівлі квотами на викиди парникових газів;

• наукова підтримка всієї діяльності, пов’язаної із питанням зміни клімату;

• участь громадськості у прийнятті рішень з національних дій в царині зміни клімату, що є складовою побудови громадянського суспільства в державі.

4. Стан водних ресурсів.

4.1. Водні ресурси та їх використання.

Кіровоградська область розташована в центральній частині України в міжріччі Дніпра та Південного Бугу в південній частині Придніпровської височини. Область займає площу 24588 км², що становить 4,07% від всієї території України.

Кіровоградська область межує з Черкаською областю на півночі, на сході межує з Полтавською, на південному сході з Дніпропетровською областю, на півдні з Миколаївською та Одеською областями, на заході з Вінницькою областю.

Чисельність населення складає 1,067 млн. осіб, з них міське населення - 631,7 тис. осіб (59,2% від загальної кількості населення). Щільність населення на 1 км² складає 43,4 особи.

Більша частина області (63 %) розміщена в межах басейну річки Південний Буг, інша (37 %) – в басейні річки Дніпра.

Площі, зайняті водними об’єктами складають 76144 га, або 3,1 % території.

Характеристика річок

Таблиця 4.1

Назва річки	Протяжність по території регіону, км	Кількість населених пунктів вздовж берегової смуги	Кількість гребель (водосховищ)	Кількість трубопроводів, які проходять через річку				Кількість напірних каналізаційних колекторів, що перетинає водний об’єкт
				Газо-	Нафто-	Аміако-	Продукто-
Великі річки
Дніпро	23	4	1	3	-	-	-	1
Південний Буг	84	9	1	-	-	-	-	8
Усього:	107	13	2	3	-	-	-	9
Середні річки
Велика Вись	166	16	4	2	-	-	1	20
Висунь	9	-	-	-	-	-	-	-
Інгул	175	16	4	2	-	-	1	20
Інгулець	176	14	4	1	-	-	1	21
Синюха	90	20	3	-	-	-	-	15
Тясмин	30	4	1	1	-	-	1	9
Чорний Ташлик	94	7	5	-	-	-	-	25
Ятрань	36	3	1	-	-	-	-	7
Усього:	776	80	22	6	-	-	4	117
Малі річки
Усього: 438 шт.	4649	605	60	7	1	-	2	185
Всього по всіх річках в регіоні:	5532	698	84	16	1	-	6	311

Водні ресурси області представлені 438 річками загальною довжиною 5558 км, мають середній багаторічний стік 1110 млн. м³, маловодного року 240 млн. м³. Запаси підземних вод в області складають 146,66 млн. м³, затверджені в

ДКЗ - 52,35 млн. м³ .

Транзит вод р. Дніпро та р. Південний Буг із суміжних областей 48,61 км³/рік.

Сумарна водозабезпеченість на 1 жителя області значно більша у порівнянні з показниками в цілому по країні, що пояснюється транзитним стоком рік Дніпра та Південного Бугу, вода яких практично не використовується в народному господарстві області, так як вона значно віддалена від промислових центрів.

Річковий стік регулюється 85 водосховищами загальним корисним об’ємом 264,240 млн. м³, площею водного дзеркала 9,501 тис га, із яких 5 знаходиться на балансі організацій облводгоспу та 2717 ставками загальним об’ємом 191,06 тис. м³, площею водного дзеркала 17,392 тис. га.

В 2009 році з природних водних джерел області забрано 111,3 млн. м³ води, при цьому забір підземних вод склав 32,70 млн.м³. Використано прісної води в об’ємі 42,70 млн.м³, у тому числі на господарсько-побутові потреби – 22,42 млн.м³, виробничі – 14,10 млн.м³, сільськогосподарське водопостачання – 3,844 млн.м³, зрошення – 2,334 млн.м³.

Враховуючи беззаперечний факт, що якість дніпровської води, яку використовують для водоспоживання жителі Кіровоградської області катастрофічно погіршується, необхідно приділяти більше уваги збереженню кількісного і якісного складу підземних вод.

Для вирішення питання покращення водозабезпечення міста Кіровограда необхідно збільшувати використання підземних вод, які природно мають підвищений вміст заліза. Проблемним питанням, яке потребує вирішення є будівництво станції знезалізнення, вартість якої складає близько 2,4 млн. грн.