5.3.5. Стан та динаміка інвазивних чужорідних видів, а також їх вплив на місцеве біорізноманіття

Інвазивні чужорідні види - це рослини, тварини, хвороботворні мікроорганізми і інші організми, які не є притаманними до певної екосистеми, і які можуть завдати економічного, екологічного збитку або шкідливо впливати на здоров'я людини. Зокрема вони негативно впливають на біологічну варіативність, включаючи зниження чисельності або усунення місцевих видів - через конкуренцію, хижацтво або передачу хвороботворних мікроорганізмів - і шляхом руйнування місцевих екосистем та порушення їх функціонування.

Інвазивні чужорідні види, представлені та/або поширені поза їх природними місцями існування, вплинули на біорізноманіття майже кожної типової екосистеми на Землі і є однією з найбільших загроз біологічній варіативності.

Поширення чужорідних видів, які можуть негативно вплинути на екосистеми, місцеві види або здоров’я населення, у природних екосистемах викликає істотний дисбаланс у біоценозах.

Основними причинами зміни біотичних компонентів є знищення та деградація природних середовищ існування, фрагментація ландшафтів, екологічно незбалансоване, виснажливе використання компонентів біорізноманіття, поширення чужорідних видів у природні екосистеми, розповсюдження хвороб, шкідників та паразитів, забруднення довкілля в результаті промислової й сільськогосподарської діяльності.

5.4. Природні території, що підлягають особливій охороні.

Значна увага в останні десятиріччя приділяється виявленню та збереженню рідкісних видів рослин та тварин. Кожний природний вид – це неповторний витвір природи з притаманними лише йому біологічними властивостями. Втрата його – незворотна, тому збереження біологічного різноманіття є нині однією з найважливіших проблем світового масштабу.

В нашій області слід звернути увагу на бідні біорізноманіттям порушені землі, де можна створити гарні природні умови. Еродовані та інші виснажені порушені землі з часом можуть стати природними оазами, особливо якщо з них зняти антропогенний тиск і надати можливість для природного самовідновлення. Велику роль у цьому може відіграти програма охорони земель, та розвиток законодавства щодо охорони земель сільськогосподарської освоєності територій та розораності сільськогосподарських угідь із вилученням малопридатних для обробітку та екологічно вразливих земель. Частина таких земель могла б увійти до територій природно-заповідного фонду.

Одним з головних завдань є також розширення природно-заповідного фонду за рахунок розширення існуючих об’єктів, підвищення їх статусу охорони і створення нових об’єктів.

В останні роки велика увага приділяється виявленню і збереженню рідкісних видів рослин, зокрема і в нашій області. Щоб зберегти дикорослі види Європи у 1991 – 1992 рр. Вийшов у світ Європейський Червоний список рослин, що знаходяться під загрозою зникнення. У флорі Кіровоградщини виявлено три види занесених до Європейського списку, 29 видів, що занесені до Червоної книги України.

Види з Європейського червоного списку: гвоздика прибузька, астрагал шерстистоквітковий, козельці українські. Всі ці види представлені на природно - заповідних територіях де й охороняються.

Мережа природно-заповідного фонду області на 1 січня 2010 року включає в себе 188 заповідних територій та об’єктів на загальній площі 35835,55 тис. га. Із них 26 природно-заповідні території загальнодержавного значення. Процент заповідності в області на даний час становить 1,5 %.

Продовжуються роботи направлені на виконання Програми перспективного розвитку заповідної справи в Україні, затвердженої постановою Верховної ради України, Закону України “Про Загальнодержавну програму формування національної екомережі України на 2000-2015 роки” та у відповідності до конвенції “Про біологічне різноманіття”, та “Програми формування національної екологічної мережі на території Кіровоградської області на 2003-2015 роки.”

Оптимізація мережі природно-заповідного фонду області значно стримується окремими факторами. Це перш за все високий ступінь розораності області, при цьому статус заповідних територій та об’єктів надається невеликим за площею, збереженим у природному стані, ділянкам у ярах, балках, долинах річок, на крутосхилах.

Заповідні території виділені у природоохоронних цілях з метою збереження природного різноманіття існуючих ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, а також для підтримки загального екологічного балансу та збереження фонового моніторингу довкілля, які нині перебувають під загрозою знищення через надмірну експлуатацію ландшафтів.

Аналізуючи кількість природно-заповідних територій Кіровоградської області по районам, слід зазначити, що найбільша кількість природно-заповідних територій розташована в Долинському районі (20), Онуфріївському (18) та Новомиргородському (16) районах. Найменша кількість об’єктів природно-заповідного фонду становить в Ульяновському, Вільшанському, Олександрійському районах.

Структура та динаміка природоохоронних об’єктів за роками

(загальнодержавного та місцевого значення)

Таблиця 5.23.

Категорія об'єкту ПЗФ	Кількість				Площа, тис. га				Площа територій суворої заповідності
	1990	1995	2000	2009	1990	1995	2000	2009	1990	1995	2000	2009
Біосферні заповідники	-	-	-	-	-	-	-		-	-	-	-
Природні заповідники	-	-	-	-	-	-	-		-	-	-	-
Національні природні парки	-	-	-	-	-	-	-		-	-	-	-
Заказники	4	39	63	83	3700,5	666,58	7581,8	15336,7	-	-	-	-
Заповідні урочища	10	30	39	49	309,97	1392,01	1652,01	2371,27	-	-	-	-
Пам'ятки природи	16	33	35	47	73,72	216,16	240,6	320,01	-	-	-	-
Ботанічні сади	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-
Дендропарки	1	1	1	1	109,0	109,0	109,0	109,0	-	-	-	-
Парки - пам'ятки садово-паркового мистецтва	6	7	7	7	157,63	165,23	165,23	165,23	-	-	-	-