2 Основні вимоги до пристосувань

1. Забезпечення необхідної точності обробки на протязі всього терміну використання пристрою.

2. Максимально можливе, для даного типу виробництва, використання механізації і автоматизації роботи пристосування.

3. Забезпечення безпечних умов праці.

4. Можливість використання деяких вузлів і деталей пристосувань після його розбирання в інших пристроях.

5. Максимальне використання стандартних, уніфікованих деталей та вузлів.

6. Порівняно невеликі витрати та трудомісткість на розробку та виготовлення.

Пристосування повинні бути зручні для роботи, швидкодіючими, жорсткими для забезпечення заданої точності, раціональними з точки зору техніки безпеки, зручними для встановлення на верстаті, доступними для ремонту і заміни зношених деталей.

3 При виборі пристосувань керуються такими вимогами: В одиночному і дрібносерійному виробництвах широко

застосовуються універсальні пристосування (патрони, лещата, ділильні універсальні головки, поворотні столи тощо). У великосерійному і масовому виробництвах застосовують головним чином спеціальні пристосування, які скорочують допоміжний і основний час більше, ніж універсальні, при більш високій точності. Вибір пристосувань повинен бути оснований на аналізі витрат на реалізацію технологічного процесу у встановлений проміжок часу при заданій кількості виробів.

Аналіз затрат повинен передбачати порівняння варіантів пристосувань, що відповідають однаковим вимогам і забезпечують вирішення однакових завдань у конкретних виробничих умовах. При виборі оптимального варіанту пристосувань повинні враховуватись технічні вимоги на виготовлення деталі – кількість деталей та строки їх виготовлення, вимоги техніки безпеки та промислової санітарії, затрати на виготовлення.

При виборі пристосувань здійснюють комплекс робіт:

1. Проведення аналізу конструктивних характеристик оброблюваної або оброблюваних (при груповій обробці) деталей, габаритних розмірів, матеріалу, точності, конструктивні характеристики оброблюваних поверхонь. Також аналізуються організаційні і технологічні умови виготовлення деталі (схема базування, вид технологічної операції, форма виготовлення).

2. Групування технологічних операцій.

3. Встановлення приналежності конструкцій пристосування до тієї чи іншої системи.

4. Визначення вихідних вимог до конструкції пристосувань.

5. Вибір конструкцій пристосувань відповідно прийнятій схемі базування деталей.

6. Видача технічного завдання на розробку і виготовлення пристосування.

7. Використання нормативно-технічної документації – стандарти на пристосування та їх деталі, стандарти на терміни і визначення технологічного оснащення; технічної – альбоми типових конструкцій пристосувань, каталоги і паспорти на технологічне обладнання.

При техніко-економічному обґрунтуванні вибору пристосувань розраховується коефіцієнт завантаження пристосувань і затрати на оснащення операцій. Коефіцієнт завантаження пристосування визначається за формулою

К з.п = Tк N / Fд

де:

Тк – штучно-калькуляційний час виконання технологічної операції, хв.;

N – місячна програма, що планується, шт.;

Fд – дійсний місячний фонд часу, год.

Засвоєння і опитування прослуханої лекції (10хв.)

Контрольні запитання:

1. Що таке верстатні пристосування?

2. По яким групам розподіляються?

3. Універсальні пристосування.

4. Переналагоджувані.

5. Спеціальні.

6. Верстатні.

7. Збірні.

8. Контрольні.

9. Вимоги до пристосувань.

10. Вибір пристосувань.

/ЧЕРГОВИЙ/

Заняття №4-6 (6 годин)