140. Визначте переваги та недоліки різних варіантів проведення змін в організації. Які з них доцільно використовувати для здійснення стратегічного організаційного розвитку першого та другого типів?

Позитивні (фактори сприяння):

• усвідомлення необхідності проведення змін;

• організаційна криза;

• старіння продукції, технології;

• зміни законодавчих і економічних важелів;

• зміни цінностей та норм у працівників;

• зниження продуктивності праці, якості продукції;

• зміни стилю управління;

• поширення та опанування концепцій поведінкових шкіл.

Негативні (фактори протидії):

• бюрократична жорсткість структури;

• суперечності в цілях;

• організаційна інерція;

• застарілі концепції управління або невизначеність управлінського стилю керівництва;

• невдачі у впровадженні системних перетворень в організаціях;

• опір і побоювання змін.

141. Назвіть причини та форми “опору змінам” в організації. Які Ви знаєте методи управління змінами і в чому полягає сутність “управління опором”? Які заходи можна запропонувати щодо уникнення опору в організації?

Опір змінам — це багатогранне явище, яке проявляється у формі непередбачуваних відстрочок, протидій, додаткових витрат і нестабільності процесу стратегічних змін.

Причини опору стратегічним змінам, які є основою непорозуміння, боротьби тощо, тобто активних або пасивних дій, полягають у відсутності або поганому соціально-психологічному забезпеченні СУ.

«Управління опором» застосовується тоді, коли часу для зді­йснення змін більше, ніж у разі використання примушування, і менше, ніж для адаптації. У цьому методі залежно від часового періоду можуть переважати елементи примушування чи адаптації.

142. Яким основним вимогам має відповідати менеджер, щоб ефективно працювати в організації, де застосовується стратегічне управління?

У стратегічному управлінні зростають вимоги до менеджерів будь-якого рангу. Ідеться про формування керівника-стратега, котрий має стратегічне мислення. Велике значення мають якості керівника-стратега, здатного зрозуміти проблеми та можливості розвитку, щоб надалі перетворити заходи з розв’язання проблеми та реалізації можливостей на плани, які можна адресувати іншим фахівцям фірми для виконання. Такий процес (у спрощеному вигляді) і означає стратегічне управління.

Особисті якості керівника-стратега:

• схильність до ризику, швидка реакція;

• перспективність, свобода мислення, схильність до творчості;

• твердість характеру та вміння доводити діло до кінця, тобто цілеспрямованість;

• уміння знаходити підтримку в людей, формувати власний авторитет;

• схильність до навчання;

• лідерські якості, «чарівність» і харизма;

• чесність і чистота намірів;

• комунікаційні якості тощо.

• наявність «мрії», що слугує для них та їхніх підлеглих містком з теперішнього у майбутнє;

• комунікабельність, вміння висловити свою мрію так, щоб підлеглі стали натхненні нею, брали участь в «управлінні здійсненням мрії»;

• вміння створити атмосферу довіри, котра «як клеєм пов’яже тих, хто вказуватиме шлях на тих, хто йтиме за ними»;

• самоконтроль, вміння управляти собою і ніколи не погоджуватися з тими, хто говоритиме, що все втрачено.