107. Як забезпечується процес виконання планів? Наведіть приклади ефективної та неефективної організації виконання планів. Чим пояснюються отримані результати?

Стратегія та її виконання — дві сторони одного цілого. Добре складений стратегічний план, який не досить досконало виконаний, зменшує результативність підприємства. Але й бездоганно виконаний поганий стратегічний план, що базується на необґрунтованих, невизначених стратегіях, не може забезпечити високих результатів, успіху. Виконання (реалізація) стратегії — обіймає всі сфери управлінської діяльності та рівні системи управління, які пов’язані з упровад­женням розроблених стратегій, наглядом за їх здійсненням та досягненням визначених результатів. Механізм, що дає змогу досягти такого результату, має підсилюватися тактичними та оперативними заходами, що оформ­люються відповідними організаційними планами, сітьовими графіками, технологічними картами тощо, за участю самих виконавців.

108. Прокоментуйте наведені причини зриву виконання планів. Які додаткові причини Ви можете назвати?

Причинами зриву виконання планів можуть бути:Безкінечні модифікації (коригування без необхідних обґрунтувань). Альтернативні плани в організації, як правило, відсутні.Зрив строків та послідовності виконання завдань.Нереальність плану (за критеріями — час, гроші, відсутність виконавців, змістовні прорахунки тощо).План став непотрібним (із самого початку або внаслідок зміни умов).«Нагромадження додаткових завдань»(обсяги їх перевищують можливості організації).«Відхід від цілей» (тактика «поглинула» стратегії).Втручання «з зовні» (відміна плану).Опір змінам тощо.

109. Чи треба вносити корективи у стратегії та плани? Чим це пояснюються? Як організувати цей процес, щоб не зашкодити розвитку підприємства?

Внесення коректив — складний процес, який повинен бути ретельно описаний та пророблений, згідно з діючою системою розподілу прав, обов’язків та відповідальності у апараті управління підприємства. Взагалі, організаційна підтримка здійснення стратегій — це одна з головних умов досягнення результатів

Підприємство — це відкрита система, яка діє в динамічному оточенні, можна стверджувати, що дуже часто виникають обставини, котрі роблять коригування стратегічних планів не тільки можливими, але й бажаними. Це відбувається в умовах, коли які-небудь стратегічні заходи неспрацьовують, іноді — коли в наявності помилки щодо прогнозування розвитку ситуації тощо. Навіть обґрунтована, добре впроваджувана стратегія іноді потребує часткового покращення, внаслідок або розвитку науки та технічних розробок, або — появи нових можливостей чи загроз, або змін у значимості цілей, на які орієнтувалася стратегія тощо. Причинами перегляду стратегій можуть бути зміни, які відбулися на підприємстві, внаслідок дій персоналу або яких-небудь форс-мажорних обставин.

110. Яке місце належить організаційним відносинам у діяльності підприємств та установ? Як вони формуються?

Організаційна структура — це система зв’язків і відносин, що виникають (зникають) у процесі діяльності підприємства, між існуючими та створюваними (або такими, що зникають) ланками, підрозділами, рівнями системи управління згідно з обраною стратегією розвитку загального управління (як комплексною стратегією). Розрізняють ОСУ, зорієнтовані на поточну діяльність (тобто на прийняття стандартних рішень), та стратегічні ОСУ. Перші, як правило, більш стабільні, створені за функціональ­ним принципом, ієрархічні, із доволі глибоким поділом праці (горизонтальним, вертикальним, функціональним, технологічним і кваліфікаційним), із закріпленням обов’язків і повноважень в організації, із розробленими стандартами діяльності та організаційними документами. Контроль за діяльністю — переважно адміністративний, централізований і спеціалізований за сферами та ланками. Стратегічні ОСУ,які зорієнтовано на реакцію на зміни в зовнішньому середовищі, характеризуються більшою децентралізацією (різного типу), гнучкістю, універсальністю в діяльності окремих ланок, спрямованих на виявлення проблем і прийняття нових (як правило, стратегічних) управлінських рішень. Лінійно-функціональні підрозділи можуть доповнюватись автономними ланками, ство­реними «під мету». Структури стратегічного типу мають стратегічні господарські центри (СГЦ) — це організаційно оформлена найменша виробничо-управлін­ська одиниця (відділення, завод, продуктова лінія, «центр прибутків», «центр інвестицій», «центри реалізації», «продуктово-споживчі центри», «внутрішні венчури» тощо) , для якої можна налагодити облік доходів, витрат, інвестицій та розробити самостійну про­дуктово-товарну стратегію (або «портфель») та «стратегічний набір» певного типу.Визначте сутність взаємодії «стратегія - структура».