55. Тварини України, що зникли

За княжої доби в лісах і степах було дуже багато різних тварин. З оповідань князя Мономаха знаємо, що він полював на турів. За розмірами дикий бик тур перевершував домашнього. У довжину він сягав трьох метрів, у висоту — майже два, важив від 800 кг до

тонни. Шерсть тур мав чорно‑брунатну. Уздовж лінії хребта проходило світле пасмо, а на голові була рудувата кучерява гривка.

Мав тур великі, розлогі, вигнуті роги, які сягали майже 80 см завдовжки.

Водилися тури переважно в мішаних лісах, особливо у вологих і заболочених місцинах. Археологи знайшли рештки турів на київській Оболоні. Спочатку тури жили й у лісостепах та степах. Літописи зазначають, що стадом турів верховодила стара туриця. Бички доростки збивалися в окремі стада. А старі бики були самітниками.

Тривалість життя тура становила у середньому п’ятнадцять років, звісно, якщо його ніхто не вполював.

Сім‑вісім тисяч років тому люди взялися за одомашнення турів. Уся велика рогата худоба походить від них. В околицях Умані, ще в XIX столітті говорили, коли гнали волів до води, що йдуть «напувати турів».

Тур був особливо бажаною здобиччю для людини, хоч уполювати його було справою нелегкою. І настільки, що це прирівнювалося до військових подвигів. А м’ясом одного тура можна було нагодувати цілу князівську дружину.

Полювання скорочували поголів’я турів. Та справжньою загрозою для цих тварин стало винищення лісів задля збільшення оброблюваної землі. Турам просто забракло місця для життя. З плином часу про тура стали забувати навіть у тих краях, де він водився найдовше.

На заході Європи тура плутали із зубром, а на сході згадки про нього залишилися лише в назвах сіл, рік та урочищ. Села Тур, Турички, містечко Турійськ, річка Турія — це все, що залишилося на нашій землі від грізного дикого бика, який кілька сотень років господарював у лісах та степах.

Але на цьому історія тура не закінчилась. Вона набула несподіваного продовження у 20–30‑х роках минулого століття. У Німеччині брати Геки, палкі прихильники нацизму, узялися за відтворення турів. У зоопарках Мюнхена та Берліна вони почали схрещувати ті породи великої рогатої худоби, які начебто зберегли найбільше рис дикого бика. Однак ані розміру тура, ані величини його рогів, які так яскраво змальовано в давніх описах, досягнути

не вдалося.

У науковому світі до цих експериментів поставилися доволі скептично. Виведену двома братами породу називають «новий тур», а частіше просто «корова Гека». Сьогодні побачити її можна в деяких європейських заповідниках. А у Франції навіть існує «Ферма турів», де розводять цих тварин і показують наївним відвідувачам. Наівним, бо справжні тури вже давно вимерли.

56. «Вода… ти саме життя»

Нині всі знають, що без води життя неможливе. Це — найцінніший «мінерал життя», на долю якого припадає до 90 відсотків будови організму. Вода забезпечує фізіологічні, біохімічні та хімічні процеси в усіх живих організмах на Землі.

Без води не можуть функціонувати ні промисловість, ні сільське господарство. Але вода має відповідати належній якості. Вона має кліматичне, геологічне, енергетичне, санітарно‑гігієнічне, лікувальне значення.

Кожне джерело є невтомним трудівником Землі, озеленяючи та вічно омолоджуючи луки, поля й ліси. Не випадково говорять, що краплинка води дорожча за діамант.

На жаль вичерпуються не тільки корисні копалини, але й ресурси питної води. Здається, що запаси прісної води постійно поновлюються, але це зовсім не так. Дефіцит прісної води — одна з глобальних проблем сьогодення. Сучасна цивілізація використовує її дуже неощадливо. До того ж на початку ХХ століття на Землі жило близько півтора мільярда людей, а нині їх більше шести мільярдів. Навіть важко собі уявити кількість щоденно спожитої води. Господарювання людства щодо користування водними ресурсами також не є раціональним.

Ресурси прісної води розподілені на земній поверхні та в надрах Землі дуже нерівномірно. В одній частині земної кулі люди страждають від повені, а в іншій — від посухи. Вирішення проблеми дефіциту прісної води потребує численних наукових розробок у багатьох галузях науки. За прогнозами, до 2025 року майже половина населення Землі страждатиме від нестачі прісної води, що призведе до масової міграції. Через це держави,

які матимуть запас прісної води, змушені будуть вирішувати складну проблему, пов’язану із великим потоком біженців від водяного дефіциту. Торгувати водою на світовому ринку, як сьогодні торгують нафтою, нереально через великі обсяги споживання прісної води.

Учені прогнозують, що незабаром прискорено розвиватимуться водозберігальні та водоохоронні технології.

Треба зрозуміти, що вода — то великий дар, і наше ставлення до неї має стати належним.