23. Несподівана зустріч

Передчуття майбутньої весни народжується ще взимку, поволі утверджується й живе. Сонце, яке з середині лютого з кожним днем світить дедалі більше, уже готується до повернення птахів.

Воно пробуджує пташину свідомість солодким передчуттям перельоту на рідну землю. Лише на цій землі вони співають весільних пісень, лише на ній виводять пташенят... Це для них єдина дорога.Передчуття весни будило загадкову красу і таємничу природи, що посміхалася.

Посміхом природи була і ця зустріч на вулиці.Мені назустріч на довгих ніжках‑галузинках крокував великий птахому я впізнав лелеку, котрого ще називають гайстром або бузьком. Чому ж цей гайстер зробився пішоходом, переставши міряти крильми небесні простори? Чому він іде сніговою стежкою так само, як ступав би весняною луговою травичкою?

Зі щілини в паркані вистрибнуло тигристе кошенятко, примружилося і згорнулося пухнастим клубком. Проходячи повз нього, лелека легенько дзьобнув його по тім’ю. Кошеня злякано забралося назад крізь щілину в паркані, а лелека незворушно крокував

уперед.

Спинився лелека біля колодязя зі сріблястою кригою води. Повів довгою шиєю в один бік, у другий, клацнув дзьобом. Потім подивився на щиглика, що метушився на кленовому на гіллі. Подивився так, наче хотів його дістати. Проте яскравий щиглик не

звернув на лелеку жодної уваги. Великий лелека ж, наче образившись, знову клацнув дзьобом і позбавив уваги маленького щиглика. Птах спрямував погляд у вечірнє небо. Йому ніби почувся в вишині лелечий поклик. Та лелекам ще рано вертати додому, ще нема кому озиватися в небі. Брати повернуться додому аж наприкінці березня, а якщо весна запізниться, то й пізніше. Може, з ними повернеться з вирію й лелечиха, на яку з нетерпінням очікує?

Із сумом надивившись на небо, іде лелека від колодязя назад у вуличку, з якої вийшов. Тепер я бачу, що праве крило в нього відвисло до самої землі й креслить чорним пером по снігу. Від цього лелека час від часу шипить, наче гнівається, підтягує одвисле крило, та воно знову безсило спадає.

Тож він через це переламане крило не зміг одлетіти у вирій і зостався на зимівлю в селі. І призвичаївся лелека до безкрилого побуту, і призвичаїлось усе до земного лелеки. Та чекає ж він на весну , відчуває її заздалегідь, дослухається до пісні побратимів

у небі, хоч і не скоро вона почується.

Лелека неквапливо, але впевнено йде вулицею і згодом зникає у відчиненій хвіртці якоїсь садиби, а я гостро відчуваю, що пташині емоції так схожі на наші, людські.

24. Космічні дослілження

Сьогодні вчені вбачають у космічних просторах цілі наукові осередки з численними лабораторіями, найскладнішими приладами й апаратурою та незліченною кількістю дослідників. Так виглядатимуть величезні орбітальні станції, де вивчатимуться проблеми фізики й астрономії, біології та медицини тощо. Замінюватимуть

один одного екіпажі, а фахівців для них добиратимуть залежно від практичних завдань.

Та чи можна планувати роботу людини в космосі і прогнозувати її працездатність в умовах невагомості? Адже невагомість робить надто дискомфортними умови діяльності людини: вона порушує потік інформації, що надходить до мозку від різних частин

тіла, м’язів і органів, істотно впливає на координацію рухів. Навіть під час роботи в космічному кораблі, де в космонавта є можливість зручно сидіти, закріпивши своє тіло, спостерігається вагоме зниження рівня працездатності зореплавця. З метою пояснення

й оцінки явища невагомості, попередження негативного її впливу було розроблено спеціальні бортові прилади, в основу яких покладено принцип моделювання найхарактернішого виду діяльності космонавта — керування космічним кораблем і його складними системами.

Кожний політ додає дослідникам питань — своєрідних космічних загадок. І дуже багато таких головоломок таїть у собі невагомість. Уявіть ситуацію: треба натиснути кнопку. На Землі це робиш не замислюючись, а ось у невагомості обов’язково, перш ніж

натиснути, доводиться обміркувати цю дію. Відбувається своєрідна затримка, яка дуже хвилює вчених. Для дослідження цього явища в космос піднімали спеціальний апарат — рефлексограф, який давав можливість фіксувати час рухових реакцій людини.

Під час польоту також досліджуються зір космонавтів, чутливість шкіри, особливості роботи з певними приладами та багато іншого. Численні результати дослідів дозволили дійти висновку, що зміни фази. У першій фазі упродовж однієї‑двох діб порушується здатність тримати тіло в рівновазі, помітно збільшується кількість помилок

при виконанні складних тестових завдань. У другій фазі кількість порушень зменшується, а якість роботи космонавта покращується. Звісно, після цього слід чекати поступового підвищення стомлюваності космонавта, що призведе до зниження його працездатності.

Звичайно, динаміка цього процесу знаходиться в безпосередній залежності від індивідуальних особливостей організму, режиму праці й відпочинку в польоті, ступеня підготовки космонавта до польоту тощо. Рівень втомлюваності космонавта залежить і від газового складу, температури й вологості кабіни космічного корабля, від харчування та гігієнічних умов космонавтів.

Нині польоти орбітальних станцій становлять беззаперечний науковий і практичний інтерес для космічної медицини, адже саме вони дають спеціалістам відповіді на численні запитання, зокрема на необхідні заходи щодо забезпечення високої працездатності космонавтів.

Оскільки давно відкрито дорогу в космос, вважають, що в недалекому майбутньому стануть можливими туристичні польоти на навколоземну орбіту. А для таких польотів зазначені дослідження мають неабияке значення, як і для подальшого наукового освоєння космосу. А там і до вивчення сусідніх планетних систем недалеко.

І підготовку до них уже розпочато!