- •1. Український центр Європи
- •2. Багатство української мови
- •3. Цілюща сила пісні і любові
- •4. Перлина Поділля
- •5. Захоплення
- •6. Символ щедрого таланту.
- •7. Найбільша святість
- •8. Хай живе і благоденствує Україна!
- •9. Першоджерела історичної пам’яті.
- •10. Реймське Євангеліє
- •11. Стодзвонні джерела
- •12. Поетична біографія українського народу.
- •13. Коштовні пам’ятки Київської Русі
- •14. Мистецтво спілкування
- •15. Унікальність коктебеля.
- •16. Шлях до гармонійної особистості.
- •17. Відкриття обручки.
- •18.Сскам’янілі дерева
- •19. Учитель
- •20. Книжка й комп’ютерні технології
- •21. Інформаційні ресурси інтернету.
- •22. Наслідки технічного прогресу.
- •23. Несподівана зустріч
- •24. Космічні дослілження
- •25. Виснажливий шлях пошуків
- •26. Гармонія з природою
- •27. Камінь — одне з найдивовижніших чудес природи
- •28. Багатогранний талант
- •29. Унікальний Українець
- •30. Спорудження пам’ятника Богдану Хмельницькому
- •31. Заповітний національний скарб
- •32. Хрестоматія народного життя
- •33. Ранній автопортрет Шевченка
- •34. Справжній учений
- •35. Таємниці творчості
- •36. Михайло Драгоманов
- •37. Проза Михайла Коцюбинського
- •38. Поетична майстерність Максима Рильського
- •39. Дніпро сьогодні
- •40. Творча дружба Рєпіна і Яворницького
- •41. Самотня художниця
- •42. Легенда українського кіно
- •43. Місячне сяйво його полотен
- •Поети для епох
- •46. Диво Запоріжжя
- •47. «Вагнерівська Примадонна» хх століття
- •48. Всесвітнє визнання української пісні
- •49. Розписування хат — давній український звичай
- •50. Українське бойове мистецтво
- •51. Кава Юрія Кульчицького
- •52. Майстри гончарського мистецтва
- •53. Дорога додому
- •54. Долина нарцисів
- •55. Тварини України, що зникли
- •56. «Вода… ти саме життя»
- •57. Пригода на острові
- •58. Пізнати себе через природу
- •59. Мелодія кам’яної скелі
- •61. Учитель — людина з великої літери
49. Розписування хат — давній український звичай
Розписування стін хат, а іноді й господарських будівель, було дуже популярне на українських землях в давнину. Місцями збереглося й донині.
Стіни й піч в українській хаті майже завжди білилися, тому в хаті було багато вільних площ для прикрашування вішаними образами або ж мальованими різнобарвними орнаментами. Жінки розмальовували стіни орнаментами різних кольорів. Найчастіше це були фантастичні дерева з різними птахами. Зовні розмальовували обрамування вікон і віконниці, щоб узгодити житло із кольором дерев і квітів довкола хати. Традиція розписування стін формувалася протягом тисячоліть і була тісно пов’язана з магічними віруваннями й діями. Символіка цих орнаментів сьогодні вже майже забута. Мотиви «дерева життя» — витвір фантазії з певними абстрактними оздобами, вигаданими птахами тощо.
Таким чином, це «дерево життя» є надприродним, святим, таким, що має магічну силу приносити щастя, відвертати нечисть, всяку злу силу. Це своєрідний образ вигаданого дерева, що росте десь у раю. Його ніхто не бачив, але це дерево повинно бути надзвичайно гарним і чудодійним. Тому кожне зображення його має бути найбільш фантастичним і тому найбільш магічно дієвим.
Таку ж охоронну силу мали й інші мальовані символи: хрести, зірки, очі тощо.
Пізніше почали з’являтися в розписах більш натуралістичні мотиви: листки дуба, клена, хмелю, барвінку, винограду, вінки й букети, сови й павичі. Орнаменти стінопису в деяких місцевостях нагадують орнаменти вишивок, килимів, пічних кахлів, але пишніші.
Розписують стіни пірцем, пензлями, рогозою, віхтями, а квіти й листки зазвичай малюють пальцем.
Київщина, Уманщина, Херсонщина й Одещина були визнаними центрами народного розпису. А з початку XIX століття на основі настінного розпису почав розвиватися декоративний розпис різних предметів повсякденного вжитку: ваз, тарілок, глечиків, навіть
елементів збруї та озброєння. Нині цей декоративний розпис отримав збірну назву «петриківського».
Петриківський розпис зберігає всі традиційні мотиви настінних розписів, але вирізняється більшим діапазоном зображень садових і польових квітів, залученням до узорів мотиву ягід калини, полуниці, винограду й листу папороті, а також бутонів. Крім того,
петриківські орнаменти й мотиви розпису більш натуралістичні. Окрім традиційних фарб рослинного походження, малювання якими потребувало періодичного підновлення, у петриківському розписі часто використовують олійні фарби.
З метою доповнення внутрішніх оздоб житла, зокрема розмальованих стін і печей, для прикрашання часто використовують також витинанки. Цей вид декоративного мистецтва чи не наймолодший. Іноді витинанки збагачуються додатковими кольорами.
У деяких селах витинають з паперу цілі рушники, доповнюють їх аплікаціями або й розмальовують. При витинанні окремих фігур папір зазвичай не перегинають, а орнаментальні узори й прикраси витинають, складаючи папір удвоє або вчетверо. Від кількості складань залежить розмаїття форми й композиція узорів.