Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
аДМІН ШПОРА.docx
Скачиваний:
1
Добавлен:
14.09.2019
Размер:
119.72 Кб
Скачать
  1. Поняття адміністративно-правових норм.

Адмін правова норма – встановлене, санкціоноване або ратифіковане Д, формально визначене,юр обов’язкове,охоронюване засобами держ примусу правило поведінки учасників сусп. Відносин у сфері реалізації виконавчої влади та управлінської діяльності держ органів та орг. Місц самоврядування.Особливості адмін. Правових норм: = предметом їх регулювання є сусп. Відносини в сфері здійснення виконавчо-розпорядчої діяльності.= часто встановлюються у процесі реалізації повноважень викон влади і безпосередньо її суб. = мають імперативний характер оскільки одна іх сторін є носієм владних повноважень.

  1. Структура адміністративно-правових норм.

Адмін правова норма – встановлене, санкціоноване або ратифіковане Д, формально визначене,юр обов’язкове,охоронюване засобами держ примусу правило поведінки учасників сусп.Гіпотеза – частина яка містить вказівку на фактичні умови,за яких необхідно керуватися даною нормою,виконувати і застосовувати її. Гіпотеза може бути абсолютно визначеною – виключний перелік обставин за яких норма застосовується; відносно визначена – лише загальна характеристика фактів. Диспозиція – головна част адмін. правової норми, яка визначає саме правило поведінки, закріплене даною правовою нормою. Санкція – передбачає заходи держ впливу, які застосовуються до осіб, що порушують встановлені правила.

  1. Склад суду та відводи

  1. Види адміністративно-правових норм.

За змістом =загальні – встановлюють правила поведінки, які поширюються на всі види сусп. Відносин, що регулюються нормами певного інституту адмін. права. = спеціальні – є виключенням із заг правил, сформульованих у нормах певного інституту адмін. права. За цільовим призначенням =регулятивні, фіксують права й обов'язки суб'єктів АП, =охоронні, регламентують примусові заходіи що застосовують до порушників правил. За методом впливу на суб'єктів АП: зобов'язуючі (встановлюють обов'язок здійсни­ти позитивні дії); забороняючі (фіксують обов'язок утримати­ся від певних дій); уповноважуючі (надають право на здій­снення дій); рекомендаційні (поради щодо раціональних дій) стимулюючі (інфор­мація про заохочення корисної діяльності). За галузевою належністю =матеріальні (визначають права й обов'язки суб'єктів адмін.-правових відносин) = процесуальні (фіксують порядок, процедури реалізації прав та здійснення обов'язків). За межами дії загальнообов'язкові, які діють на всій території У. чи на певних її територіях, = загальні, відомчі, міжвідомчі, локальні у системі органів дер­ж. управління. За порядком дії у часі строкові, безстрокові За колом фізичних осіб = встановлюють правила для всіх громадян =адресуються окремим групам осіб. За юридичною силою = залежно від акта в якому вони зафіксовані (закону, указу, постанови…)За способом регулювання поведінки суб = норми-завдання –містять нормативну орієнтацію розвитку об адмін права, а також виступають орієнтиром діяльності суб адмін. права. Норми-дефініції – дають нормативні визначення, обов’язкові до застосування в законі або ін. нпа. Норми-установчі – характеризуються перетворювальним потенціалом та виражаються у формуванні управлінських структур, фін-госп комплексів.

  1. Імперативність адміністративно-правових норм.

Адмін правова норма – встановлене, санкціоноване або ратифіковане Д, формально визначене,юр обов’язкове,охоронюване засобами держ примусу правило поведінки учасників сусп. Імперативність виражається у: а) прямому приписі, що зобов’язує суб’єкта діяти тільки певним чином, та неможливості зміни умов норми за його волевиявленням. б)можливості суб обирати варіант поведінки лише із передбачених у нормі таких варіантів. в) можливості застосування примусової сили Д у разі недотримання правил, встановлених нормою.

  1. Диспозитивність адміністративно-правових норм.

Обєкт управління має певну свободу вибору варіанта поведінки виходячи зі своїх інтересів. Це по-перше стосується тих сфер сусп. життя як екон і культурна.

  1. Розкрити метод приписів.

Метод приписів означає покладення обов’язку здійснити відповідні дії в умовах,що передбачені адмін.-правовою нормою. Використовуються в наступних формах: встановлення відповідних дій, порядок їх здійснення,забезпечення виконання обов’язків тощо. За допомогою приписів встановлюються завдання і ф-ї органів викон влади, ін. суб адмін. права.

  1. Розкрити метод дозволів.

В цьому методі 2 принципи: для регулювання компетенції орг. Викон влади, посадових осіб- принцип загальних заборон(дозволено лише те, що прямо передбачено законом). Для регулювання статусу громадян – принцип загальних дозволів(дозволено все, що прямо не заборонено законом). Використовуючи правові дозволи гром та ін. приватні особи мають право найповніше використовувати свої права та захищати їх

  1. Розкрити метод заборон.

Встановлення заборони- покладання на суб правових відносин прямих обов’язків утримуватися від вчинення в умовах передбачених нормою тих чи інших дій або утримуватись від них на власний розсуд.

  1. Дія адміністративно-правових норм.

За дією у просторі:=норми які діють за межами держ кордону (норми регулюють поведінку екіпажу, пасажирів у відкритому морі,на літаку, в іноземних портах; норми що регулюють діяльність українських утано – консульств,представництв)=норми які діють на території кількох Д(норми у двосторонніх або багатосторонніх між нар договорах)= норми які діють на всій тер України= локальні норми (діють у межах окремих адмін-терит одиниць, приймаються м.д.а. таорг місц самоврядування)

За дією в часі: = безстрокові(післянабрання чинності діють до їх оф зміни чи скасування)= тимчасові(приймаються на певний визначений проміжок часу і діють поки термін не сплине)= надзвичайні(приймаються у зв’язку з певною подією- епідемії, епізоотій тощо, втрачають чинність з моменту припинення існування події) За колом осіб:= загальні(встановлюють загальні вимоги для визначення особи, не звертаючи увагу на громадянство, посаду тощо)= спеціальні(визначають особливості правового статусу окремих груп)