- •1.Охорона праці – предмет, завдання, складові частини, основні терміни. Визначення і завдання предмета “Основи охорони праці”
- •2.Основні законодавчі акти про охорону праці.
- •3.Нормативно-правові акти з охорони праці.
- •9.Відшкодування шкоди у разі ушкодження здоров’я працівників або в разі їх смерті.
- •4.Загальні гарантії прав працівників з охорони праці.
- •7.Охорона праці неповнолітніх.
- •10. Відповідальність за порушення вимог охорони праці.
- •11. Фінансування охорони праці.
- •12.Державне управління охороною праці. Повноваження Держнаглядохоронпраці.
- •13.Державний нагляд за охороною праці.
- •14.Види контролю за станом охорони праці.
- •15.Служба охорони праці підприємства, організації.
- •16.Основні повноваження служби охорони праці на підприємстві.
- •17.Комісія з питань охорони праці на підприємстві.
- •18.Навчання з питань охорони праці.
- •22.Вплив шкідливих речовин на організм людини.11
- •23. Прилади для вимірювання метеорологічних умов.
- •20.Методи аналізу виробничого травматизму.
- •21. Законодавство України в галузі гігієни праці. Заходи забезпечення санітарного благополуччя.
- •23.Нормування шкідливих речовин.12
- •24.Захист від дії шкідливих речовин.13
- •25.Мікроклімат виробничих приміщень. Нормування метеорологічних умов.14
- •26.Нормування метрологічних умов
- •29.Призначення та класифікація систем вентиляції.15
- •27. Загальні заходи нормалізації мікроклімату
- •31.Механічні вентиляції:
- •32. Основні світлотехнічні поняття та одиниці
- •33. 34.Виробниче освітлення. Нормування та забезпечення.16
- •35.Природнє освітлення. Нормування.17
- •36.Штучне освітлення нормування та забезпечення.18
- •37. Шум, вплив на організм людини, кількісні показники шуму.
- •41.42 .Класифікація іонізуючих випромінювань. Нормування метеорологічних умов.20
- •43 .Дія електричного струму на організм людини.
- •44.Фактори які визначають ступінь ураження електричним струмом.
- •45.Класифікація приміщень за електричною небезпекою.22
- •46.Двохфазне та однофазне включення в електричну мережу.23
- •48.Технічні засоби безпеки електроустановок за нормальних режимів роботи.
- •49.Технічні засоби безпеки електроустановок у аварійних режимах роботи.
- •47. Причини електротравм
- •50.Захисне заземлення.
- •51.Небезпечні фактори пожежі. Причини пожеж.27
- •51.Небезпечні фактори пожежі:
- •52.Теоритичні основи процесу горіння.28
- •53.Показники пожежовибухонебезпечності речовин.29
- •54. Система попередження пожеж
- •55Класифікація приміщення за вибухонебезпекою.30
- •56. Система протипожежного захисту.
- •58. Способи та засоби гасіння пожеж
- •59. Первинні засоби гасіння пожежи
- •60. Види пожежної охорони
- •61. Державний пожежний нагляд. Повноваження державного пожежного інспектора.
20.Методи аналізу виробничого травматизму.
В.О. Ачин запропонував поділити методи аналізу травматизму на дві групи: імовірнісно-статистичні та детерміністичні.
Імовірнісно-статистичні методи дозволяють виявити залежність між чинниками системи праці та травматизмом на основі вивчення нещасних випадків, що вже сталися. Статистичний метод базується на вивченні травматизму за документами і звітами, актами форми Н-1, журналами реєстрації тощо. Цей метод дозволяє визначити динаміку травматизму та його важкість на окремих дільницях виробництва, в цехах, на підприємстві загалом, здійснити порівняльний аналіз з іншими підприємствами галузі, виявити закономірності його зростання чи зниження. Для оцінки рівня травматизму використовують відносні статистичні коефіцієнти (показники): , (1.3) де Кч – коефіцієнт частоти травматизму; п – кількість випадків травматизму на підприємстві (цеху, дільниці) за звітний період; р –середньоспискова чисельність працівників за цей самий період; Кв – коефіцієнт важкості травматизму; Д – кількість днів непрацездатності у потерпілих (у робочих днях). (1.4) При груповому методі дані про травматизм групують за однорідними ознаками: за професіями, характером роботи, стажем та віком працівників, характером одержаних травм, джерелами травмування, днями тижня та годинами зміни, коли сталося травмування тощо. Обробка та аналіз одержаних результатів дає змогу визначити професії, види робіт, устаткування, механізми, технологічні процеси тощо, на які припадає найбільша кількість випадків травматизму, виявити основні його причини та розробити заходи щодо його запобігання (рисунок). Топографічний метод ґрунтується на тому, що на плані цеху (підприємства) відмічають місця, де сталися нещасні випадки. Це дає змогу наочно бачити місця з підвищеною небезпе-кою, які вимагають ретельного обстеження та проведення профілактичних заходів. Повторення нещасних випадків у певних місцях свідчить про незадовільний стан охорони праці на цих об’єктах. На ці місця звертають особливу увагу, вивчають причини травматизму. Шляхом додаткового обстеження згаданих місць виявляють причини, що спричинили нещасні випадки, розробляють і впроваджують запобіжні заходи. Детерміністичні методи дозволяють виявити об’єктивний, закономірний зв’язок умов праці та причинну обумовленість випадків травматизму.Монографічний метод полягає в детальному обстеженні всього комплексу умов праці, технологічного процесу, обладнання робочого місця, прийомів праці, санітарно-гігієнічних умов, засобів колективного та індивідуального захисту. Метод моделювання причинних зв’язків застосовується під час аналізу випадків травматизму, які були спричинені дією кількох чинників. Модель причинних зв’язків будується від моменту травмування до подій, які йому передували, встановлюється логічний зв’язок між явищами. Економічний метод полягає у вивченні та аналізі втрат, спричинених виробничим травматизмом. Цей метод не дозволяє виявити причини травматизму, тому лише доповнює інші методи. етод анкетування. Розробляються анкети для робітників. На підставі анкетних даних (відповідей на запитання) розробляють профілактичні заходи щодо попередження нещасних випадків. Цим методом встановлюють переважно причини психофізіологічного характеру.Метод експертних оцінок базується на експертних висновках (оцінках) умов праці, на виявленні відповідності технологічного устаткування, пристосувань, інструментів, технологічних процесів до вимог стандартів. Для винесення експертних оцінок призначаються експерти з числа фахівців, котрі тривалий час займалися питаннями охорони праці.