11. Фінансування охорони праці.

Фінансування охорони праці здійснюється роботодавцем. 

Фінансування профілактичних заходів з охорони праці, виконання загальнодержавної, галузевих та регіональних програм поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, інших державних програм, спрямованих на запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням, передбачається, поряд з іншими джерелами фінансування, визначеними законодавством, у державному і місцевих бюджетах.  Для підприємств, незалежно від форм власності, або фізичних осіб, які використовують найману працю, витрати на охорону праці становлять не менше 0,5 відсотка від суми реалізованої продукції. 

На підприємствах, що утримуються за рахунок бюджету, витрати на охорону праці передбачаються в державному або місцевих бюджетах і становлять не менше 0,2 відсотка від фонду оплати праці. 

Суми витрат з охорони праці, що належать до валових витрат юридичної чи фізичної особи, яка відповідно до законодавства використовує найману працю, визначаються згідно з переліком заходів та засобів з охорони праці, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

12.Державне управління охороною праці. Повноваження Держнаглядохоронпраці.

Державне управління охороною праці здійснюють Кабінет Міністрів України; спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці;

міністерства та інші центральні органи виконавчої влади; Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування. їхня компетенція та повноваження у сфері охорони праці визначені Законом України " Про охорону праці". Повноваження у сфері охорони праці асоціацій, корпорацій, концернів та інших об'єднань визначаються їхніми статутами або договорами між підприємствами, які утворили об'єднання. Для виконання делегованих об'єднанням функцій в їхніх апаратах

створюються служби охорони праці. Органи державного нагляду за охороною праці не залежать від будь-яких господарських органів, суб'єктів підприємництва, об'єднань громадян, політичних формувань, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування, не підзвітні і не підконтрольні їм.

Діяльність органів державного нагляду за охороною праці регулюється законами України "Про використання ядерної енергії і радіаційну безпеку", "Про пожежну безпеку", "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", іншими нормативно-правовими актами та положеннями про ці органи, що затверджуються президентом України або Кабінетом Міністрів України. Громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці здійснюють професійні спілки, їхні об'єднання в особі своїх виборних органів і представників.

13.Державний нагляд за охороною праці.

Державний нагляд за охороною праці – метод забезпечення дотримання законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці.

Відповідно до ст. 38 ЗУ “Про охорону праці” державний нагляд за додержанням законодавчих та інших нормативних актів про ОП здійснюють:

– Державний департамент промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду (спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з нагляду за ОП); – Спеціально уповноважений державний орган з питань радіаційної безпеки; – Органи державного пожежного нагляду управління пожежної охорони Міністерства надзвичайних ситуацій (МНС);

– Органи та заклади санітарно-епідеміологічної служби МОЗ України (спеціально уповноважений державний орган з питань гігієни праці). У складі Державного департаменту промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду створено територіальні управління та підпорядковані їм інспекції, що діють за галузевим принципом або видами нагляду.

Посадові особи органів державного нагляду за ОП (інспектори) мають право:

• безперешкодно в будь-який час відвідувати підконтрольні підприємства для перевірки дотримання законодавства про ОП, одержувати від роботодавця необхідні пояснення, матеріали та інформацію з даних питань;

• надсилати керівникам підприємств і їх посадовим особам, керівникам місцевих Рад народних депутатів, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади обов’язкові для виконання розпорядження (приписи) про усунення порушень і недоліків у галузі ОП;

• зупиняти експлуатацію виробництв, цехів, дільниць, робочих місць і обладнання до усунення порушень вимог щодо ОП, які створюють загрозу життю або здоров’ю працівників; – притягати до адміністративної відповідальності працівників, винних у порушенні законодавчих та інших нормативних актів про ОП;

– надсилати роботодавцям, керівникам підприємств подання про невідповідність окремих посадових осіб займаній посаді, передавати в необхідних випадках матеріали органам прокуратури про притягнення до кримінальної відповідальності.