58.Ознаки, об’єкти та методи діагностики можливого банкрутства

Дослідження фінансового стану підприємства з метою раннього виявлення ознак його кризового розвитку, що спричинюють можливість банкрутства, є складовою частиною загального фінансового аналізу. Разом з тим цей блок фінансового аналізу має певні особливості як за об'єктами, так і за методами його проведення.

Основні ознаки банкрутства підприємства поділяють на дві групи:

1. Показники, що сигналізують про можливість погіршення фінансового стану підприємства: значна залежність підприємства від одного конкретного проекту, виду активу, ринку сировини, ринку збуту; втрата ключових контрагентів; втрата досвідчених менеджерів різних рівнів управління; неефективні довгострокові угоди; інвестиційна та інноваційна політика на низькому рівні; збої в постачанні, виробництві, збуту.

На основі цієї інформації можна визначити негативні зміни у фінансовому стані підприємства і прийняти необхідні управлінські рішення.

2. Показники, що свідчать про ймовірність банкрутства в найближчому майбутньому: значні втрати в господарській діяльності, що повторюються і відображаються в хронічному спаді виробництва, скороченні обсягів продаж, зменшенні прибутків, появі збитків; наявність хронічно простроченої кредиторської і дебіторської заборгованості; низьке значення показників ліквідності та тенденція до їх зниження;зростання коефіцієнта фінансового ризику до небезпечного значення; дефіцит власного обігового капіталу; хронічне зростання періоду обіговості капіталу; наявність понад нормованих запасів сировини й готової продукції; використання джерел фінансування на невигідних умовах; невигідні зміни в портфелі замовлень; зниження ринкової вартості акцій підприємства.

Об'єктами спостереження можливого «кризового поля», що реалізує загрозу банкрутства, є, насамперед, показники поточного й перспективного потоку платежів і показники формування чистого грошового потоку по виробничій, інвестиційній і фінансовій діяльності підприємства.

1. Рівень поточної загрози банкрутства діагностують за допомогою коефіцієнта абсолютної платоспроможності. За ним можна визначити, наскільки в рамках передбаченого законодавством місячного строку можуть бути задоволені за рахунок наявних високоліквідних активів усі невідкладні зобов'язання підприємства. Якщо значення цього коефіцієнта менше від одиниці, то поточний стан забезпечення платежів варто розглядати як незадовільний.

2.Рівень майбутньої загрози банкрутства діагностують за допомогою двох показників: коефіцієнта поточної платоспроможності та коефіцієнта автономії. Ці показники розглядаються в динаміці ряду періодів. Стала тенденція до зниження рівнів цих коефіцієнтів свідчить про «відкладену загрозу банкрутства», яка може виявитися в майбутньому періоді. Абсолютні значення цих коефіцієнтів можуть показати, як швидко «відкладена загроза банкрутства» буде реалізована (чим нижче абсолютне значення цих коефіцієнтів, тим імовірніше банкрутство підприємства). Оптимальне значення коефіцієнта поточної платоспроможності становить 0,7, а коефіцієнта автономії — 0,5, однак галузеві особливості й розміри підприємств вносять істотні корективи в ці усереднені нормативи.

Існують різні методи для діагностики можливого банкрутства.

1.Трендовий аналіз окремих показників або групи показників включає визначення тенденцій змін основних показників ліквідності (абсолютної, швидкої та поточної), коефіцієнта фінансової незалежності, коефіцієнта забезпечення власними обіговими засобами, коефіцієнта забезпечення запасів нормативними джерелами фінансування тощо. Аналіз проводиться на основі побудови трендових рівнянь, функціональний вид яких залежить від характеру динаміки. Так, за відносно стабільних абсолютних приростах використовують лінійний тренд, а за стабільних темпів приросту — показову функцію.

2.Метод експертних оцінок визначає рейтингову оцінку на основі ринкових критеріїв фінансової стійкості підприємств. Інтегральну бальну систему фінансової стійкості розраховують за рівнем показників фінансової стійкості та рейтингом кожного показника, вираженого в балах. Значення кожного коефіцієнта визначається певними балами. Залежно від набраної кількості балів визначають, до якого класу належить підприємство. Так, підприємства 1-го класу — це підприємства з достатнім запасом фінансової стійкості, що дозволяє бути впевненим у поверненні позикових коштів. Підприємства останнього класу — це підприємства найбільшого ризику, практично недієздатні.

3.Метод розрахунку інтегрального показника включає в себе основні характеристики фінансової стійкості: рентабельність капіталу за «чистим прибутком»; рентабельність продукції; обіговість коштів, вкладених в обігові активи; коефіцієнт фінансової незалежності; ліквідність (коефіцієнт покриття поточних пасивів).

Методика розрахунку потребує порівняння кожного з параметрів за певний час з найвищими досягненнями підприємства за даними параметрами протягом аналізованого періоду. Фінансову стійкість підприємства визначають за величиною відхилення фактичних показників від максимальних. Основним є визначення тенденції поведінки інтегрованого показника. Якщо його значення зменшується, це свідчить про погіршення фінансового стану.