- •Застосування мсфз в україні
- •Мета, етапи і цілі гармонізації фз
- •Склад і перелік мсбо- мсфз
- •Особливості застосування стандартів для держ сектору.
- •6.Статус мсфз, географія їх застосування , переваги
- •7. Користувачі, склад та елементи фз і умови їх визнання
- •8. Конценпуальна основа, облікова політика, облікові оцінки
- •9. Концепсії капіталу. Визначення та приклади
- •10. Якісні характеристики фін звітів та основні припущення при їх складанні. Визначення та приклади
- •11. Склад фінансових звітів, звітний період
- •12. Елементи балансу, їх визнання і види оцінок
- •13. Структура активу балансу, перелік статей, їх визнання і види оцінок
- •14. Класифікація статей балансу, їх розміщення в балансі
- •15. Формати подання балансу, їх недоліки та переваги
- •16. Події після дати балансу, їх відображення в обліку та звітності
- •17. Призначення та структура звіту про власний капітал
- •18.Призначення та структура звіту про всеосяжний прибуток
- •19.Порядок визнання статей доходів та витрат і алгоритм розрахунку чистого прибутку (збитку) у звіті про всеосяжний прибуток при різних форматах його подання.
- •22.Формати поданні звіту про всеосяжний прибуток. Переваги та недоліки
- •23.Порядок розрахунку показників прибутку на акцію та відображення у формах звітності
- •24.Зміст і структура звіту про рух грошових коштів.
- •25. Методики складання звіту про рух грошових коштів. Сутність та алгоритми прямого та непрямого методів.
- •26. Алгоритм розрахунків грошових потоків від операційної діяльності.
- •27. Алгоритм розрахунків грошових потоків від інвестиційної діяльності.
- •28. Алгоритм розрахунків грошових потоків від фінансової діяльності.
- •29. Склад і представлення приміток до фз.
- •Вказівки на відповідність звітності вимогам міжнародних стандартів фінансової звітності;
- •Виклад застосованих облікових політик;
- •Пояснювальна інформація щодо статей, приведених безпосередньо в основних формах финансових звітів;
- •Інші розкриття.
- •30. Поняття та приклади обліковій політики. Зміни облікових політик.
- •Цього вимагають відповідний стандарт чи інтерпретація;
- •31. Поняття та приклади облікових оцінок. Зміни облікових оцінок.
- •32. Виправлення помилок в обліку, відображення на рахунках та у звітності
- •33. Визначення, визнання, оцінка, облік основних засобів за різними варіантами придбань. Відображення на схемах рахунків
- •34.Амортизація основних засобів. Розрахунок, облік та звітність. Відображення на схемах рахунків
- •35.Переоцінка основних засобів, умови, форми та відображення в обліку і звітності. Відображення на схемах рахунків
- •36.Припинення визнання основних засобів. Облік і звітність. Відображення на схемах рахунків
- •38. Визначення, визнання і первісна оцінка нематеріальних активів
- •39.Оцінка нематеріальних активів після визнання. Відображення на схемах рахунків
- •40. Відображення витрат на дослідження та розробку зі створення нематеріальних активів. Відображення на схемах рахунків
- •42.Визначення, визнання та первісна оцінка запасів за різними каналами придбання
- •43.Облік придбання та вибуття запасів. Відображення на схемах рахунків
- •44. Порядок відображення запасів за чистою вартістю реалізації
- •45.Облік короткострокових (поточних) виплат працівникам. Відображення на схемах рахунків
- •46.Облік виплат по закінченні трудової діяльності. Відображення на схемах рахунків
- •47.Облік виплат при звільненні працівників. Відображення на схемах рахунків
- •48. Види доходів підприємства. Визнання, визначення та оцінка доходу.
- •49. Облік доходів від реалізації продукції
- •50. Облік доходів від надання послуг та інших доходів
- •51. Облік доходів від використання активів іншими сторонами
- •52. Аналіз майнового стану підприємства
- •53.Аналіз ліквідності та платоспроможності підприємства
- •54. Аналіз фінансової незалежності підприємства
- •55.Аналіз ділової активності підприємства
- •56.Аналіз прибутковості підприємства
- •57.Аналіз ринкової активності
- •58.Ознаки, об’єкти та методи діагностики можливого банкрутства
- •59. Дискримінантні моделі прогнозування банкрутства. Моделі альтмана, спрінгейта, ліса
- •60.Виявлення ознак поточної, критичної чи надкритичної неплатоспроможності підприємства за рекомендаціями мінекономіки україни
40. Відображення витрат на дослідження та розробку зі створення нематеріальних активів. Відображення на схемах рахунків
Створені самим підприємством гудвілн, торговельні марки (товарні знаки й т.п.), газетні заголовки, назви видань, список клієнтури й інші об'єкти, що мають аналогічну субстанцію, не визнаються активами.
Інші нематеріальні об'єкти вимагають аналізу процесу їхнього створення. Такий аналіз передбачає розподіл процесу створення нематеріальних активів на дві фази - дослідження й розробка.
При цьому терміни «фаза дослідження» й «фаза розробки» мають більше широке значення, чим терміни «дослідження» й «розробка». Якщо підприємство не може відокремити фазу дослідження від фази розробки внутрішнього проекту створення нематеріального активу, витрати на цей проект розглядають як витрати, які були понесені тільки на стадії дослідження.
У контексті МСБО 38 поняття дослідження (Research) охоплює заплановані дослідження, здійснювані цим підприємством уперше для одержання й розуміння нових наукових і технічних знань.
Прикладами досліджень є: діяльність, здійснювана з метою одержання нових знань; пошук, оцінка й остаточний вибір, застосування винаходів й інших знань; пошук альтернативних матеріалів, продуктів, процесів, систем і послуг; формулювання, проектування, оцінка й остаточний вибір можливих альтернатив для нових або вдосконалених матеріалів, приладів, процесів, систем і послуг.
Будь-які нематеріальні активи, отримані в результаті дослідження, не визнаються активами підприємства. Витрати на проведення дослідження списують і відображають у Звіті про всеосяжні прибутки в періоді, у якому вони виникли.
Розробкою відповідно до МСБО 38 є застосування результатів досліджень й інших знань для планування й проектування нових або істотно вдосконалених матеріалів, приладів, продуктів, процесів, систем або послуг до початку їхнього серійного виробництва або використання [IAS 38.8].
Прикладами розробок є діяльність, пов'язана з:
- проектуванням, спорудженням і випробуванням прототипів і моделей об'єктів виробництва й використання;
- проектуванням інструментів, форм, затисків, штампів, обумовлених новою технологією;
- проектуванням, будівництвом й експлуатацією пілотного підприємства, що не має економічних масштабів для комерційного виробництва;
- проектуванням, спорудженням і випробуванням обраних альтернатив для нових або вдосконалених матеріалів, приладів, продуктів, процесів, систем і послуг.
Нематеріальні активи, отримані в результаті розробки, варто визнавати (відображати) у балансі тільки за умови, що підприємство може продемонструвати 6 позицій :
1) технічну можливість доведення нематеріального активу до стану, у якому він придатний для продажу або використання;
2) намір завершити створення нематеріального активу для продажу або використання;
3) здатність використати або продати нематеріальний актив;
4) імовірність одержання майбутніх економічних вигід від активу (наявність ринку для нематеріального активу або продукції, що буде виготовлятися з його допомогою, або інша корисність цього активу);
5) наявність відповідних технічних, фінансових й інших ресурсів, необхідних для завершення розробки й використання або продажі нематеріального активу;
6) здатність вірогідно оцінити витрати, пов'язані з нематеріальним активом у процесі його розробки.
У випадку визнання нематеріального активу, створеного підприємством, у його собівартість включають всі витрати на його створення, виробництво й підготовку до виготовлення, які можуть бути прямо віднесені до активу.
У собівартість нематеріальних активів, створених підприємством, включають:
- витрати на матеріали й послуги, використані або спожиті в процесі створення нематеріального активу;
- виплати працівникам (певні відповідно до МСБО 19), прямо пов'язані зі створенням нематеріального активу;
- будь-які інші прямі витрати на створення нематеріального активу (мито, сплачене за реєстрацію юридичного права, амортизація патентів і ліцензій, які були використані для створення нематеріального активу й т.п.).
Включення відсотків у собівартість нематеріальних активів визначає МСБО 23 «Витрати на позики».
Не включаються в собівартість нематеріальних активів, створених підприємством:
- витрати на збут, адміністративні й інші загальногосподарські витрати, прямо не пов'язані із приведенням активу в стан, у якому він придатний для використання по призначенню;
- чітко певні непродуктивні витрати й первісні операційні збитки, що виникають до моменту досягнення активом запланованої потужності;
- витрати на навчання персоналу з метою керувати активом.
Відповідно до МСБО 38 амортизації підлягає тільки нематеріальний актив, що має обмежений період корисного використання. Період корисного використання — це період, протягом якого актив, як очікується, буде придатним для використання підприємством, або кількість продукції або подібних одиниць, які воно очікує одержати від активу. Період підприємство визначає з обліком наступних економічних і правових факторів:
- очікуваного використання активу підприємством і можливості ефективного керування їм іншою командою керівників;
- типового життєвого циклу цього активу й відкритої інформації про строки корисного використання активів, подібних по типі й способу використання;
- технічного, технологічного, комерційного або іншого типів старіння;
- стабільності галузі, у якій діє цей актив, зміни ринкового попиту на продукцію, що виготовляє при його участі;
- очікуваних дій конкурентів (або потенційних конкурентів);
- витрат на зміст (обслуговування) активу, необхідних для одержання очікуваної економічної вигоди, і здатності підприємства мати такі витрати;
- періоду контролю над активом і правових або подібних обмежень по строках використання активу (наприклад, строк оренди);
- залежності строку корисного використання нематеріального активу від строку корисного використання інших активів підприємства.
Економічні фактори визначають період, протягом якого можуть бути отримані економічні вигоди від активу, а правові фактори можуть обмежувати період контролю з боку підприємства цих економічних вигід.
Амортизацію нематеріального активу здійснюють на систематичній основі протягом періоду його корисного використання. Нарахування амортизації варто починати, коли актив придатний для використання, тобто коли він перебуває в місці й у стані, необхідних для використання способом, певним керівництвом підприємства. Нарахування амортизації припиняється з дати, що наступає раніше: дати, коли актив класифікований як призначений для продажу згідно МСФЗ 5, або дати, коли припиняється визнання його активом.
Вартістю нематеріального активу, що підлягає амортизації (Depreciable Amount of Intangible Asset), є його собівартість (або інша сума, що заміняє собівартість у фінансових звітах) за винятком ліквідаційної вартості.
Ліквідаційна вартість нематеріального активу (Residual Value of an Intangible Assets) — це попередньо оцінена сума, що підприємство одержало б на сучасний момент від вибуття [IAS 38.8] активу за винятком всіх попередньо оцінених витрат, пов'язаних з вибуттям, якщо актив є застарілої й у стані, очікуваному по закінченні періоду корисного використання.
Відповідно до МСБО 38 ліквідаційна вартість нематеріального активу звичайно рівняється нулю, за винятком наступних випадків:
1) існує безвідмовне зобов'язання третьої сторони придбати цей актив наприкінці строку його корисного використання;
2) ліквідаційну вартість можна визначати на підставі існуючого активного ринку й імовірності, що такий ринок буде існувати наприкінці строку корисного використання активу.
Отже, наявність ліквідаційної вартості нематеріального активу означає, що підприємство має обґрунтований намір реалізувати цей актив наприкінці строку його корисного використання.
Метод амортизації нематеріального активу підприємство вибирає самостійно на основі очікуваної форми споживання економічних вигід, втілених у цьому активі. При цьому, зокрема, можуть бути використані прямолінійний метод, метод зниження залишку й метод суми одиниць продукції.