10, Співвідношення понять індивід, індивідуальність, особистість.

Індивід- Окрема людина, особа

Індивідуальність— сукупність своєрідних психічних особливостей і певних властивостей людини, які характеризують її неповторність і виявляються у рисах характеру, у специфіці інтересів, якостей, що відрізняють одну людину від іншої.

Особистість — поняття, вироблене для відображення соціальної природи людини, розгляду її як суб'єкта соціокультурного життя, її визначення як носія індивідуальності, що розкривається в контекстах соціальних відносин, спілкування і предметної діяльності[1], соціально зумовлена система психічних якостей індивіда, що визначається залученістю людини до конкретних суспільних, культурних, історичних відносин.

11, Відчуження людини від її сутності

12, Передумови розвитку особистості. Свобода та відповідальність.

Свобода-наявність у людини можливостей д/максимального самовиявлення.Свобода не є відсутністю обмежень, це розширення меж. Дії людини, яка не звертає уваги на необхідність є сваволею.

Осн. позиції у підходах до свободи

1)волюнтаризм- наполягання на необмежених можливостей людських дій, на залежності виключно від бажання та волі.

2) фаталізм – заперечення будь-якої свободи.Віра в те, що все в людському житті наперед визначене.

3)детермінізм- визначення внутр.. зв*язку свободи із необхідністю

4)оказіоналізм-заперечення можливості існування реальних зв*язків свободи і волі з обставинами життя, визнання таких зв*язків виключно випадковими.

Види свободи:зовнішня(можливість змінити обставини життя), внутр..(вміння зберігати розкутість та сміливість думки), дії(людина не заблокована фізично), волі(визнання того, що саме людина є вихідним пунктом у внутр.. ставленні до будь-чого)

Умови формування особистості:тілесна організація, самосвідомість,соц.образ життя, розвиток самооцінки, постійна духовна робота.

13. Відображення та його форми. Мислення як атрибут субстанції

. Відображення - це загальна властивість матерії, що полягає у здатності матеріальних об'єктів (явищ, предметів, систем) відтворювати у своїх властивостях особливості інших об'єктів внаслідок взаємодії з ними.

Своєрідні форми відображення з'являються утварин. Спочатку це недиференційована чутливість, з якої в процесі еволюції виділяються різні за модальністю відчуття; мабуть, найдавніші — це больові, теплові, дотикові, а також нюхові, потім зорові, слухові — з формуванням відповідних дистант-них рецепторів (тобто таких, що дають змогу відчувати на відстані). Пізніше — у більш високоорганізованих тварин — виникає здатність сприймання (чуттєвого відображення цілісних предметів) і нарешті — здатність уявлення, яке спирається на чуттєве запам'ятовування, і зародки конкретно-образного, вплетеного в безпосередню ситуацію і пов'язаного з тваринною "діяльністю" мислення.

Мислення в його безпосередньому розумінні, свідомість, духовність є сутісними ознаками лише людини.

Хар-р відображення залежить від:природи впливу; особливостей, якісної специфіки тіла, що відображає. Основні атрибути субстанції — мислення та протяжність. Духовна субстанція містить у собі ідеї, що властиві їй із самого початку, а не здобуті у досвіді. Рене Декарт прихильник теорії вроджених ідей і роздуму як умови загального та необхідного знання, тобто науки та філософії. Матеріальна субстанція ототожнюється з природою і вважається, що все у природі підкоряється суто механічним законам, що можуть бути відкриті за допомогою математичної науки — механіки.