Б)Субстанція. Історичний аналіз даного поняття (хто з філософів займався цією проблематикою, їхні погляди стосовно природи та характеру субстанції).

Матеріалістична філософія загальною субстанцією, субстратом будь-яких властивостей, зв'язків, відносин і форм руху вважає матерію. У матеріалістичних вченнях мілетської школи в старовинній Греції в ранг субстанції зводились конкретні форми речовини: вода (Фалес), повітря (Анаксімен), вогонь (Геракліт), які утворюють сонце, зірки, всі інші тіла і обумовлюють вічну змінюваність світу. У філософії Анаксімандра субстанцією вважалась не конкретна речовина, а якась нескінченна і невизначена матерія - апейрон, вічна в часі, невичерпна в структурі і така, що безперервно змінює форми свого існування. Демокріт, Левкіпп, Епікур, Лукрецій Кар припускали існування найпростіших частинок - атомів, які нестворювані і незруйнівні, перебувають у безперервному русі. Вважалось, що відмінність якостей тіл визначається різницею в кількості атомів, з яких складаються тіла, в їх формі, взаємному розміщенні і швидкості руху. Кількість атомів у Всесвіті нескінченна, з атомів утворюються живі істоти і сама людина. В атомістичній теорії вперше був висунутий у конкретно визначеній формі принцип збереження матерії як принцип неподільності атомів. З ідеї збереження і абсолютності матерії неминуче випливало положення про вічність і нескінченність світу, первинність матерії відносно свідомості людини, про закономірну зумовленість усіх явищ у світі.Атомістична теорія розроблялася далі у філософії і природознавстві Нового часу в працях Гассенді, Бойля, Ломоносова, Гоббса, Гольбаха, Дідро та інших. На противагу атомістиці виникли різні ідеалістичні теорії субстанції, в яких у ранг загальної основи світу зводились божественна воля, світовий розум, абсолютний дух тощо.

В)Що таке достотність людського життя. Як ви особисто це розумієте

Завдання №5

А)Порівняйте філософські погляди Платона та Аристотеля. За що Аристотель критикує Платона

Філософія Платона - об'єктивний ідеалізм. Матеріальний світ є лише "тінню" і походить від світу ідей, тобто є вторинним. Усі явища й предмети матеріального світу минущі, виникають і гинуть, змінюються, і тому не можуть бути справді сущими. Ідеї - є незмінними, нерухомими й вічними. Платон називає їх справжнім, дійсним буттям і зводить до рангу єдиного предмета дійсного, широкого пізнання, відокремлює щире буття від небуття. За Платоном душа - безтілесна, безсмертна. Вона не виникає одночасно з тілом, а існує вічно. Тіло підпорядковується душі. Держава, на думку Платона, виникає тому, що людина як індивід не може забезпечити задоволення своїх головних потреб. Платон беззастережно визнає пріоритет суспільних, загальних інтересів над інтересами особистими. Арістотель (384 - 322 рр. до н.е.) належить до когорти філософів, значення яких в європейській культурі воістину величезне. Учень платонівської Академії, вчитель Олександра Македонського, творець нової школи - Шкали-Ліцею. Арістотель дослідив і описав 158 так званих Подітій, давньогрецьких полісів (міст-держав). На основі Подітій ним була підготовлена праця "Політика", в якій систематизовано матеріал про державу і форми державного устрою. Арістотель вже відмічав різницю між суспільством та державою. На його думку, існують різні форми об'єднання людей: родина, поселення, держава. Для Арістотеля основні види буття є предметом вивчення, а звідси й - найбільш загальні логічні поняття, що виражають ці роди буття. Він вважав, що всі категорії буття вичерпуються десятьма видами й справедливо зазначав, що змістовність і життєвість філософські поняття черпають із розмаїття об'єктивного світу.