38. Правовий режим земель залізничного транспорту

До земель залізничного транспорту належать зе­млі смуг відведення залізниць під залізничним по­лотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивно­го, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачан­ня, каналізації; під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту.

До складу залізничного транспорту входять підпри­ємства залізничного транспорту, що здійснюють пере­везення пасажирів і вантажів, рухомий склад залізнич­ного транспорту, залізничні шляхи сполучення, а також промислові, будівельні, торговельні та інші підприємст­ва, установи та організації незалежно від форми влас­ності, що забезпечують його діяльність і розвиток. Суспільні відносини, що виникають у процесі функ­ціонування залізничного транспорту, регулюються За­конами України «Про транспорт», «Про залізничний транспорт»¹, Статутом залізниць України та іншими актами законодавства України. Створення, реорганізація, лік­відація та визначення територіальних меж залізниць здійснюється рішеннями Кабінету Міністрів України за поданням Міністерства транспорту України.

Повноваження, права та обов'язки залізниць визна­чається Законом «Про залізничний транспорт», а та­кож їх статутами, які затверджуються Міністерством транспорту за погодженням з Міністерством економі­ки та Антимонопольним комітетом України.

Здійснення підприємствами і організаціями заліз­ничного транспорту статутної діяльності нерозривно пов'язане з використанням відповідних земельних ді­лянок. До земель залізничного транспорту належать землі, надані підприємствам і організаціям залізничного транспорту загального користування. До складу цих земель входять в першу чергу землі, які є смугою від­ведення залізниць. З метою забезпечення безпеки на залізничному транспорті залізниці, підприємства, установи та орга­нізації залізничного транспорту загального користуван­ня мають право в межах наданих їм земель встанов­лювати межі зон підвищеної небезпеки, в яких діють певні обмеження щодо перебування там громадян та виконання відповідних робіт. Розміщення об'єктів, пов'язаних з виробництвом, зберіганням і навантаженням, транспортуванням і розвантаженням вибухових, легкозаймистих, радіоак­тивних речовин і матеріалів, отруйних та сильнодію­чих хімічних речовин, визначається відповідними бу­дівельними та санітарними нормами і правилами сто­совно об'єктів, розташованих на землях залізничного транспорту загального користування. Для забезпечення у межах смуги відведення нор­мальної експлуатації залізничних колій, ліній елект­ропостачання та зв'язку, інших пристроїв та об'єктів залізничного транспорту загального користування, а також у місцях, де є небезпека зсувів, обвалів, розмивів, селей, Снігозанесень та інших небезпечних впливів, встановлюються охоронні зони. Охоронні зони — це ділянки землі, прилеглі до зе­мель залізничного транспорту загального користуван­ня і необхідні для забезпечення збереження, міцності та стійкості споруд, пристроїв та інших об'єктів заліз­ничного транспорту. Ці землі повинні утримуватися в належному сані­тарному стані і використовуватися для вирощування деревини, у тому числі ділової, та кормів для тварин­ництва.

39. Правовий режим земель морського транспорту

До земель морського транспорту належать зем­лі під:а)морськими портами з набережними, майданчи­ками, причалами, вокзалами, будівлями, спорудами, устаткуваннями, об'єктами загальнопортового і ком­плексного обслуговування флоту.б)гідротехнічними спорудами і засобами навіга­ційної обстановки, судноремонтними заводами, май­стернями, базами, складами, радіоцентрами, служ­бовими та культурно-побутовими будівлями та інши­ми спорудами, що обслуговують морський транспорт. Крім того, згідно За­кону України «Про транспорт» складовою частиною морського транспорту є інші підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, що. забезпе­чують роботу морського транспорту. Землями морського транспорту є дві відносно само­стійні групи земельних ділянок. До першої належать ті, які використовуються як просторова база для роз­міщення морських портів з набережними, майданчи­ками, причалами, вокзалами, будівлями, спорудами, устаткуваннями, об'єктами загальнопортового і комп­лексного обслуговування флоту.Другу групу складають землі, на яких розташову­ються будівлі і споруди, що обслуговують морський транспорт. До таких будівель і споруд відносяться, зо­крема, гідротехнічні споруди і засоби навігаційної об­становки, судно-ремонтні заводи, майстерні, бази, скла­ди, радіоцентри, службові та культурно-побутові будів­лі і споруди та деякі інші.¹ Землі морського транспорту, зайняті вказаними об'­єктами, можуть бути розташовані в різних місцях, але їх об'єднує те, що вони призначені для розміщення і подальшого обслуговування будівель і споруд, які за­безпечують роботу морського транспорту в цілому. Частиною 2 ст. 69 передбачена можливість встанов­лення обмежень у використанні земель на відповідних земельних ділянках, розташованих на підходах до по­ртів (каналів), мостових, кабельних і повітряних пере­ходів, водозабірних та інших об'єктів. Такі обмежен­ня встановлюються відповідно до закону і в обсязі, передбаченому законом. Мова йде, зокрема, про те, що, наприклад, спорудження на підходах до портів (кана­лів) мостових, кабельних і повітряних переходів, водо­забірних та інших об'єктів, а також спорудження ра­діосистем у зоні радіонавігаційних об'єктів погоджу­ється з адміністрацією портів.