37. Правовий режим земель транспорту

До земель транспорту належать землі, надані підприємствам, установам та організаціям залізнич­ного, автомобільного транспорту і дорожнього госпо­дарства, морського, річкового, авіаційного, трубопро­відного транспорту та міського електротранспорту для виконання покладених на них завдань щодо експлуа­тації, ремонту і розвитку об'єктів транспорту.Землі транспорту можуть перебувати у держав­ній, комунальній та приватній власності.

До земель транспорту ст. 67 Земельного кодексу України відносить землі, надані підприємствам, установам та організаціям залізнично­го, автомобільного транспорту і дорожнього господарс­тва, морського, річкового, авіаційного, трубопровідного транспорту та міського електротранспорту для вико­нання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту і розвитку об'єктів транспорту (будівель, спо­руд тощо).

При визначенні земель транспорту за основу при­ймається те, що землі вже надані конкретним транс­портним підприємствам, установам та організаціям як самостійним юридичним особам. Згідно ст. 6 Закону України «Про транспорт» перевезення пасажирів, ван­тажів, багажу та пошти, надання інших транспортних послуг, експлуатація і ремонт шляхів сполучення здійснюються залізницями, пароплавствами, портами (пристанями), автомобільними, авіаційними, дорожніми підприємствами та організаціями, якщо це передбаче­но їх статутами. Цільове призначення зазначених земель полягає у здійсненні діяльності, пов'язаної з експлуатацією, ре­монтом, вдосконаленням і розвитком об'єктів транс­порту. Розміри земельних ділянок, що надаються підпри­ємствам транспорту для вказаних цілей, визначають­ся відповідно до затверджених у встановленому поряд­ку норм або проектної-технічної документації. Використання земель транспорту, пов'язане з розмі­щенням споруд та інших об'єктів транспорту на цих землях, здійснюється за погодженням з місцевими органами влади і органами місцевого самоврядування. На підприємства транспорту, яким надані відповід­ні землі, покладені додаткові обов'язки щодо належно­го використання земельних ділянок. З метою забезпечення безпеки на транспорті чинним законодавством встановлено, що переобладнання всіх комунікацій, пов'язане з реконструкцією і ремонтом споруд транспорту, розташованих у смузі відведення шляхів сполучення, здійснюється власниками комуні­кацій за їх рахунок. Крім того, на власників таких ко­мунікацій покладається відповідальність за дотриман­ня встановлених нормативів при будівництві та експлу­атації газопроводів, нафтопроводів та інших комуніка­цій, що перетинають залізничні колії та автомобільні дороги або межують з цими коліями і дорогами. Згідно Закону «Про транспорт» відповідальність за утримання в належному стані земельних ділянок, на­даних підприємствам і організаціям транспорту, і ви­користання їх за цільовим призначенням, персоніфі­кована. Вона покладається на керівників (власників) цих підприємств, установ і організацій. Підприємства транспорту несуть відповідальність за шкоду, заподіяну навколишньому природному середо­вищу, згідно з чинним законодавством, оскільки вони зобов'язані забезпечувати охорону цього середовища від шкідливого впливу транспорту.

Чинне законодавство з метою забезпечення належ­ної експлуатації споруд та інших об'єктів транспорту, а також охорони земель від негативного впливу зазна­чених об'єктів на землях, наданих підприємствам транс­порту, закріплює можливість встановлення охоронних зон з особливими умовами використання земель. Згід­но ст. 112 Земельного кодексу такі зони створюються уздовж земель транспорту для забезпечення нормаль­них умов їх експлуатації, запобігання ушкодження, а також зменшення їх негативного впливу на людей та довкілля, суміжні землі та інпгі природні об'єкти. Землі транспорту можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Закріплена зако­ном можливість перебування земель транспорту не тільки в державній, а і в інших формах власності не може бути реалізована щодо окремих земель. Так, згід­но ст. 84 Земельного кодексу до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну вла­сність, належать, зокрема, землі під державними заліз­ницями, об'єктами державної власності повітряного і трубопровідного транспорту. У свою чергу згідно зі ст. 83 Земель­ного кодексу в комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приват­ної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комуналь­ної власності. При цьому треба мати на увазі, що окремі землі ко­мунальної власності, надані підприємствам транспор­ту, не можуть передаватися у приватну власність. Це стосується, зокрема, земель під залізницями, автомобіль­ними дорогами, об'єктами повітряного і трубопровідно­го транспорту. Така заборона закріплена ст. 83 Земель­ного кодексу.