- •Історія лікувального застосування фізичних вправ та масажу. Становлення реабілітації
- •Фізична реабілітація
- •Основи реабілітації
- •2.1. Леякі загальні питання реабілітації
- •2.2. Завдання, мета і принципи реабілітації
- •2.3. Вили, періоди і етапи реабілітації
- •Фізична реабілітація
- •3.1. Лікувальна фізична культура
- •3.1.1. Механізми лікувальної дії фізичних вправ
- •3.1.2. Засоби лікувальної фізичної культури
- •3.1.3. Форми лікувальної фізичної культури
- •P о з а і л 3. Фізична реабілітація
- •3.1.4. Періоли застосування лікувальної фізичної культури
- •3.1.5. Загальні вимоги до методики проведення занять з лфк
- •3.1.6. Рухові режими
- •3.1.7. Ефективність застосування лфк
- •Розділ 3. Фізична реабілітація
- •Фізична реабілітація
- •3.2. Лікувальний масаж
- •3.2.1. Механізми лікувальної дії масажу
- •P о з л і л 3. Фізична реабілітація
- •3.2.2. Вплив масажу на окремі системи організму
- •3.2.3. Форми і метоли лікувального масажу
- •3.3. Фізіотерапія
- •3.3.1. Механізми лікувальної дії фізичних чинників
- •3.3.2. Класифікація лікувальних фізичних чинників
- •3.3.3. Характеристика лікувальних фізичних чинників
- •Розділ 3. Фізична реабілітація
- •P о з л і л 3. Фізична реабілітація
- •3.4. Механотерапія
- •Фізична реабілітація
- •P о з л і л 3. Фізична реабілітація
- •3.5. Праиетерапія
- •3.6. Поєднання засобів фізичної реабілітації
- •3.7. Загальні поняття про санаторно-курортне лікування
- •Фізична реабілітація при хірургічних захворюваннях
- •4.1. Клініко-фізіологічне обгрунтування застосування засобів фізичної реабілітації
- •4.2. Фізична реабілітація при травмах опорно-рухового апарату
- •4.2.1. Рани
- •4.2.2. Опіки і відмороження
- •Фізична реабілітація
- •P о з л і л 4. Фізична реабілітація при хірургічних захворюваннях
- •P о з л і л 4. Фізична реабілітація при хірургічних захворюваннях
- •4.2.3. Переломи кісток
- •Фізична реабілітація
- •Орієнтовний комплекс вправ при ліафізарному переломі стегна при скелетному витяганні у 1 періоді (за п.B.Юp/євим,1980)
- •Фізична реабілітація
- •P о з л і л 4. Фізична реабілітація при хірургічних захворюваннях
- •Фізична реабілітація
- •Фізична реабілітація
- •Орієнтовне заняття з лікувальної гімнастики при ушкодженнях п'ясткових кісток і фаланг пальиів у II період (за п.В. Юр'євим, 1980)
- •Фізична реабілітація
- •Фізична реабілітація
- •P о з л і л 4. Фізична реабілітація при хірургічних захворюваннях
- •4.2.4. Особливості фізичної реабілітації при травмах опорно-рухового апарату у спортсменів
- •4.3. Фізична реабілітація при оперативних втручаннях на органах грудної і черевної порожнин
- •4.3.1. Оперативні втручання на органах грудної порожнини
- •4.3.2. Оперативні втручання на органах черевної порожнини
- •Фізична реабілітація при захворюваннях внутрішніх органів і суглобів
- •5.1. Фізична реабілітація при захворюваннях серіїево-сулинної системи
- •5.1.1. Клініко-фізіологічне обгрунтування застосування засобів фізичної реабілітації
- •5.1.2. Нелостатність кровообігу
- •5.1.3. Атеросклероз
- •5.1.4. Інфаркт міокарда
- •5.1.5. Стенокардія
- •5.1.6. Гіпертонічна хвороба
- •5.1.7. Гіпотонічна хвороба
- •5.1.8. Ревматизм
- •5.1.9. Захворювання серця
- •5.2. Фізична реабілітація при захворюваннях органів дихання
- •5.2.1. Клініко-фізіологічне обгрунтування застосування засобів фізичної реабілітації
- •Фізична реабілітація
- •5.2.2. Пневмонія
- •5.2.3. Плеврит
- •5.2.4. Бронхіальна астма
- •5.2.5. Емфізема легень
- •5.3. Фізична реабілітація при захворюваннях органів травлення
- •5.3.1. Клініко-фізіологічне обгрунтування застосування засобів фізичної реабілітації
- •5.3.2. Гастрит
- •5.3.3. Виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки
- •5.3.4. Захворювання кишок
- •5.3.5. Холецистит і жовчнокам'яна хвороба
- •5.3.6. Спланхноптоз
- •5.4. Фізична реабілітація при захворюваннях обміну речовин
- •5.4.1. Клініко-фізіологічне обгрунтування застосування засобів фізичної реабілітації
- •5.4.2. Ожиріння
- •5.4.3. Цукровий ліабет
- •5.4.4. Подагра
- •5.5. Фізична реабілітація при захворюваннях суглобів
- •5.5.1. Клініко-фізіологічне обгрунтування застосування засобів фізичної реабілітації
- •5.5.2. Артрити
- •5.5.3. Артрози
- •Фізична реабілітація
- •Фізична реабілітація при дефектах постави, сколіозах та плоскостопості
- •6.1. Дефекти постави
- •Орієнтовний комплекс вправ біля вертикальної плошини
- •Орієнтовний комплекс вправ з предметами на голові
- •6.2. Сколіоз
- •6.3. Плоскостопість
- •Фізична реабілітація при захворюваннях і травмах нервової системи
- •7.1. Клініко-фізіологічне обгрунтування застосування засобів фізичної реабілітації
- •7.2. Захворювання і травми периферичної нервової системи
- •7.2.1. Раликуліт
- •7.2.2. Неврит лицьового нерва
- •7.2.3. Неврит окремих нервів верхніх і нижніх кінцівок
- •7.3. Захворювання і травми центральної нервової системи
- •7.3.1. Інсульт
- •Орієнтовний комплекс вправ лікувальної гімнастики лля хворих на інсульт при розширеному постільному режимі
- •7.3.2. Травми головного мозку
- •Т я ß л и п я 7-2- Риінячення сили м'ячів
- •7.3.4. Неврози
- •Заняття фізичними вправами y спеціальних меличних групах та 3 особами середнього і похилого віку
- •8.1. Фізична культура у спеціальних меличних групах сереаніх і виших учбових заклалів освіти
- •8.2. Фізична культура у середньому і похилому віш
- •P о з л і л 8. Заняття фізичними вправами зі школярами і студентами
- •Розаіл 1
- •Розаіл 2
- •Розаіл 3
- •Розаіл 4
- •Розаіл 5
- •Розаіл 6
- •Розаіл 7
- •Розаіл 8
3.7. Загальні поняття про санаторно-курортне лікування
Курорт — це місцевість, яка має певні природні лікувальні чинники. За цією ознакою курорти поділяють на кліматичні, бальнеологічні та грязьові. Багато курортів є змішаними, тобто мають не один, а більше лікувальних чинників: кліматобальнеологічні, бальнеогрязьові, кліматобальнеогрязьові.
Кліматичні курорти. За своїми особливостями розрізняють приморські, рівнинні (лісові, степові, лісостепові), гірські курорти. Основними специфічними лікувальними засобами кліматичних курортів є відповідний клімат, аеротерапія, геліотерапія, купання в морі (таласотерапія), озерах та ріках.
Приморські курорти в Україні є на південному березі Криму: Ялта, Алушта, Алупка, Гурзуф, Лівадія, Місхор, Сімеїз та ін. Стійка тепла і сонячна погода, помірне жарке і сухе літо, ясна і тривала осінь, коротка м'яка зима, рання весна дають змогу цілорічне використовувати аеротерапію і геліотерапію, купатися у морі з травня до жовтня.
Підвищена кількість ультрафіолетових променів, озону, кисню, аероіонів, гідроаероіонів та солей моря у чистому повітрі підсилює секрецію слизових оболонок, залоз, дихальних шляхів, покращують вентиляцію і газообмін в легенях. Це сприяє оптимальному насиченню артеріальної крові киснем, зменшенню гіпоксії тканин, покращанню обмінних процесів, стимуляції функцій систем і імунологічної реактивності організму, його загартовуванню.
Показання до лікування у приморських курортах: хронічний бронхіт і пневмонія, туберкульоз легень і кісток, захворювання вуха, горла та носа, початкові стадії гіпертонічної хвороби, компенсовані вади серця, міокардіодис-трофії, хвороби обміну речовин, неврози.
До приморських змішаних курортів належить відомий дитячий кліматичний, грязьовий і бальнеологічний курорт Євпаторія та кліматогрязьовий курорт Бердянськ, що розташований на березі Азовського моря. В них лікуються і зміцнюють здоров'я діти з захворюваннями органів дихання, опорно-рухового апарату, периферичної нервової системи, ревматизмом, туберкульозом.
Кліматобальнеологічні курорти представлені також Феодосією та Одеською групою курортів, в яких поєднується м'який морський клімат зі степовим. У цій групі курортів багато санаторіїв кардіологічного профілю.
Рівнинні курорти (лісові, степові та лісостепові) розташовані в зоні помірного кліматичного поясу, де проживає більшість населення країни. Вони характеризуються континентальним кліматом з переважно помірно теплим літом і м'якою зимою. Степові курорти, до яких відносяться степи півдня України, ха-
рактеризуються літом сухою погодою, високою температурою і чистотою повітря, великою кількістю сонячних днів, низькою вологістю. Останнє дозволяє легше переносити високу температуру і полегшує терморегуляцію за рахунок посилення функції потових залоз, випаровування з слизових дихальних шляхів і легень. Тому степові курорти показані при хронічних захворюваннях верхніх дихальних шляхів, носа і горла, бронхоектатичній хворобі, туберкульозі, хронічних хворобах нирок.
Рівнинні курорти лісові і лісостепові мають більш низьку температуру, ніж степові, більшу вологість, насиченість повітря киснем, легкими аерінами, ароматичними речовинами, фітонцидами, що мають бактеріоцидну властивість. Це підвищує тонус, покращує зовнішнє дихання, газообмін і функцію легень, тканинне дихання, діяльність серцево-судинної системи, процеси терморегуляції. Тому на таких курортах рекомендують лікуватися хворим не тільки з легеневою патологією, а і з хворобами серцево-судинної системи, функціональними розладами центральної нервової системи, виздоровлюючим і ослабленим пацієнтам. Такі курорти розташовані на Київщині, Поліссі, Карпатській зоні.
Гірські курорти. В Україні є низькогірні (до 1000 м над рівнем моря) і се-редньогірні (до 1600 м) курорти. Вони розташовані у передгір'ях Карпат, Закарпатті і безпосередньо у Карпатах. Залежно від висоти розташування курорту над рівнем моря знижується атмосферний тиск, парціальний тиск кисню, температура і вологість повітря, але сонячна радіація та іонізація повітря збільшуються. Під впливом клімату цих курортів спочатку прискорюється ЧСС і дихання, а потім після адаптації вони сповільнюються; збільшується кількість еритроцитів і гемоглобіну в крові; підвищується мінеральний і основний обмін, загальний і психоемоційний тонус. Тому на низько- та середньо-гірних курортах лікарі рекомендують лікуватися і зміцнювати своє здоров'я пацієнтам з легеневою патологією, захворюваннями горла та носа, порушеннями обміну речовин, при початкових стадіях серцево-судинних захворювань, недокрів'ям, туберкульозом легень, кісток і суглобів.
Бальнеологічні курорти. Основний лікувальний чинник — мінеральна вода. Залежно від того як її застосовують — у вигляді ванн чи пиття — курорти поділяють, відповідно, на бальнеологічні та бальнеопиттєві. Найвідомішими в Україні бальнеологічними курортами є Любінь Великий (Львівська обл.), де основним лікувальним чинником є газові сірководневі ванни; Хмельники (Вінницька обл.), в якому застосовуються радонові ванни. Однак більшість курортів є комбінованими. Це курорти Прикарпаття — Трускавець, Моршин, Шкло, де лікуються люди з захворюваннями нирок, печінки, шлунка, сечовивідних і жовчних шляхів, органів травлення; Закарпаття — Поляна, Свалява, мінеральні води яких ефективні при захворюваннях шлунково-кишкового тракту; середньої частини України — Миргород, Березовські мінеральні води. В Прикарпатських санаторіях, окрім мінеральних вод, застосовують озокерит, який постачається з єдиного в Україні родовища у м. Бориславі (Львівська обл.).
Грязьові курорти. До курортів цього профілю, в яких основним засобом лікування є грязі (пелоїдотерапія) відносяться Саки (Крим), Куяльник
(Одеська обл.), Слов'янськ (Донецька обл.). Є курорти, де пелоїдотерапію використовують як додатковий лікувальний чинник: Євпаторія, Трускавець, Мор-шин, Любінь Великий, деякі Одеські курорти та ін.
Головним лікувально-профілактичним закладом курорту є санаторій.
В ньому в комплексному лікуванні використовуються специфічні курортні чинники у вигляді кліматотерапії, бальнеотерапії або пелоїдотерапії і неспецифічні, загальні для всіх санаторіїв, що грають важливу, а здебільшого і головну роль у лікуванні багатьох захворювань і реабілітації хворих. Це засоби фізичної реабілітації, дієтотерапії, медикаментозне лікування, санаторно-курортний режим. Однак незалежно від превалювання тих чи інших чинників ефект санаторного етапу реабілітації буде складатися з їх сумарної дії на організм.
У курортній місцевості розташовуються не тільки санаторії, а й заклади відпочинку: пансіонати, будинки відпочинку, дитячі здравниці, спортивно-оздоровчі табори і тренувальні бази, що мають переважно оздоровчу і профілактичну спрямованість.
Основою санаторного лікування є санаторно-курортний режим. Він передбачає спеціально складений спосіб та ритм життя пацієнтів під час перебування у санаторії; продумане застосування фізичних тренувань і відпочинку, харчування, сну; правильне чергування фізіотерапевтичних процедур та інших лікувальних чинників; поступове загальне навантаження на організм. Розрізняють такі санаторно-курортні режими: слабкої, помірної та інтенсивної дії.
Режим № 1 — слабкої дії, призначають в перші 3-5 днів під час акліматизації і пристосування до нових умов життя. Всі лікувальні заходи спрямовані на поступову адаптацію хворого і носять щадний характер. Кліматолікування проводиться у вигляді перебування на верандах, повітряних ванн, прогулянок. Бальнеотерапію призначають частіше всього з третього дня. Рухова активність передбачається у щадному режимі. -
Режим №2 — помірної дії, передбачає помірно тренуючу дію кліматоте-рапевтичних процедур: повітряних і сонячних ванн, морських купань, водолікувальних процедур, газових і мінеральних ванн, недовготривалих, із невеликою концентрацією інгредієнтів. Рухова активність розширюється і здійснюється за щадно-тренуючим режимом, окрім лікувальної фізичної культури, лікувального масажу за показаннями, можуть застосовуватися механотерапія і працетерапія.
Режим № 3 — інтенсивної дії, є заключним. В останні 10-12 днів призначають кліматобальнео- і гідропроцедури у тренуючому режимі: збільшення часу дії і концентрації інгредієнтів у воді, частіше їх застосування. Руховий режим — тренуючий із застосуванням практично всіх засобів фізичної реабілітації. Використовують вправи великої інтенсивності, тренування на велоергометрах, інтенсифіковані програми з ходьби, плавання, туризму, прогулянок на лижах, спортивних ігор, розважальні заходи.
Перебування у санаторії суттєво впливає на нервово-психічну сферу пацієнтів. Виключення із повсякдення побутових та службових обставин, лікарняних умов; особливості клімату і сприятливий вплив гарних природно-ландшафтних чинників, прогулянок і туризму, плавання та гідропроцедур,
спортивних ігор, розважальних заходів викликають позитивні емоції, відвертають від неприємних думок і повертають упевненість у світле майбутнє. Все це разом з аутотрейнінгом, гіпнозом, музикотерапією, психофармакологічними препаратами та іншими психотерапевтичними засобами сприяє психічній реабілітації.
Застосування санаторного лікування і відпочинку на курорті підтримує чи відновлює працездатність, скорочує терміни тимчасової непрацездатності, попереджає або зменшує інвалідизацію, забезпечує виробничу і соціальну реабілітацію.
Термін перебування пацієнтів у санаторіях здебільшого 24 дні, а у деяких спеціалізованих — 28-53 дні і більше (туберкульоз, спінальні хворі). Хворих направляє в санаторій лікар залежно від захворювання і віку (дитячі, підліткові, дорослі).
Для лікування встановлено такі профілі санаторіїв: для пацієнтів із захворюваннями серцево-судинної системи, органів травлення, органів дихання не-туберкульозного походження, жіночої статевої сфери, органів руху, шкіри, нирок і сечовивідних шляхів, обміну речовин. Є санаторії для лікування туберкульозу, спастичних паралічів, кардіохірургічних хворих тощо.
Після закінчення санаторного лікування пацієнту видають на руки курортну книжку, де зазначено, яке лікування він приймав, його результати і рекомендації щодо подальшого життя. У випадках, коли санаторне лікування є проміжним етапом реабілітації хворого, необхідно визначити, як збільшити руховий режим, змінити режим праці, харчування і продовжувати реабілітацію на диспансерному етапі.
Протипоказання для санаторно-курортного лікування: внутрішні хвороби з вираженою органною та системною недостатністю, хронічні захворювання у стадії загострення, паразитарні та інфекційні хвороби, кахексія, вагітність, що ускладнена гінекологічними захворюваннями, психічні хвороби, наркоманія.
КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ
1. Назвати засоби фізичної реабілітації. Як їх застосовують на етапах медичної реабілітації?
2. Охарактеризувати лікувальну фізичну культуру. Чим вона відрізняється від інших методів лікування?
3. Обгрунтувати необхідність застосування ЛФК у фізичній реабілітації хворих. У яких випадках вона протипоказана?
4. Розкрити механізми лікувальної дії фізичних вправ.
5. Які існують форми занять з ЛФК?
6. Охарактеризувати гімнастичні вправи, що використовуються у ЛФК.
7. Які спортивно-прикладні вправи та ігри використовують у ЛФК?
8. Як будують заняття з лікувальної гімнастики і яких методичних правил слід дотримуватися при його проведенні?
9. Які особливості має гідрокінезитерапія і яким хворим її призначають?
10. Які методи гідрокінезитерапії ви знаєте? Охарактеризувати методи гідрокінези-терапії.
11. Охарактеризувати періоди застосування ЛФК.
12. Які загальні вимоги до методики проведення занять з ЛФК?
13. Розкрити зміст рухових режимів, що застосовують у лікарняний і післялікарня-ний періоди реабілітації.
14. Як визначають ефективність застосування ЛФК?
15. З якою метою і як проводять вимірювання рухів у суглобах кінцівок і хребта?
16. Обгрунтувати необхідність застосування лікувального масажу у фізичній реабілітації хворих. У яких випадках він протипоказаний?
17. Які механізми лікувальної дії масажу?
18. Як впливає лікувальний масаж на основні системи організму?
19. Охарактеризувати сегментарно-рефлекторний і точковий ручний масаж. При яких захворюваннях їх застосовують?
20. Назвати види апаратного масажу.
21. Розказати про лікувальну дію підводного і водоструменевого душу-масажу та підводного вібраційного масажу. При яких захворюваннях вони показані?
22. Яким чином досягають розслаблення м'язів ділянок тіла при масажі?
23. Як поєднується лікувальний масаж з ЛФК та іншими засобами фізичної реабілітації?
24. Обгрунтувати необхідність застосування фізіотерапії у фізичній реабілітації хворих. У яких випадках вона протипоказана?
25. Пояснити механізми лікувальної дії фізичних чинників.
26. Охарактеризувати лікувальну дію, показання і протипоказання до застосування гальванізації, електростимуляції, діадинамо- і ампліпульсотерапії, електросну.
27. Охарактеризувати лікувальну дію, показання і протипоказання до застосування індуктотермії, УВЧ- і НВЧ-терапії, магнітотерапії, ультразвуку.
28. Розказати про вплив інфрачервоних, видимих, ультрафіолетових променів на людину. При яких захворюваннях їх застосовують?
29. Як застосовують геліотерапію з метою лікування і профілактики?
30. Розказати про вплив аероіонів, гідроаероіонів на організм та про аерозольтерапію і спелеотерапію.
31. Розказати про гідро- і бальнеотерапію. Як діють на організм водолікувальні процедури залежно від температури води?
32. Назвати захворювання, при яких використовують душ, обливання, обтирання, укутування, компреси.
33. Як діють прісні та медикаментозні ванни на організм, які показання і протипоказання до їх застосування?
34. Чим відрізняються між собою парова і сухоповітряна лазні, у яких випадках вони протипоказані?
35. Які мінеральні і газові ванни ви знаєте, як вони діють на організм, при яких захворюваннях їх використовують?
36. Охарактеризувати лікувальну дію, показання і протипоказання до застосування пелоїдів, глини, піску, парафіну та озокериту.
37. Обгрунтувати необхідність застосування механотерапії у фізичній реабілітації хворих. У яких випадках вона протипоказана?
38. Назвати типи механотерапевтичних апаратів, з якою метою вони застосовуються?
39. З якими засобами фізичної реабілітації поєднується механотерапія і з якою метою це робиться?
40. Обгрунтувати необхідність застосування працетерапії у фізичній реабілітації хворих. У яких випадках вона протипоказана?
41. Назвати види працетерапії. З якою метою вони застосовуються?
42. За якою ознакою поділяють курорти? Охарактеризувати показання для лікування у кожній групі курортів.
43. Обгрунтувати потребу санаторно-курортного етапу реабілітації і вказати, коли це протипоказано.
44. Які санаторно-курортні режими ви знаєте і які рухові режими та засоби фізичної реабілітації в них застосовуються?
РОЗДІЛ 4