Охарактеризувати структурно-ієрархічну схему екосистеми.
Друге питання: як краще виконати розподіл (декомпозицію) системи на складові для наступного аналізу? Відповідь залежить від мети аналізу - які складові і які зв'язки нас більше цікавлять. Тому деком-позиція системи може бути виконана різними шляхами і представлена різними структурно-ієрархічними схемами. На рис. 2.5 показано дві можливі деком позиції природної екосистеми рис. 2.4.
В обох випадках схеми мають три рівні - рівень системи, рівень підсистем і рівень елементів, які прийняті як організми - найменші утворення, якими займається екологія.
Розглянута система, в свою чергу, є підсистемою більшої системи - чотирирівневої. Чим більша за розмірами екосистема, тим більше в ній складових і рівнів, тим більш розгалужена її структурно-ієрархічна схема. Тому в дуже складних системах декомпозицію, як правило, не доводять до рівня елементів, а зупиняються на рівні складових, які розглядаються як "чорні ящики".
У залежності від складності і розмірів природні екосистеми діляться на три групи: локальні, регіональні і глобальні. Чітко проведено межу мінімальної локальної системи і максимальної глобальної. Мінімальною локальною природною системою є окремий органом і його найближче середовище. Максимальною глобальною природною екосистемою с біосфера Землі. Межі між групою локальних і групою регіональних, так само як між групою регіональних і групою глобальних природних екосистем, нечіткі.
Проаналізувати класифікацію забруднювачів довкілля.
До матеріальних забруднювачів відносять неутилізовані хімічні інертні відходи виробництва (механічні забруднення) і всі хімічні активні з’єднання і елементи, які попадають в біосферу і вступають у взаємодію з її компонентами (хімічне забруднення). Об’єднання механічних і хімічних забруднень в одну групу обумовлено тим, що велика частина цих речовин здійснює на НПС два види впливу. В основу класифікації матеріальних забруднень покладено їх агрегатний стан, токсичність і вплив на живі організми.
За характером впливу на живі організми забруднення поділяються на п’ять груп:
§ загальносоматичні, які викликають отруєння всього організму (оксид вуглецю, ціаністі сполуки, свинець, ртуть, бензол, миш’як і інші);
§ дратуючі, які викликають дратівливість дихального тракту і слизових оболонок (хлор, аміак, сірчистий газ, фтористий водень, оксиди азоту, озон, ацетон і інші);
§ сенсибілізуючі, діють як аллергіни (формальдегід, різноманітні розчинники і лаки на основі нітро- і нітросполук і інші);
§ канцерогенні, які викликають злоякісні пухлини (бензопірен, нікель, аміни, оксиди хрому, азбест, родон і інші);
§ мутагенні, які приводять до зміни спадкової інформації (свинець, марганець, радій, уран і інші).
Хімічні інертні (нетоксичні) забруднення, попадаючи в живі організми, при певних концентраціях можуть спричиняти дратівливі дії і накопичуватися в дихальних шляхах в наслідок поганої розчинності в біологічних середовищах. В основному це пил металів і їх оксидів (чавун, сталь, алюміній), пластмас, деревина, скло і інші.
Матеріальні забруднювачі також негативно впливають на рослинний світ і неживу природу. Вливаючи негативно на НПС, забруднювачі, в свою чергу, піддаються певному впливу самого середовища. За цією ознакою вони можуть бути віднесені до стійких (які не руйнуються) і руйнуючих під впливом хіміко-біологічних процесів.
Деякі види забруднень, наприклад, радіоактивні відходи, можуть одночасно матеріальними і енергетичними. Спільна шкідлива дія матеріальних і енергетичних забруднень на атмосферу значно загострює їх дію.
Енергетичні забруднення – промислові теплові викиди, а також всі види випромінювань і полів, які впливають на природне середовище (фізичне забруднення). Одна з особливостей енергетичного забруднення – обмеженість сфери їх активного впливу. Друга особливість енергетичних забруднень, на відміну від матеріальних, що вони в своїй більшості ( за винятком теплових та іонізуючих випромінювань) впливають на біосферу лише під час їх виробництва і не акумулюються в природі. Тому вони поділяються на акумулюючі і не акумулюючі.
Джерела забруднення біосфери можуть бути зосереджені (точкові) і розосереджені, а за характером прояву – безперервної та періодичної дії.