3.Охарактеризувати класифікацію екологічних систем.

Живі організми і їх неживе (абіотичне) оточення нероздільне зв'язані один з одним і знаходяться в постійній взаємодії. Будь- яка одиниця (біосистема), що включає всі спільно функціонуючі організми (біотичне співтовариство) на даній ділянці взаємодіє з фізичним середовищем таким чином, що потік енергії створює чітко визначені біотичні структури і круговорот речовин між живою в і неживою частинами, являє собою екологічну систему, чи екосистему. Екосистема — основна функціональна одиниця в екології, оскільки в неї входять і організми, і неживе середовище — компоненти, що взаємно впливають на властивості один одного і необхідні для підтримки життя в тій його формі, що існує на Землі. Структуру біоценозу складають продуценти — виробники живої органічної речовини, консументи (рослиноїдні та м'ясоїдні тварини) — споживачі органічних речовин і редуценти — перетворювачі органічних речовин на прості мінеральні сполуки. Продуценти — автотрофні (хемо- та фототрофні) організми, що продукують органічну речовину з неорганічної. Продуценти є первинною ланкою ланцюгів живлення. Консументи — організми (їх сукупність), які споживають органічну речовину, створену продуцентами або перетворену консументами нижчих рівнів екологічної піраміди. Розрізняють консументи першого порядку (травоїдні), другого й вищих порядків (хижаки, паразити тощо). Редуценти — організми (переважно бактерії, гриби), які в процесі життєдіяльності перетворюють, розкладають органічні рештки на неорганічні речовини. Редуценти — заключна ланка ланцюгів живлення. Залежно від способу добування і використання поживних речовин усі організми поділяють на автотрофи і гетеротрофи.

4.Проаналізувати сучасні урбоекологічні проблеми.

Урбоекологія (від лат. urbs – місто) − наука про взаємозв'язки та взаємодію у часі й просторі двох систем − міської (її соціальної, технічної, енергетичної, інформаційної, адміністративної підсистем) і природної, а також про ноосферне управління екосистемою. Сучасний побут людини, її житло насичені різноманітними джерелами небезпеки, які характерні і для виробничого середовища. Найбільш інтенсивно вони проявляються на урбанізованих територіях - містах, селищах. Урбанізація (від лат. - міський ) - процес збільшення кількості міст і чисельності людей у них. В результаті виникли урбоекологічні проблеми. Це - збільшення народонаселення на планеті - в середньому на 2% за рік. В деяких містах щільність населення складає 150 тис. мешканців на 1 кв. км. За даними ООН один мільон міських мешканців щодобово потребують 2 тис. т харчів, 625 тис. т води, 10 тис. т палива, утворюють 1,6 тис, т твердих відходів та 500 тис. т стічних вод, видихають 25 тис. т вуглекислого газу та вдихають 400 тис. т кисню. Для його відновлення місто з таким населенням повинно мати майже 50 тис. га зелених насаджень.Міста мільйонери породжують велику кількість соціальних проблем - поповнюються ряди бомжів, проституток, наркоманів, кримінальних груп. Прикладом може бути Київ, місто яке заклало фундамент культури всього слов'янського світу тепер руйнується під тиском маргиналів, сучасних вандалів. Найбільша кількість вбивств, зґвалтувань припадають на великі міста. Вони стали центрами небезпечних природних, соціальних явищ.У величезних містах виникають процеси, явища котрі є предметом вивчення урбоекології, до складу якої входять медична, інженерна, технічна, архітектурна, будівельна екологія. Ці науки вивчають зв'язки, сукупності процесів, що обумовлюють результати, які впливають на мешканців, природу міст.