Стадії розвитку алкоголізму

1. Перша стадія характеризується:

   • основною ознакою алкоголізму є заперечення фактів свого зловживання алкоголізмом (анозогнозія);

   • потяг до алкоголю спостерігається навіть у тверезому стані;

   • людина ніколи не відмовляється від пропозицій випити і, більш того, сама починає шукати приводи до пиятики;

   • очікування застілля з пиятикою викликає в неї радісне збудження, якщо ці наміри не здійснюється або виникає якась перешкода, то людина стає дратівливою, гнівається, висуває претензії до оточення. При цьому вона вже не усвідомлює, що причина незадоволення – це відсутність алкоголю;

   • якщо в стані продрому бажання додати спиртного виникало лише в стані сп’яніння, то тепер бажання стає ненаситним та задовольняється в будь-якій ситуації;

   • таке посилення потягу зумовлене поступовим згасання ейфоричного ефекту і прагненням знову його отримати;

   • практично кожне вживання алкоголю завершується глибоким сп’янінням;

   • людина втрачає контроль над кількістю випитого і п’є доти, доки не закінчиться спиртне (випиває спиртне в 3-4 рази більше порівняно зі своєю первісною дозою, яка раніше викликала сп’яніння);

   • зовнішній контроль за поведінкою, влив сім’ї стають менш значущими;

   • у людини ще зберігаються неалкогольні захоплення та інтереси, однак дедалі чіткіше на перший план виступає пошук алкогольної ейфорії. Відповідно, поступово ієрархія мотиваційної сфери;

   • загальний стан здоров’я та самопочуття залишаються поки що добрими. Проте, в тверезому стані в людини з’являється підвищена втомлюваність, легко розсіюється увага, на роботі людині складно включитися до трудового ритму, витрачає час на сторонні справи, вона починає конфліктувати із співробітниками;

   • зникає витривалість до перевантажень, опірність до зміни кліматичних умов;

   • вранці в людини зникає апетит та з’являються ознаки астенічного синдрому;

   • у кінці першої стадії стають помітними: 1) зміни в зовнішності: людина не завжди охайна, обличчя набуває рожевого відтінку, трохи набрякле, очі втрачають яскравість, волосся тьмяніє, скуйовджується; 2) зміни на рівні мовленнєвого апарату: голос стає гучнішим, грубішим, втрачає м’які інтонації, виразність; при розмові в людини виникають ускладнення у виборі слів, вона часто повторює стереотипні звороти мови; 3) зміни на рівні пізнавальної сфери: людині важко зосередитися та інтелектуально мобілізуватися;

   • тривалість першої стадії: від одного до чотирьох років.

2. Друга стадія:

• зміни на рівні емоційної сфери: після вживання спиртного не виникає веселості та активності; емоції нестійкі, спалахи гніву і злобності виникають із найнезначнішого приводу; хворий стає прискіпливий, дратівливий, упертий або млявим, апатичним. Хворий прокидається вранці в злобному, похмурому настрої;

• зміни на рівні пізнавальної сфери: випадки сп’яніння з амнезією стають систематичними;

• зміни на рівні мотиваційної сфери: алкоголік все більше втрачає зв’язок з реальністю – йому ніхто і нічого не потрібно, навіть компанія пияків його не приваблює, він занурюється сам у себе;

• зміни на рівні поведінкової сфери: притаманна метушливість, безладність дій, дезорганізація поведінки. Глибоке сп’яніння стає нормою поведінки.

• зміни на рівні психофізіології: вживання алкоголю не дає ефекту ейфорії, а людина п’є тому, що її нормальне фізичне і психічне самопочуття неможливе без чергової дози. Лише в стані сп’яніння алкоголік може відчувати апетит, добре спати та здійснювати сексуальні функції. Даний психобіологічний механізм змін полягає в тому, що встановлюється алкогольний гомеостаз – це означає, як тільки звичний для алкоголіка рівень етанолу в крові знижується виникає компульсивний потяг до алкоголю (фізичний, який іде від тіла, непідвладний свідомості та діє фактично на інстинктивному рівні – тобто, фізичне узалежнення). Захисний блювотний рефлекс на передозування цілком утрачений;

Формування компульсивного потягу до алкоголю свідчить про абстинентного синдрому (основний критерій другої стадії), який виявляється у стані гострого психічного та соматичного дискомфорту: тремтіння рук, спрага, відраза до їжі, головний біль, пітливість, болісні відчуття, що виходять зі всього тіла, пригнічений настрій, відчуття тривоги, остраху, нудьги.

Якщо алкоголь відсутній, то стан хворого загострюється і може виникнути алкогольний делірій (“біла гарячка”) – це стан гострого психозу, коли людина поводиться як божевільна, бачить галюцинації та не доступна контакту. Виникає ще більш висока переносимість алкоголю: в 4-5 разів більше порівняно з первісною кількістю, що викликала сп’яніння;

• зміни зовнішності: рожевуватий відтінок шкіри переходить у застійну червоність або блідість, на тлі якої проступають червоні прожилки дрібних кровоносних судин. Обличчя стає невиразне. Міміка примітивна;

• тривалість другої стадії: від 1,5 до 2 років.

3. Третя стадія характеризується повним розпадом особистості людини та виснаженням всіх психофізіологічних функцій:

• синдром психічного узалежнення від алкоголю повністю змінюється фізичним;

• толерантність до алкоголю знижується: сп’яніння настає від малих доз;

• зміни на рівні пізнавальної сфери: амнезії майже постійні, глибокі та стійкі; погіршується діяльність всіх пізнавальних процесів;

• зміни на рівні емоційно-особистісної сфери: особистість хворих нівелюється, спостерігається спустошеність, байдужість до оточення, зниження критичності; загострюється системна неврологічна симптоматика, з’являються мозкові синдроми, порушення координації рухів;

• психофізіологічні зміни: алкоголіки завжди хворі соматично (цироз печінки, виразка шлунку, серцево-судинні захворювання тощо); спостерігаються часті судинні кризи з наступними паралічами; інтенсивно знижується опірність організму, в результаті чого алкоголіки вмирають не стільки від інфаркту, інсульту, скільки від звичайних виліковних захворювань (грип, запалення легенів);

• п’ють запоєм: 3-4 тижні безперервного вживання спиртного чергуються 10-15 днями так званого світлого проміжку;

• тривалість третьої стадії: 8-10 років після початку зловживання алкоголем.