2. Невроз

Відноситься до пограничних станів у психіатрії. Це таке захворювання, яке виникає при життєвій ситуації, що різко змінилася, як тяжка реакція особистості на цю ситуацію. Причому критика хворого до свого стану не порушена.

Невроз (грец. neuron – нерв, жила) – найбільш поширений пограничний нервово-психічний розлад, який полягає у зворотніх (тобто, зникаючих при своєчасній терапії) емоційних, сомато-вегетативних порушеннях із збереженням інтелекту, критичного відношення до свого стану, деяких адаптивних здібностей.

Вперше поняття “невроз” ввів шотландський лікар У.Кулен. Він визначав його як “нервовий розлад, який не супроводжується лихоманкою, не пов’язаний із захворюванням якого органу, а обумовлений загальним стражданням, від якого залежать рухи і думки”.

Причиною неврозу є психогенні фактори (не пов’язані із органічними порушеннями), перш за все внутрішні конфлікти, психотравми. Невроз пов’язаний із порушенням таких важливих особистісних проявів, як потреби, мотиви, захоплення.

Три стадії розвитку невротичного захворювання:

1. невротична реакція – відносно короткочасний емоціогенний розлад, пов’язаний з особливостями темпераменту;

2. невротичний стан (власне невроз) – більш тривалий психогенний розлад, в основі якого лежить порушення значущих відношень особистості, які в силу своєї стійкості можуть переходити у риси характеру;

3. невротичний розвиток особистості – стійке посилення невротичних характерологічних рис до ступеню акцентуацій і психопатичних особливостей, які спостерігаються при довготривалому протіканні неврозу.

Розрізняють три класичні форми неврозу:

1. неврастенія (грец. neuron – нерв, astheneia – слабкість, тобто, буквально означає слабкість нервів) – характеризується роздратованою слабкістю, поєднанням підвищеної збудливості та швидкої виснажуваності, лабільністю емоцій та нестійкістю настрою зі схильністю до пригніченого, швидкою та високою фізичною та психічною виснажуваністю, нестриманістю емоцій, сльозливістю, страхами та частими тревогами, розладами сну.

Поняття неврастенія введено американським лікарем Дж.Бердом для визначення душевного розладу особистості, що характеризується фізичною втомою нервового походження.

2. істеричний невроз – характеризується підвищеною переконливістю та слабкістю свідомої регуляції поведінки, малою глибиною переживань у поєднанні із їх демонстративністю та чіткою ситуативною обумовленістю (наприклад, істерична сліпота, глухота, розлади моторики, специфічні судорожні припадки).

Академік А.В.Сніжневський визначає припадок при істерії, як раптовий напад, який характеризується різноманітними складними, виразними рухами: хворі стукають ногами простягають руки вгору, рвуть на собі волосся, одяг, стискають зуби, тремтять, качаються на підлозі, вигинаються усім тілом, спираючись на потилицю і п’ятки (“істерична дуга”), плачуть, ридають, кричать, повторюють одну й ту саму фразу.

Істеричний припадок супроводжується затьмаренням свідомості. Він може посилюватись і затягуватися за скупченням людей навколо хворого. Істеричний припадок може раптово припинитись під впливом сильного зовнішнього подразника (укол, холодна вода, різкий звук тощо). Тривалість істеричного припадку від декількох хвилин до декількох годин. Істеричні припадки у різних людей мають різні та специфічні форми прояву. Спогади про припадок і оточуючу обстановку в цей момент зазвичай уривчасті;

3. невроз нав’язливих станів (психастенія, ананкастичний невроз)(Н.н.с.) – характеризується нав’язливими думками, спогадами, страхами та критичним відношенням до них; виявляється у специфічних ритуалах захисту, які перешкоджають нормальному способу життя особистості.

Для неврозу нав’язливих станів характерна наявність ананкастичних симптомів, які виявляються в трьох формах:

1. нав’язливих думках (обсесіях);

2. нав’язливих страхах (фобіях);

3. вимушених діях (імпульсіях).

Загальною особливістю всіх ананкастичних симптомів є їх повторення однаковим, стереотипним способом і, як правило, всупереч волі людини.

Нав’язливі стани при Н.н.с. зазвичай поєднуються із нав’язливими страхами та сумнівами. Щоб захиститись від страхів, суб’єкт здійснює які-небудь повторюючи рухи або дії, які стали нав’язливими, тобто так званими ритуалами.

Також розрізняють такі форми неврозів, як фобічний невроз, невроз страху, депресивний невроз, іпохондричний невроз (іпохондрія – психічний стан та вид неврозу, що характеризується пригніченням психіки, схильністю до перебільшення хвороб і надмірним страхом особистості за своє здоров’я, деперсоналізацій ний невроз, невроз очікування.