Проголошення автономії. I Універсал

• 6 – 8 (19-21) квітня 1917 – Всеукраїнський національний конгрес. Ідея проведення конгресу сприймалася на місцях з ентузіазмом. На конгресі було проведено вибори нового складу УЦР. Загальна кількість депутатських місця визначалася 150 депутатами. Найбільші квоти мали партії, їх доповнювали громадські організації. Конгрес також обговорював питання про організацію Крайової ради, тобто адміністративного органу влади на місцях. Головою українського парламенту було обрано Грушевського, а його заступниками стали Винниченко та Єфремов.

• 5 (18) травня 1917 - I Всеукраїнський військовий з’їзд. Військові визнали ЦР «єдиним компетентним органом, покликаним вирішувати всі справи, що стосуються цілої України та її відносин з Тимчасовим правительством».

• 16 (29) травня 1917 - делегація до ТУ, Винниченко

• 5 (18) червня 1917 - II Всеукраїнський військовий з’їзд. Делегати вимагали, щоб ТУ визнавав усі розпорядження УЦР. Делегати ухвалили рішення розробити план українізації війська, обрали Тимчасову раду військових депутатів, яка увійшла до складу УЦР. Військові зобов’язались підтримувати ЦР заприсягнулися не повертатися до своїх частин, якщо ТУ не визнає автономії України.

• Тимчасовий уряд відклав розгляд українського питання до Всеросійських установчих зборів.

• 10 (23) червня 1917 р. - I універсал. Винниченко оголосив його на II Всеукраїнському військовому з’їзді.

Автономія Зв’язок всіх частин України з ЦР Відмова платити податок в російську казну

«Нехай Україна буде вільною. Не одділяючись од Росії»

«Уся свідома й напівсвідома Україна за тих днів стала на коліна й молитовно, в захваті визволення, в запалі смілості, в високій, піднесеній готовності до боротьби, до творчості заспівала «Ще не вмерли України, і слава, і воля»

15 (28) червня 1917 – Генеральний Секретаріат, на чолі – Винниченко. Генеральний писар – Христюк (УПСР), секретар військових справ – Петлюра (УСДРП), секретар міжнародних справ – Єфремов (УПСФ), секретар земельних справ – Мартос, секретар освіти – Стешенко, генеральний секретар внутрішніх справ – Винниченко.

• Керівник більшовиків Києва – П’ятаков

• Затонський: « Основа пролетарської маси просто не розуміла, причому тут національне питання, навіщо здалась якась Україна… Політичні керівники її теж цього не розуміли, хоча і повторювали програмне гасло про самовизначення націй»

II Універсал Центральної Ради

• Наприкінці червня 1917 – делегація Тимчасового уряду до ЦР у складі Керенського, Терещенка, Церетелі. Від ЦР участь у переговорах взяли Грушевський, Винниченко і Петлюра.

• 3 (16) липня 1917 р. - як наслідок компромісу - II універсал ЦР

Генеральний секретаріат – найвищий крайовий орган управління на Україні Склад Секретаріату затверджувався урядом ЦР поповнювалася представниками національних меншин ЦР відмовилася від самочинного введення автономії ЦР розробляє проект автономії і чекає його затвердження на Всеросійських установчих зборах - Українізація військ проходить під російським командування

Наслідки на Росії: - «Липнева політична криза» - на знак протесту із Думи вийшли четверо міністрів і державний секретар Наслідки на Україні: Самостійники відмовилися визнавати II універсал і почали готувати збройний виступ українських військових частин, розміщених у Києві, щоб примусити ЦР проголосити самостійність. Цей план підтримало 5 тис. українських вояків, які об’єдналися у 2-й український полк ім. П. Полуботка. У ніч з 4 на 5 (з 17 на 18) липня 1917 р. самостійники виступили проти ТУ. Повстанці захопили в Києві військовий штаб, комендатуру, банк і виставили охорону біля державних установ та важливих об’єктів. Генеральний секретаріат це засудив. Згодом урядові війська оточили залишки заколотників (одні розгубилися і покинули Київ) і після короткого бою біля с. Грушки під Києвом роззброїли їх. Організаторів збройного виступу ув’язнили і усунули від політичної діяльності.